Тетяна Іванова про нового омбудсмена: Лубінець обійняв посаду, щоб допомогти собі, а не людям
Призначення нового омбудсмена в Україні викликало низку запитань у суспільства. Персона Дмитра Лубінця не є відомою ані широкому загалу, ані людям, досить обізнаним в українській політиці. Для того, щоб відповісти на частину запитань наших читачів редактор газети «Сурма» Назар Мухачов поспілкувався із Тетяною Івановою – правозахисницею, адвокатом, громадським діячем, яка добре знайома з новопризначеним чиновником та неодноразово перетиналась із ним під час своєї роботи.
Новий уповноважений з прав людини – Дмитро Лубінець. Для мене він поки що «темна конячка». Що ви можете сказати про нього?
Не можу сказати, що мене порадувало це призначення. З іншого боку тішить тільки, що ця людина не буде керувати комітетом Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та АР Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. Але знову ж таки: Лубінця обрали великою кількістю голосів – 250 народних депутатів висловилися «за». Я, як адвокат і правозахисник, вважаю, що ця людина зовсім не для цієї посади. Незалежно від того, що він має хорошу юридичну освіту, далеко не дурна людина, Лубінець має інтелект і навички, щоб обійняти таку посаду. Але я не думаю, що людина з такими людськими якостями як Лубінець, може бути на посаді, яка буде опікуватися правами і свободами людей. Уся діяльність Лубінця показала, що такі речі не дуже його цікавлять.
Із того, що я знаю про нього: 2010 рік – «Народний фронт», 2014-й – «Блок Петра Порошенка», у 2019-му був обраний до Ради як безпартійний самовисуванець по Донецькій області, увійшов до депутатської групи «За майбутнє», – тому для мене він має вигляд політичного кон’юктурщика. Відповідно і на цій посаді він обслуговуватиме чиїсь інтереси.
Насамперед свої інтереси і своєї родини, яка «окупувала» весь Волноваський район: його рідний брат – голова тамтешньої ВЦА (військово-цивільної адміністрації), його батько – тривалий час очолював Волноваську раду, а зараз є головою Хлібодарівської ОТГ. Тому першочергово він обслуговуватиме свої інтереси й інтереси своєї родини, а потім – партійні.
Тобто в його родини такий собі місцевий феодальний клан?
Про це знають всі місцеві. Крім того, що вони створили цей феодальний клан у Волноваському районі, Лубінець намагався створити такий самий клан у суміжних районах – Нікольському та Мангушському. Ці райони увійшли у 60-й виборчий округ, по якому він балотувався в 2019 році. Це мав бути його електорат на наступних виборах. Лубінець хотів у Нікольському районі створили феодальний клан, оскільки, коли формувалися громади, перспективним планом було передбачено формування двох громад – Нікольської і Кальчицької – Лубінцю це геть не подобалося. У Нікольській громаді в нього є добрий друг – Василь Мітько, з яким вони пройшли вибори.
Тому Лубінцю там було потрібне його власне феодальне угруповання. Тому він намагався зробити одну громаду на один район, як це було у Волноваському районі. На щастя, Кальчинська громада не дала йому змоги це зробити. Вони відстояли свої інтереси, не без моєї допомоги звісно. Ми завадили Лубінцю і Митько – це було жорстке протистояння. Робив він це з однією ціллю: а) електорат на наступні вибори, б) його дуже цікавлять землі. Приїдьте, наприклад, в Олександрівський район – там всі розкажуть, хто такий Лубінець і скільки землі він має. Я працюю з людьми, і знаю все, що там відбувається. До адвоката люди ж ідуть з проблемами: розповідають, що от у нас забрали землю, бізнес тощо.
Зважаючи на те, що він очолював комітет Верховної Ради, в якій є монобільшість, то зрозуміло, що він має бути певної категорії і проходити фільтри системи і бути для неї своїм. У цій ситуації: яка його мета на посаді Уповноваженого з прав людини: статус, гроші, піар для наступних виборів?
