Сміх для всіх: для вас, для нас. Частина 4
ВІДПОВІДЬ
Підбігає до собачки
Малесенький Вовочка.
Скільки добра в очах, ласки
У Вовочки-кнопочки!
Він за хвостика хапає,
Гладить його, грається,
А матуся його лає:
– Собачка кусається!
Відійди! – своєї мати.
Вова відзивається:
– З цього кінця, треба знати,
Вони не кусаються!
***
Я себе не вихваляю!
Що тут вихваляться –
Техніку безпеки знаю,
Як свої три пальця!..
***
– Вечори проводиш ти, Миколо, де?
– З дружиною вдома, може хто зайде…
– Оце так кохання! І вже стільки літ!
– Що ти «мелеш», Ваня? Це – радикуліт!
***
Жінка телеграму надсилає:
«З Новим роком щиро я вітаю:
Таню – донечку мою єдину,
Внука Петю, внученьку Маринку»
А телеграфістка мило радить:
– Напишіть «Вітаю всіх» і хватить!
– Ви ще молоді мене повчать!
Як це «всіх» вітать? Ви що? А зять?
***
Купе…Їх двоє:
– Ви куди?
– В Одесу на «Привоз».
– А що вас тягне так туди?
– Як що? Електровоз!
***
– Ти чув, яка гроза була?
Гриміло так, що дім «стогнав»!
– Не чув – з дружиною в цей час
Я про зарплату розмовляв…
ПОБАЖАННЯ
Дача – це нуль! Квартира – це нуль!
Жах! Неймовірно, але це не сниться!
Гроші – це нуль! Машина – це нуль!
Тільки здоров’я – це є одиниця!
Друзі, дозвольте мені побажати –
Цю одиницю з нулями придбати!!!
***
Вся в сльозах до мами Соня:
– Тато … молотком – по пальцях!
– А чому ти плачеш, доню?
– Треба було не сміяться…
***
– Взагалі, ти звідкіля?
– З Києва, неначе…
– Щось не вірю тобі я –
Там тебе не бачив…
***
– Іван Іванович, а правда –
Для вас 100 років , як «секунда»?
Це я почув таке недавно…
– Так-так – це правда, хоч і чудно.
– Іван Іванович, а правда –
Для вас мільйон – немов «копійка»?
Почув я теж таке недавно…
– Це так! Чому питаєш, Філька?
– Чи не могли б мені, шановний,
«Копійку» дати, або кілька?
– Чому б не міг – це безумовно!
Ти зачекай «секунду» тільки…
***
– Заспівай щось, – мовить Костя
До дружини Люди.
– То ж розходяться вже гості.
– Може швидше будуть…
НЕ ВИЙШЛО…
Вивчає рахунок Петро в ресторані:
– Салат – 1 гривня, котлета – 12-ть,
Десерт – дві та п’ять – пів стакана сметани –
І разом всього ми отримуєм – 20-ть.
А як це у тебе – 109-ть виходить?
Ти ж офіціант вже зі стажем, Семене?
Семен від клієнта свій погляд відводить:
– А це означає – не вийшло у мене…
ЗАМОВЛЕННЯ
Клієнта запитує офіціант:
– Ну, що будем їсти, шановний?
– Шашлик, «антрикот», з огірочків салат…
– Прекрасно! Ви, бачу, голодний…
– А ще принесіть ви мені виноград,
Лимончик, посипаний сіллю…
Ну…ще коньячку і вино «Райський сад»…
– Ого! Це вже, як на весіллі!
– Ще пачку цукерок «Париж-авеню»,
Люблю їх – це вам по-секрету…
– Прекрасно, але на сьогодні в меню –
Це чай і морквяні котлети…
***
Політики – як голуби!
Внизу – з руки їдять без вади,
Якщо злетіли догори –
На голову вам будуть гадить…
***
Ну, як тобі там на роботі? Погано?
– Як «рибі в воді», слава Богу!
– І що ти там робиш? Зізнайся, Іване!
– А риби щось роблять? Нічого!
***
Розглядає табель тато…
Вова глянув винувато:
– Головне, що ми здорові…
Правда, тату? – мовить Вова…
ТУРПОХІД
В турпоході батько й син…
«Дерлися» на гору день…
Очі «їв» пісок, полин…
Мало кисню для легень…
Ось – вершина! Батько став,
А синок – упав на хмиз…
Батько в захваті сказав:
– Сину мій! Поглянь униз!
Це – природа! Чудеса!
Ріки, ліс, поля, сади!!!
– Як внизу така краса –
Нащо «дерлись» ми сюди?..
ЗАБУЛА
На «104» дзвонить бабка:
– Синочок, щось воно не те!
Плиту включила я ще зранку –
Газ – не горить, смердить проте…
– Бабуля! Сірника палили?
Як ні – чекайте нас, молю!
– Синочку мій, спасибі, милий,
Забула…зараз запалю…
***
– Що за буква? – окуліст
Запитав у Васі.
– «Б».
– А встань на повний зріст!
Пильно придивляйся!
– «Б», – у відповідь Василь.
– Ну, відкрий вже око!
Яку відповідь даси?
– «Б».
– Оце морока!
Лікар глянув сам на стенд,
Добре придивився:
– Ти диви…і справді – «Б»…
Дарма тільки злився…
В АВТОБУСІ
– Зупинка «Динамо» – виходите, жінко?
– Виходять лиш заміж! Тобі зрозуміло?
– Можливо, ви сходите? Вже ось зупинка!
– Із розуму сходять! – жартує невміло.
– То що ж тоді робите? Як запитати?
Як «вибити» відповідь з вас – я не знаю!
– Вилажу! Вилажу я! Годі кричати!
– Тоді: з днем народження я вас вітаю!..
МУЖНІЙ ВЧИНОК
На базарі жебрака
Мирослав побачив –
Той стояв без піджака,
Ще не нажебрачив…
– Боже мій! Це ти, Тарас?
Ми всі у конторі
Згадуєм тебе не раз!
Ти – мов «чайка» в морі!
В захваті від того ми,
Як ти – мужньо, вміло,
Шефу висловив усе,
Що в нас наболіло!..
БАЧИВ
Петро й Сава йдуть по лісі,
Вже старі обидва, лисі…
– Бачив?
– Ні, Петро, а що?
– Боже мій! Дивися! «що»…
Дика гуска пролетіла
І у хащах, певно,сіла…
Далі йдуть…Петро мовчить,
Але, раптом, знов кричить:
– Бачив?
– Ні, Петро, а що?
– Боже мій! Сліпий, чи що?
Заєць вискочив з-під ніг!
Як проґавити ти міг?
Сава думає: «А певно
Сперечатися – даремно
Запитає він тепер –
Скажу – «бачив», щоб ти вмер!»
– Бачив?
– Бачив, – відповів…
– То навіщо ти вступив?!.
***
— ТиТи кого, дитино,
В хату привела?
Доня урочисто
Так відповіла:
– Мамо, познайомся,
Може через рік –
Це є мій майбутній
Перший чоловік…
СУДДЮ – ГЕТЬ!
В голові вже круговерть –
Суддя так хвилюється:
– Хто промовить «суддю – геть»! –
Виженем на вулицю!
– Суддю – геть! – знов хтось кричить.
І суддя дивується:
– Ви, підсудний, помовчіть –
Вас це не стосується!