8271: батіг проти військових. Зрада чи необхідність?

Голосування Верховною Радою за законопроект № 8271 про посилення покарання для військовослужбовців вчергове розділило українське суспільство. Хтось кричить про зраду, хтось вказує, що це є необхідністю і, відповідно, захищає владу. Так зване громадянське суспільство, включаючи правозахисників та грантоїдів виступило проти. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний зробив звернення, в якому наполягає на необхідності ухвалення цього закону. Останній факт додає ситуації особливої пікантності, адже при величезній недовірі до Зеленського та в цілому політичної влади (зокрема і через повний провал підготовки до повномасштабного нападу московської армії), до очільників ЗСУ довіра в суспільстві значно вища. Тим більше до Валерія Залужного, особливо після Харківського контрнаступу.

Значна частина суперечок зводиться до обговорення збільшення кримінальної відповідальності. Сам закон посилює кримінальну відповідальність за групу злочинів, насамперед завідмову виконувати розпорядження керівництва. Зауважимо, що така відповідальність була завжди. І з початку повномасштабного вторгнення українські суди винесли не менш як півтори сотні вироків за злочини «проти встановленого порядку проходження військової служби».

Тепер же мова йде про збільшення строків можливого ув’язнення та зростання розмірів штрафів у разі адміністративки. Плюс неможливість умовного терміну та дострокового звільнення. Тобто судам забороняють пом’якшувати покарання чи давати умовні строки військовим, засудженим за окремі види злочинів.

За невиконання наказу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, військовому може загрожувати від 5 до 8 років позбавлення волі (було від 3 до 7). За несвоєчасне з’явлення без поважних причин у частину понад 10 днів, але не більше як місяць, буде штраф — від 1 тис. до 4 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За самовільне залишення військової частини або місця служби — позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (в умовах особливого періоду, крім воєнного, карають від 3 до 7 років). За дезертирство — від 5 до 12 років тюрми, самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю — від 5 до 10 років тюрми. Строки утримання на гауптвахтах за адміністративні порушення також збільшили з 10 до 15 діб.

За відмову виконувати законні вимоги командира (начальника) збільшать штрафи від 100 до 500 неоподаткованих мінімумів чи арешт на губу до 10 діб (був штраф від 70 до 45 мінімумів чи 7 днів арешту). За необережне знищення або пошкодження військового майна передбачають штрафи від 1 до 2 тис. неоподаткованих мінімумів чи арешт до 15 діб (був штраф від 145-285 мінімумів чи арешт до 10 діб). Аналогічно суттєво зростають штрафи за порушення правил бойового чергування (100-1 тис. мінімумів штрафу проти 70-145 мінімумів). Порушення правил поводження зі зброєю — від 100 до 1 тис. мінімумів проти 70-140 мінімумів.

Посадові особи, уповноважені начальниками органу управління Військової служби правопорядку ЗСУ, матимуть право оглядати військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Право на огляд також отримають самі командири чи начальники військової частини або формування «з використанням спеціальних технічних засобів та тестів».

Цікаво, що уповноважені ВСП зможуть ловити «з тестами та технічними засобами» військових чи резервістів «на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та інших місцях», — попереджають у законі.

Для командування за розпивання з підлеглими штраф ще більший: від 500 до 1 тис. мінімумів (було 144-215 мінімумів). За повторення порушення протягом року — штраф від 1 до 2 тис. неоподаткованих мінімумів чи арешт від 10 до 15 діб.

Основна частина дискурсу в інформаційному полі зосереджена саме на збільшенні тривалості тюремних термінів та розмірів штрафів. На мою думку, обговорення тих всіх збільшень відповідальності є абсолютно нікчемними! І саме тому їх спеціально наполегливо вкидають в інформаційне поле, відволікаючи увагу від основного.

Основним є збільшення повноважень командування. У певних сенсах справді можна говорити про те, що солдат та сержантів роблять безправними — і це їх щонайменше демотивує та обурює. 

