Психологічна грамотність: вибір, який приносить задоволення

Коли ми говоримо про життя людини, то говоримо про її вибори. Якісь вибори приносять нам більше задоволення, якісь менше. Чи можливо навчитися робити більше виборів, які нас ощасливлюють?

Пропоную розібрати це питання разом із «Сурмою».

Уявімо ситуацію: ви прийшли до магазину, щоб купити ноутбук з певними характеристиками. І виявляється, що в цьому магазині кілька моделей такого ноутбука. І це лише в одному магазині (!) А в інших торгових точках теж може бути багато варіантів. Що ви оберете? Ноутбук із запланованими характеристиками, який вам підходить серед варіантів у першому магазині чи обійдете і передивитеся усі варіанти у найближчих магазинах техніки, щоб не помилитися у виборі та придбати найбільш підхожий і найкращий для себе варіант?

Сатисфактори та максимайзери

Ще рік тому я б обійшла всі магазини, щоб переконатися, що придбала для себе саме те, що потрібно. Цим би заспокоїла себе, адже хто не хоче для себе найкращого? Обрати ідеальне і насолоджуватися ним? Людей із таким типом прийняття рішень називають максимайзерами.

Тих, хто дотримується стратегії раціональної достатності, психологи називають сатисфакторами («satisfy» and «suffice»). Поняття ввів в науковий простір економіст та Нобелівський лауреат Герберт Саймон, щоб охарактеризувати поведінку людей, які радше зекономлять час та сили й ухвалять оптимальне рішення без зайвих зусиль. 

Дещо із життя максимайзера

Майже все своє життя до теперішнього моменту я прожила за стратегією максимайзера і з сьогоднішньої перспективи можу з вами поділитися цікавими спостереженнями. 

Тож, як це бути максимайзером? Зараз читачі, які є максимайзерами у певних життєвих ситуаціях, можуть впізнати в моєму досвіді частково і себе. Максимайзери занадто вкладаються, щоб наблизитися до уявного ідеалу. Обійти десяток магазинів, щоб обрати сумку, виснажити свою голову двогодинним переглядом пропозицій від інтернет-крамниць — ніби й задоволення для тих, хто полюбляє шопінг, але... Якщо ціль конкретна — конкретна сумка конкретного фасону і кольору, то ти скоріше  перетворюєшся на механізм відбору, фільтр. І це вже ніяке не задоволення.

Розгляньмо наступну ситуацію. З'явився вільний час. Ти згадуєш про уявний список справ (а краще б не уявний =)), які на орбітах пам'яті ще «висять», накопичені, як купка одягу для прання. Їх потрібно зробити, а ти не знаєш, до чого першого приступити й водночас думаєш, як найефективніше використати цей вільний час. Одна за одною приходить думка із справою, яку потенційно варто завершити. І підраховуючи, скільки на кожну піде часу, яку доцільніше зробити першою, яка справа потребує залучення інших людей — половина накопиченої енергії витрачена. А тому з того, що ти напланувала на вільний час, виконаєш 20 відсотків (з врахуванням витраченого часу на роздуми).

Рухаємося далі. Ти починаєш проектну роботу і не знаєш, з якого боку підступитися, пробуєш спершу з одного почати, потім з іншого, потім губишся в об’ємі та різноманітності знайдених матеріалів для проекту. Або ж довго не приступаєш, бо довго «ідеально» систематизуєш. Робиш її із сотнями правок, використовуючи час аж до самісінького дедлайну, хвилина в хвилину. Ніби все життя туди вкладаєш. А точніше, всю енергію, якої тепер на все інше — недостатньо. Робиш перфектно. А виявляється, інші колеги і без таких надзусиль, як ти, виконали свої роботи на високому рівні. І як воно в інших людей так виходить? Може, вони сатисфактори?

І це тільки вершечок айсберга, бо життєво важливі рішення, які я приймала згідно зі своїми максимайзерськими схильностями, приводили мене до глибокого спустошення та депресивного стану + на додачу щоденні дріб’язкові завдання довго обмірковувала, щоб зробити найліпшим чином.

Із максимайзера у сатисфактора

Як мені вдалося трансформувати 

свою стратегію прийняття рішень? Якось мені пощастило прочитати притчу «Думай і роби», і відтоді я користуюся «правилом човняра»: На кожен помах лівого весла повинен бути помах правого весла. Помах лівим веслом — це думка. Помах правим веслом — дія. Коли човняр гріб тільки одним веслом, з написом «Думай», то човен починав кружляти на місці.

— Бувало, я думав про щось, розмірковував, будував плани… Але нічого корисного це не приносило. Я просто кружляв на одному місці, як цей човен.

Човняр перестав гребти одним веслом і почав гребти іншим, з написом «Роби». Човен почав кружляти, але вже в інший бік.

— Бувало, я кидався в іншу крайність. Робив щось бездумно, без планів. Багато сил і часу витрачав. Але, в підсумку, теж кружляв на місці.

 Тому тільки у регулярному балансі мій човен «Життя» може плисти так, що я була задоволена собою. І, звичайно, виснажившись від гонки за ідеальним, я вирішила поексперементувати — почала легше ставитися до життя. Якщо у мене кепське самопочуття і я не хочу займатися спортом — то не буду надумавати й аналізувати, чому так, як себе змусити, чим замінити цей «ритуал», а виконаю мінімальну фізичну активність. Можливо, за час, поки роблю ці вправи, передумаю і все ж зроблю повноцінний комплекс тренувань — то буде добре. Якщо не передумаю, то хоч щось, а я все-таки зробила для свого фізичного тіла. Завтра, дасть Бог, буде новий день — надолужу прогаяне, якщо це для мене важливо.   

Висновки

А тепер повернімося до сатисфакторів. Вчені підсумували, що люди з таким типом прийняття рішень більше задоволені своїм життям і собою. Чому так? А вони просто не витрачають дорогоцінну енергію на пошуки ідеального. Вони звільняють своє життя від постійних виснажливих аналізів (звичайно, це не стосується тих, хто професійно займається аналізами та аналітикою), бо результат не перекриє стан стресу, який виникає на фоні мисленнєво-емоційного перенавантаження. І живуть щасливіше, не думаючи-гадаючи, що втратили щось краще, живуть без шкодувань за ірреальним ідеальним. Сатисфактори відчувають насолоду і задоволення в той час, коли максимайзери знову розчаровуються і відправляються у пошуки кращого в уяві чи в реальності. 

Більше про проблему вибору можете дізнатися з книги «Парадокс вибору» американського психолога Баррі Шварца.

А я бажаю вам навчитися стратегії сатисфакторів і приймати рішення легше, ніж ви робили це до прочитання цієї статті!