Виплакана і виплекана: День української писемності та мови

9 листопада — День української писемності та мови. Трішки загальновідомих фактів. Наприклад, що свято започатковане 9 листопада 1997 року — тоді президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». Ну це за історичними джерелами «на підтримку ініціативи», а насправді — того вимагав народ, це була вимога часу, розвитку та перші спроби повернути вкрадене й побите московськими катами. 

Традиційно в цей день усіх охочих запрошують приєднатися до написання Всеукраїнського радіодиктанту Національної єдності-2022. Цьогоріч звичаїв не змінюють, і навіть під час війни, під сигнали повітряної тривоги, під кулями, ракетами, «шахедами», без світла та з вогнем в душі ми пишемо наш єднальний символічний диктант. До речі, розпочався він об 11:00 за Києвом. Авторкою тексту є українська письменниця та режисерка, членкиня Українського ПЕН Ірина Цілик, а читає його народна артистка, Герой України Ада Роговцева. Як зазначають організатори, долучитися до участі в диктанті отримали можливість в будь-якому зручному форматі — трансляції на радіо, телеканалі та діджитал-платформах:

• в ефірі Українське радіо та Радіо Культура;

•в ефірі телеканалу Суспільне Культура;

• на сторінці ФБ Суспільне Новини, ютуб-каналі Українського радіо та Суспільне Новини;

• у застосунку suspilne.radio або Дія.

Текст диктанту буде оприлюднено 10 листопада. Написання Радіодиктанту-2022 адаптовано до умов воєнного часу. Також у різних країнах світу будуть облаштовані студії для написання диктанту для вимушених переселенців та українців, які живуть за кордоном.

Зі шкільних років це був особливий день: диктант, свято… Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, що відбувається за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн з 20 країн світу. Тоді цьому святу приділяли символічну увагу, а участь в мовних конкурсах для учнів-відмінників зводилася до чергового змагання. Лише згодом до багатьох із нас дійшло усвідомлення — яка ж вона важлива, наша рідна українська. 

Мова завжди на часі, особливо українська. Ми так багато уваги приділяємо вивченню іноземних мов, їхньому вдосконаленню, практиці. Ми пишаємося собою, коли можемо вже сказати перші слова іншою мовою. Що це за звичка, знецінювати те, що дано тобі життям за замовчуванням? Чому щира прихильність та любов до рідної мови вимірюється мізерними відсотками? Наразі попри тривалі політики «мовне питання не на часі» або ж псевдопатріотичне «армія, мова, віра», українська мова відчуває, що про неї почали дбати, її почали щиро любити. Точніше, можливо, й раніше любили щиро, але не свідомо. Про те, що мова — ДНК нації, та те, що народ живий, поки жива його мова, написано і сказано багато. Нічого нового я вам не подам. Але хочеться принагідно нагадати: українці, куди б їх не закинула доля, повинні з любов’ю та щирістю в серці нести свою мову надалі. Нехай це буде спілкування у численних українських діаспорянських громадах, чи то навіть просто вдома на кухні на далеких островах — наша мова житиме, допоки бодай один із нас звучатиме українською. 

Не хочеться зосереджуватися виключно на сумному: про століття гноблення і намагання знищити прекрасну мову. Лише невелике порівняння. Наприклад, що більше хоче викрасти злодій: гаманець чи діамант з музею? Так, те, що дорожче. А що хочуть знищити московити вже енну кількість часу? Правильно — нашу мову і культуру. Мешканцям боліт вони цілодобово розповідають про гніт «насілєнія рускава данбаса», про злих укробандерівців, які за російську мову розпинають дітей на вулицях, демонізуючи нашу любов до рідної мови. Натомість підло приходячи на нашу землю і в наші домівки, насамперед починають палити книги, забороняють вивчати українську на тимчасово окупованих територіях. Розумієте, який ментальний скарб маємо ми з вами просто тому, що народилися українцями? А скільки людей реально померли виключно за прагнення просто спілкуватися мовою своїх батьків? Чимало. Розстріляне відродження в Україні було далеко не одне. 

Наступне питання вже порушується нині. В Україні, яка знову відбивається від російського сапога і язика. Мовне питання… Чи на часі воно? Абсолютно точно. Завжди вітаю зросійщених українців, які свідомо і з любов’ю вирішили спілкуватися виключно українською мовою. Роблять це несміливо, але наполегливо. Це не лише право, а й обов’язок кожного українця бути на боці свого народу, своєї армії, своєї культури і, звісно, мови. Час, напевно, припинити слухати російську музику, яка, правду кажучи, дуже низькосортна. Утім, для цього треба нашим артистам активніше заповнювати музичну прірву. Озвучу непопулярну думку, але паразитування на темі війни, «орків», «джавелінів», «козаків» у піснях — це продовження російської політики шароварщини в сучасному її прояві. Як на мене, один із найбагатших словників світу має що запропонувати піснярам і поетам без цих слів. Але пам’ятаймо — попит породжує пропозицію. Молоді українські артисти розвиватимуться, якщо побачать, що аудиторія потребує якісного продукту. 

Але повернімося до української мови. Кожен із нас має починати із себе, зі свого вдосконалення рідної мови. Які ми носії, якщо самі не вміємо ані писати, ані розмовляти? Наразі наша мова, попри велику кількість носіїв та доволі високий рівень стандартизації в різних науках, граматиках і словниках, належить до тих, чий стандарт порівняно слабкий. Науковці зазначають, що поряд із чинними нормами доволі поширені, зокрема й в авторитетних виданнях, ЗМІ тощо, альтернативні норми, чий зміст зазвичай полягає в різних компромісах чинних норм із харківськими. Окрім цього, тривала русифікація призвела до того, що багато українців не знають стандартної, абсолютно звичайної української мови, на достатньому рівні.У багатьох комунікативних сферах досі домінує російська мова, зокрема у великих містах Півдня, Сходу і … Києва та околиць; окрім того, в ужитку, здебільшого центральних регіонів, різні форми мішаного мовлення — всіма коханий «суржик».

Не лякайтеся, але як у всіх інших сучасних мовах, в українській сьогодні помітне відмирання багатьох корінних діалектів. Як майже всі мови, й українська перебуває під сильним впливом англійської мови, але не забуваймо й про століття спроб асимілювати її з російською. 

Загалом, в День писемності та мови, хочеться побажати вам бути писемними й українськомовними. Там, де досі лунає українське слово, живе наша культура, історія та Україна.