Хроніки Апокаліпсису

ЧАСТИНА 9

У глобальному світі всі процеси взаємопов’язані. Однак, за інформаційним шумом ці зв’язки не завжди проглядаються, тим паче якщо не розуміти неоголошених цілей певних подій і процесів. До прикладу, що може бути спільного між останніми заявами розпіареної екоактивістки Ґрети Тунберг і результатом війни в Україні? 

Учасниця Всесвітнього економічного форуму під час виступу в лондонській Королівській фестивальній залі, просуваючи свою нову «Книгу про клімат», де зібрані есе кліматологів, які «годуються» на тренді кліматичних змін, закликає до «повалення всієї капіталістичної системи», звинувачуючи капіталізм у колоніалізмі, імперіалізмі, пригніченні, геноциді, расизмі й інших смертних гріхах, цілком у дусі нині популярного лівацько-комуністичного дискурсу. На перший погляд, це має дивний вигляд,  однак ваш покірний слуга вже кілька років поспіль застерігає, що глобалізм, який прийшов на зміну капіталізму (про що публічно заявлено в  неодноразово згаданій у цих Хроніках доповіді Римському клубу) неминуче призведе до загальносвітового «воєнного комунізму». Останній послуговуватиметься відомим з часів СРСР гаслом «від кожного за його здібностями, кожному за його потребами» (Jeder nach seinen Fähigkeiten, jedem nach seinen Bedürfnissen! — гасло, яке уперше використане Луї Бланом 1851 року (хоча більш рання версія виразу з’явилася в Етьєнна-Габріеля Мореллі в його «Кодексі природи» і популяризував Карл Маркс у праці «Критика Готської програми», — Вікіпедія)). Ось тільки ваші здібності, а відтак і право на певний рівень і спосіб життя, тобто потреби, визначатимуть алгоритми штучного інтелекту (ШІ). 

Повертаючись до заяв юної ікони екоактивістів, варто згадати книгу відомого благодійника та приятеля знаменитого педофіла Епштейна, пана Білла Гейтса «Як відвернути кліматичну катастрофу». У цьому маніфесті борців з «наслідками капіталізму» автор ретельно досліджує всі фактори так званого парникового ефекту. 

Наприклад, добродій Гейтс пише: «У світі в молочному і м’ясному господарстві нараховується приблизно один мільярд голів великої рогатої худоби. Метан, яким вони відригують і пукають, має такий парниковий ефект, як два мільярди тонн вуглецю, тобто становить 4% світових викидів. 

Відригування і пердіння природним газом — це унікальна проблема корів та інших жуйних тварин: овець, кіз, оленів і верблюдів. А от наступне джерело парникових газів спільне для всіх тварин: лайно. 

Розкладаючись, лайно випускає потужний коктейль парникових газів: закис азоту з домішками метану, сірки й аміаку. Приблизно половину цих викидів дає свинячий гній, решту — коров’ячий. У світі стільки лайна тварин, що це друге за кількістю (після інтестинальної ферментації) джерело викидів у сільському господарстві. Що ж робити з лайном, відрижками і пердінням? Складне запитання…» 

У заявах таких рупорів глобалізму як Білл Гейтс усе важливо: що відригування та пердіння худоби, що «політичний курс на глибоку декарбонізацію до 2050 року».   

За відомою формулою Гейтса, яка демонструє залежність викидів вуглекислого газу на зміну клімату (P × S × × E × C = CO2, де: Р — населення; S — послуги, які використовуються людьми; E — енергія для забезпечення послуг; С — кількість вуглекислого газу при створенні цієї енергії), найбільш ефективними засобами для запобігання так званому «глобальному потеплінню» є зменшення одного або всіх складників, тобто: скорочення населення; регулювання кількості товарів і послуг; застосування механізмів і технологій для зменшення викидів   CO2.  

Тренд боротьби з кліматичними змінами набирає обертів. Нещодавно генеральний секретар Антоніу Гутерріш попередив про «кліматичний жах», що насувається, якщо світ не зробить більше для боротьби з глобальним потеплінням, а напередодні 27-ї Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (COP27), яка розпочала свою роботу в Єгипті в неділю, 6 листопада, попередив світових лідерів, що ті не зауважують «боротьбу між життям і смертю», пов’язану з кліматичними проблемами.

