Україна: природа і суспільство

Таємниці і загадки Чатир-Дагу

У перекладі з кримськотатарської Чатир-Даг — один із відомих масивів Кримських гір — означає Намет-Гора. Ця назва доволі точно відображає дійсність. Він справді нагадує шатро. Однак такий вигляд Чатир-Даг має лише з одного північного боку. З інших ракурсів гірський масив має форму класичного плато. Греки, які дивилися на нього не з півночі, як кримські татари, а з півдня, тобто з боку Чорного моря, називали Чатир-Даг Трапезусом, тобто столом. 

Найвищою вершиною цього гірського масиву є гора Еклізі-Бурун. Це одна з найвищих вершин Гірського Криму (1525 метрів). Вона посідає п’яте місце за висотою серед вершин Криму. Цікавим є переклад назви цієї вершини. Вона скомпонована зі слів двох народів. «Екліз» грецькою означає «церква», а «бурун» кримськотатарською — мис. 

Чатир-Даг із давніх-давен оповитий легендами і міфами. Об’єктивною основою для їхнього виникнення послужили деякі загадкові явища, пов’язані з цим гірським масивом. 

Чатир-Даг

Першою загадкою, яка донині невідгадана вченими, є знайдені в карстових воронках північно-західної частини масиву червонувато-бурі відклади гальки. Як вона могла потрапити у вапнякові відклади, з яких складений масив галька, та ще й такого незвичного кольору, донині ніхто однозначно пояснити не може. Версій існує декілька, але жодна з них не є абсолютно вірогідною і викликає критичні стріли з боку геологів. 

Друга загадка романтичніша за першу. Тут уже відчувається прихована містика, яку так люблять туристи. На масиві розташована одна з найгарніших печер світу Еміне-Баір-Хосар. Це північний схил Чатир-Дагу. Дивним чином ця печера похилена не на північ, до Аякського джерела, яке є ніби випускним клапаном для води, що там накопичується, а на південь. Як так може бути? Виходить, що в минулому води, які розмили розчинний вапняк і утворили печеру, текли на південь. Але це вступає в протиріччя з мільйонами разів підтвердженими законами фізики і гідравліки. Не відповідають ці факти «з життя» печери і відомим подіям геологічної історії Криму. Чи може й вона, як і людська історія Криму, теж сфальсифікована?

Чатир-Даг

Але на цьому загадки Чатир-Дагу не вичерпуються. Наступна з них пов’язана з материковим зледенінням. Відомо, що протягом останніх двох мільйонів років в Україні було декілька зледенінь. Льодовик то наступав, то знову відступав. Він ніби бульдозером сунув перед собою різні продукти руйнування гірських порід. Коли льодовик відступав, вони залишалися у вигляді такого собі валу, який називається мореною. Сліди зледеніння виявлено і на Чатир-Дазі. Яке їхнє походження, донині до кінця не з’ясовано, і це ще одна загадка цього гірського масиву Криму.

А ось ще одна загадка. Будучи студентом, я стояв на Чатир-Дазі, і ми, студенти, серед спекотного липня, стоячи в шортах, ласували витягнутими з карстових воронок кригою і снігом. Хтось зробив у глибині карстової вирвистаціонарну металічну драбину, і ми з глибини десь метрів 20, а може й більше, підіймали на поверхню чисту блакитну кригу. Всього в Криму виявлено 39 таких карстових лійок, де в найбільшу спеку зберігаються шари блакитної криги. 

Як же утворилася крига і чому вона не тане? До речі, кригу виявлено і в деяких горизонтальних печерах, де вона вкриває навіть підлогу. Підрахований вченими обсяг криги в печері «Бездонній» досягає 25 кубічних метрів, а в печері Хабазі аж 60 кубічних метрів. Ще цікавішим є той факт, що в печерах Криму зустрічаються крижані сталактити і сталагміти надзвичайної краси. Виявлено навіть крижану колону висотою 9 метрів. Є декілька гіпотез походження і збереження цієї криги. Але жодна з них не може повністю задовольнити вчених. 

І нарешті п’ята загадка Чатир-Дагу. Неподалік від знаменитої печери «Хід конем» знайдено потужну жилу кварциту. Тут таких жил виявлено немало. Найпотужніша зі знайдених завширшки 12 метрів. Як могла утворитися ця магматична гірська порода серед м’яких і розчинних у воді осадових порід, з яких складається гірський масив, донині не відомо. Знову ж таки існують декілька гіпотез походження кварциту. Жодна з них не є такою, яка б пояснювала цю п’яту загадку.

Таким чином, гірський масив Чатир-Даг продовжує бути лідером серед гірських масивів Криму за кількістю таємниць і загадок.

Загадковий Словечансько-Овруцький кряж

На півночі Житомирської області, де закінчується Український кристалічний масив, височить цікавий і загадковий Словечансько-Овруцький кряж. Найвища його точка ледве досягає 316 метрів над рівнем моря. Однак на плоскій і заболоченій рівнині українського Полісся він здіймається вгору, як справжній гірський масив. 

Для цього кряжа характерними є декілька феноменальних особливостей, які вирізняють його серед подібних піднять рельєфу, яких на правобережжі України є декілька. В чому ж полягають ці феноменальні особливості і характеристики «Поліської Швейцарії»? Так іноді журналісти називають північний виступ Українського щита.