Усе з перерахованого. Влада йому потрібна була, щоб родина заробила гроші. Члени його сім’ї також мали посади, щоб заробляти гроші, мати землі та нерухомість. Для статків потрібна посада, крім того, він хоче залишитися в політиці, бо на це він і його сім’я поклали дуже багато років свого життя. Для того, щоб Лубінець увійшов до Верховної Ради працювали і його батько, і рідний брат. З урахуванням того, що він політичний кон’юктурщик, в нього немає ідеології. Він обирав вигідну на той момент партію, щоб і далі гарантовано займатися політикою. Зараз у нього складний момент. На останні вибори він зайшов як мажоритарник. Наступні вибори, я сподіваюся, відбудуться за два роки, на той момент в Україні буде мирне життя. Від кого піде Лубінець балотуватися у Верховну Раду? Мажоритарних округів немає, з партією, яка була б прохідна, відносин у Лубінця не простежується. У нього є два роки, щоб обрати політичну силу, де б він міг потрапити в прохідний список, а також, щоб ця партія пройшла у Верховну Раду. Зробити це зараз, перебуваючи у Верховній Раді, майже неможливе завдання. За три роки він не зміг цього зробити, а залишилося два роки.
Ба більше, конкуренція по списках буде жорстка, оскільки в багатьох партіях їхні члени віддані своїй політичній силі і перебувають у ній багато років, були мажоритарниками – тепер посядуть місця у списках. Йому в цих партіях місця немає, бо він «стрибав» по політичних силах. А от якщо він зайде на якусь посаду, де матиме важелі впливу, зробити великі послуги комусь із партії, які буде прохідна, в нього з’явиться шанс. Я думаю, що це була прорахована гра Лубінця, тому він погодився на цю посаду. В іншому разі він би не пішов, адже інститут Уповноваженого з прав людини давно не користується повагою в суспільстві. Він дискредитований, всі, хто його очолювали, не змогли підняти авторитет цього інституту. Тому я думаю, що Лубінцю ця посада потрібна, щоб залишитися в політиці. Він спробує на посаді не підняти авторитет цього інституту, а зарезервувати собі прохідне місце в списку якоїсь партії. Ми з колегами-правозахисниками пильнуватимемо Лубінця.
З огляду на його діяльність, у посаді, яку обійняв Лубінець, вбачаю очевидну загрозу. Наприклад, процес обміну військовополоненими і загалом те, що відбувалося з Маріуполем, як допустили його повну блокаду… Спочатку про оборонців Маріуполя Зеленський і заступниця керівника Міноборони Ганна Маляр казали, що їх евакуйовано. Упродовж тижня-двох потім стало відомо, що Верещук обмінами не займається, все передано в розвідку міністерства оборони. З іншого боку – зняли Уповноважену, яка також мала би цим займатися. Тому я бачу загрозу для захисту українських воїнів, які опинилися в полоні.
З приводу зняття Уповноваженої. Ви правильно зауважили, що мала би цим займатися. Вона б цим все одно не займалася, оскільки вона не займалася цим і раніше. Я розумію підстави, за яких зняли з посади Денісову, вважаю, що вона дійсно була неефективна на цій посаді. Не маю жалю, що змінили Уповноваженого з прав людини, але є розчарування на кого змінили Денісову. При всіх здібностях Лубінця, його енергію в правильне русло, він безсумнівно підняв би авторитет цієї установи. Але я дуже добре знаю Дмитра, і знаю, чим він займатиметься на цій посаді. Коли в країні війна, захисту потребують дуже багато людей: від військових до цивільних. На жаль, в нас не буде омбудсмена, який справді опікуватиметься цими питаннями.
Наприклад, поки Ніна Карпачова не пішла в політику, вона була ефективною Уповноваженою. Чому я проти, щоб Лубінець зайшов на цю посаду? Бо я пам’ятаю, як було з Карпачовою. Фінал був сумним як для Уповноваженої, так і для самої установи. Були спроби підняти інституцію і у Валерії Лутковської, але в неї також не вийшло.