Кланово-олігархічна система управління країною є абсолютно ворожою до патріотично мотивованих українців. Особливо, якщо ті українці мають зброю в руках та володіють бойовим досвідом. Такі люди вже є потенційною загрозою для ворогів, тому вороги працюють наперед проти них. Іловайськ — яскравий приклад такої роботи. Кримінальне переслідування добровольців — ще один. Прийнятий закон 8271 — ще один. І зараз я поясню чому.

Перш ніж говорити про збільшення відповідальності, потрібно чітко та ретельно дослідити, як працюють вже наявні механізми! Чи користуються ними командири для боротьби із тими ж «аватарами» чи невиконаннями наказів? Що робить ВСП (внутрішня служба правопорядку)? На чий бік стає та жВСП у разі конфлікту військовослужбовців із поліцією? Як працює ВСП щодо військових командирів? І ще кілька десятків запитань суто з управлінсько-правової площини. 

Гірка правда полягає в тому, що серед 270 мавп, які підтримали відповідний законопроект, основна частина навіть не задається такими питаннями, не розуміє необхідності розуміння цих речей та явищ. Ефект Данінга-Крюґера — некомпетентна людина не здатна зрозуміти своє некомпетентості, адже вона некомпетентна для цього. Або простіше — дурень не може зрозуміти,що він дурень, адже він — дурень. 

Проте є і серед тих голосувальників ляльководи, які добре розуміють для чого це все. Головне завдання даного закону — загнати патріотично-мотивованих добровольців в адміністративно-правове «стійло», чим пригасити їхні подальші можливі дії проти внутрішніх ворогів України. Змусити доводити в «найчесніших» судах, що «ти — не верблюд». 30 000 добровольців вже мають такий досвід. 

Цей закон є копією аналогічного московського, до речі. Ще один елемент путінізації України від Зеленського. Я вже навіть не хочу акцентувати увагу на тому, що позбавлення можливості пом’якшення покарання чи умовно-дострокового звільнення є антиконституційним! Хто в нас дивиться на ту нещасну Конституцію? Зеленський з перших днів витер об неї свої ноги та порушив її багато разів. Як і Порошенко свого часу. Янукович, до речі, був більш «законослухняний» — він знав, що треба дотримуватись тексту Конституції, тому свавільно змінював сам текст. Його наступники впевнені, що їх ніхто не посадить, тому на такі «дрібниці» не зважають. А роблять те, що їм вигідно — продати Українську Землю, за яку ллється свята українська кров, прихватизувати всю промисловість, задавити добровольчий патріотично мотивований рух. Хитрими довгостроковими методами. 

Як правильно сказав один розумний чоловік в нашій з ним розмові: «Я прочитав цей закон. І я можу сказати, що я чогось такого очікував. Патріоти зі зброєю — для них загроза». А тому створення інструментів впливу проти воїнів-добровольців було просто питанням часу. 

Щодо Валерія Залужного та його підтримки даного законопроекту. Не будучи політиком, він справді може не розуміти багатьох моментів, а антиукраїнська «єрмаківська братва» хоче використовувати його авторитет для прикриття своїх гнилих рішень. Проте будучи військовим управлінцем найвищого рівня, генерал Залужний повинен був би добре розуміти всю природу юридичних процесів та кримінальних справ. Ретельно ознайомившись із його зверненням та проаналізувавши відповідний законопроект, можу сказати чітко, що для подолання негативних наслідків, на які вказує Валерій Залужний, не є потрібним саме такий закон. Адже диявол ховається в деталях — під ширмою боротьби із «аватарами» та дезертирами приховано наступ на найбільш мотивованих українських воїнів. 

Захист цих українських воїнів від переслідування внутрішніми ворогами політико-правовими методами та маніпуляціями є останнім рубежем оборони України. І цей фронт має лягти на плечі тих, хто не на «нулі». І цей фронт вже давно відкрито, просто з ухваленням закону 8271 це стало більш зрозумілим.