Водночас прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Cунак у своєму виступі на COP27, пообіцяв прискорити перехід Об’єднаного Королівства на відновлювані джерела енергії. Він вважає, що ситуація довкола України лише наголосила на важливості відмови від викопного палива, а також звинуватив московитів у спекуляціях і маніпулюванні цінами на тлі санкцій.  

Звісно, що такий перехід суперечить інтересам величезних нафтогазових транснаціональних корпорацій, хоча не факт, що їхні фактичні власники не володіють патентами на всі альтернативні джерела енергії і їх турбує лиш одне — щоби зміна енергетичної парадигми не призвела до некерованого хаосу. 

Відтак, напрями окреслені, а зводяться вони всі до тези з Доповіді Римському клубу «Come On! Капіталізм, недалекоглядність, населення і руйнування планети»: «філософія» національної держави… має зазнати суттєвого перегляду в багатьох аспектах, включно з деякими правовими інструментами глобального управління». 

Щоправда, у цій доповіді після наведеної цитати згадується про створення ООН заради уникнення «жахів світової війни», і поки світові «інтелектуали» розмірковують про глобальні загрози пердіння корів та необхідність загальносвітової координації процесів, українці вже сьогодні масово гинуть у цій війні, яка є таким самим елементом формування нового світового порядку, як і «революційні» заяви Ґрети. 

На користь конспірологічної версії Третьої світової війни як механізму створення нового світового порядку свідчить багато фактів, які не одразу вдається зв’язати у логічну систему. Наприклад, архієпископ і митрополит Львівський РКЦ Мечислав Мокшицький нещодавно висловився, що «є помилкою забороняти російську мову і російську Церкву» в Україні. В інтерв’ю італійському виданню Avvenire архиєпископ погоджується з думкою   журналіста, що «російська мова є частиною ДНК принаймні половини українського народу» і зазначає: «Вистачає поглянути на більшість біженців, які приїжджають сюди до Львова: вони говорять російською, але від цього вони не стають менш українськими. Дійсно, у багатьох випадках на фронті за свободу Країни воюють їхні рідні та друзі. Саме тому заборона російської мови, як це було вирішено на національному рівні, може бути небезпечною». Також Мокшицький зауважує, що «Україна могла б взяти за зразок Швейцарію, де існують навіть чотири офіційні мови». 

Це не просто думка приватної особи, а позиція Ватикану, якому, в особі Папи Франциска, часто дорікають за неоднозначне ставлення до московської агресії. Однак хибно вважати, що така думка є промосковською. Це просто інше бачення України. Точніше — це один із варіантів геополітичної конфігурації, де поділ нашої країни є ціною домовленостей так званих «світових еліт». Чому така позиція не промосковська? Та тому, що анексія й окупації частини української території є геополітичною поразкою московської імперії і призведе до її розпаду. Натомість компроміс, який, щоправда, не видається можливим, міг би зберегти територіальну цілісність не тільки України. Відтак, боротьба між позиціями «мир будь-якою ціною» та «війна до переможного кінця» переростає у затяжний конфлікт зі створенням чергової зони керованого хаосу в центрі Європи. 

Політики, які де-факто обслуговують геополітичні тренди, просто не годні вийти за межі цих псевдоальтернатив і трактують такі висловлювання так, як велить чинна політична кон’юктура. Митрополит Мокшицький, який поділяє тезу «мир будь-якою ціною», навіть якщо й має конструктивне бачення вирішення ситуації, з такою риторикою автоматично зараховується до симпатиків «русскава міра», особливо коли публічно погоджується з думкою, що Папа зможе «зблизити путіна і Зеленського»: «Папа є «Петром нашого часу» і завдяки своїй духовній харизмі він може зробити внесок у переміну сердець обох президентів і обох країн».

Натомість домінуюча позиція української влади, яка віддзеркалює позицію демократичної партії США, чітко відображає тренд війни до переможного кінця. 

Така позиція, як і категоричне бажання московського царя довести до кінця так звану СВО, а також проведення московією псевдореферендумів на захоплених територіях, створюють передумови фізичного усунення носіїв схожих радикально-безкомпромісних настроїв в разі зміни геополітичної кон’юктури. 

Мабуть, Мокшицький це добре розуміє, тому на запитання, чи хоче українське суспільство переговорів, по-єзуїтськи відповів: «Христос просить нас любити ворога, нашого агресора».