Обійняв Лубінець посаду. У 2014-му він був із Петром Порошенком, посада Уповноваженого дісталася йому здебільшого силами монобільшості. Виходить, що в межах політичної кон’юктури він може бути як із «Європейською солідарністю», так і зі «Слугами народу».
Ну чому з «ЄС» мені зрозуміло: він був у цій партії, він усіх знає, його всі знають, він земляк ведучого адвоката Порошенка Голованя. Лубінець зараз матиме доступ до дуже багатьох юридичних справ, а в Порошенка чимало судів. Тому, чому «Європейська солідарність» мені зрозуміло, а чому «Слуга народу»?
Без «Слуги народу» його б не призначили, до того ж ця партія має хороший рейтинг. Тому, якщо Лубінець проводитиме якісну піар-кампанію на кшталт Арестовича… то чому б і ні?
А вам не здається, що «Слугам народу» Лубінець не потрібний на посаді голови комітету Ради? Знаючи його амбіції про якийсь політичний проект, вони його прибрали з комітету, а дали посаду, на якій він буде «весільний генерал», бо інститут цей мало що вирішує. Хоча по статутних документах, інститут уповноваженого має дуже вагомі важелі впливу. Омбудсмен може вирішувати такі складні питання, які нам навіть складно уявити. На жаль, цим мало хто займається.
Мусимо пояснити читачам ще одну причину, чому Лубінця забрали з головування комітетом. На відновлення регіонів виділятимуться великі гроші, команда Зеленського хоче повністю контролювати цей процес. А Лубінець для них не зовсім свій.
Знову ж таки, я не шкодую, що Лубінець більше не очолює цей комітет. Де великі гроші і Лубінець… вони б точно не розподілялися, як мають. Може виникнути питання, як це робитимуть «Слуги народу», але не Лубінець - і дякувати Богу.
За яких обставин інститут Уповноваженого з прав людини може стати ефективним? І який функціонал має бути в омбудсмена?
Насамперед, чому цей інститут не користується довірою суспільства? Інститут створений у 1998 році. До Лубінця було троє Уповноважених: Ніна Карпачова, Валерія Лутковська та Людмила Денісова. З нуля підіймала установу Ніна Карпачова, на мій погляд, спочатку була ефективним омбудсменом, поки не зайнялася політикою. Потім цей інститут почав використовуватися в партійних інтересах – міжнародна забила на сполох, що щось в Україні не так з цим інститутом. Міжнародники казали, що так не можна – використовувати інститут із захисту прав людей у партійних інтересах. Карпачову переобрали…і вона знову прийшла на третій термін! Коли Лутковська прийшла в цю установу, ситуація була наступна: неможливо реформувати інститут, якщо немає підтримки держави. Щоб зібрати інформацію для вирішення проблеми, Уповноваженому треба надсилати запит у державні органи. Якщо державні органи обслуговують інші політичні сили, що отримує омбудсмен? Відписки. Уповноважений не може зібрати необхідну інформацію, проаналізувати її, перед інститутом зачиняються різні двері, зокрема, може скоротитися фінансування, якщо фінансами займається інша політична сила. Тому цей інститут перетворили в обслуговування політичних інтересів. Реформа цього інституту дуже потрібна. За статутними документами він має широкі повноваження. Якби державні інститути працювали так, як мають працювати… Наприклад, не надали відповідь омбудсмену – штраф, кримінальна справа тощо. Водночас САП, НАБУ й решта, щоб за цим стежили, тоді вдасться підняти авторитет інституту Уповноваженого з прав людини. Ви ж розумієте, що Лубінець навряд чи буде цим займатися. Ну, по-перше йому ніхто й не дасть цього зробити. Партія при владі інша, яка не відчинить йому дверей.
Підготувала Діана Царук