Словечансько-Овруцький кряж

Візьмемо для прикладу північно-західну частину Словечансько-Овруцького кряжу. Мандрівник, приїхавши сюди, не знає, що йому й думати. Куди він потрапив? Дійсно, біля сіл Кованка, Червонка, Усове, на підвищенні рельєфу, вся земля вкрита величезними шматками каміння, яке ніби виростає з-під землі. Людина стоїть приголомшена і придавлена до землі незвичною величчю і силою природи. Дивує також і червоний та рожевий колір цього незвичного каміння. Це знамениті овруцькі кварцити. В недалекому минулому вся ця земля протягом 10 кілометрів була суцільно вкрита густими дубовими і дубово-грабовими лісами. Донині невідомо, з яких причин у 1952 році ці дерева вирубали. Чудовий ліс тут складався з дубів, яким було 500 і більше років. 

Однією з загадок СловечанськоОвруцького кряжа є дуб скельний. Досі не зрозуміло, як ця південна рослина потрапила на північ України. Не готові до однозначної відповіді вчені і на запитання: як вдалося вижити цій рослині протягом останніх сотень тисяч років при всіх змінах клімату в цій місцевості? Більшість вчених пов’язують таємниці Словечансько-Овруцького кряжу з його геологічною історією. Точно встановлено, що ця частина України протягом багатьох мільйонів років не вкривалася морем. Внаслідок цього тут, щонайменше з далекого третинного періоду, сформувався такий собі своєрідний природний «Ноїв ковчег». На ньому і збереглися рослини і тварини, які в інших місцях були знищені морем. Залиті водою ліси зникли, а дуб скельний вижив на острові суходолу і дожив до наших днів. Потім клімат сильно похолодав і абсолютна більшість теплолюбних рослин зникли, а скельний дуб вижив і навіть процвітає. Однак вчені вияснили, що свої «теплолюбні звички» ця рослина зберегла і дуже страждає, коли температура повітря знижується до мінус 25 градусів. 

За мільйони років дубові скельному вдалося пристосуватися до незвично холодних для нього умов. Його жолуді у вересні-жовтні падають на землю уже з невеликим корінцем, який розвинувся ще на дереві. В це важко повірити, але за холодну зиму, вкриті товстим шаром опалого листя жолуді скельного дуба пускають корінь довжиною до півметра. Навесні жолудь проростає в маленький дубок. Деревина дуба скельного набагато м’якша, ніж дуба звичайного. 

Переживши мільйони років, дуб скельний може зникнути в наші дні через бездумне господарювання людини. Особливо болісним для цієї рослини був радянський період. В 1981-1982 роках було вирубано цілий реліктовий гай дуба скельного в Кованському лісництві. Для чого це було зроблено ніхто не знає донині. Зрубані дерева декілька років гнили на землі, а потім їх пустили на дрова. 

Словечансько-Овруцький кряж

Попри таке ставлення до себе, дуб скельний все ще зберігся на Словечансько-Овруцькому кряжі. Особливо гарний дубовий гай в урочищі Кам’яна Гірка. Зустрічаються величні дерева-патріархи і в інших місцях.

Однак, на цьому таємниці незвичного геологічного утворення на півночі Житомирської області не закінчуються. Не менш таємничим є тут і субтропічний жовтий рододендрон. Це високий кущ, який цвіте яскравими жовтими і жовтогарячими квітами з дуже сильним приємним запахом. Таємниця цієї рослини в цій місцевості полягає в тому, що це південна рослина і зустрічається вони лише в субтропічних районах, наприклад у Закавказзі. Як сюди потрапив рододендрон, чи як він тут зберігся, однозначної відповіді дати ніхто не може. 

Жовтий рододендрон, коли він цвіте, виділяє таку кількість приємної на запах ефірної олії, що людина, яка забрела на цю територію, може вчадіти. За колючі гілки місцеві жителі здавна називали цей кущ «дряпоштан». В минулі часи звідси возами квіти «дряпоштану» везли до найближчої залізничної станції. Звідти їх відправляли до парфюмерно-косметичної столиці світу Парижу. Там із його квіток робили чудові парфуми, які дуже цінилися за свій сильний природний аромат.

Є на Словечансько-Овруцькому кряжі ще одна феноменальна особливість. Нею є родовища знаменитого мінералу пірофіліту. Це один із кращих вогнетривів у світі. Крім того, пірофіліт характеризується дуже великою хімічною стійкістю до дії різних кислот. Він незамінний в металургії і хімічній промисловості. Водночас родовищ його у світі дуже мало. Навіть на дотик цей камінь незвичний. Здається, що пальці від контакту з ним стають вкриті жиром. 

Але й на цьому рідкісні і феноменальні особливості Словечансько-Овруцького кряжу не закінчуються. Ще з ХІХ століття вважалося, що саме тут знаходиться найглибший яр в Європі. Він має промовисту назву Безодня. Поряд знаходиться село з такою ж назвою. З ХІХ століття тут існувала спеціальна наукова станція, яка займалася вивченням цього незвичного явища природи.

Словечансько-Овруцький кряж, оповитий таємницями і легендами, повинен стати важливим об’єктом туризму не лише в Україні, але й у всій Європі. 

Автор: Петро Масляк — український науковець, економіко-географ, професор кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук. Педагог, вчений, громадський діяч, публіцист, письменник.