Систематизація корупції

На новій порції «плівок НАБУ» – там, де Офіс Президента України рейдерив коштовну нерухомість столиці – є одна деталь, яку я все ніяк не міг зрозуміти: яким боком до цих цілком «посадових» злочинів якісь там «хакери».

Знаючі люди пояснили мені (дякую), але воно досі не вкладається у голові. Тому про все по порядку.

У нас доступ до різноманітних електронних реєстрів мають надзвичайно багато організацій: суди, правоохоронні органі, нотаріуси, органи місцевого самоврядування. Деякі реєстри взагалі є відкритими для усіх охочих, зокрема для онлайн-сервісів. Чи правильно це (особливо під час війни), чи ні – питання дискусійне насправді. З одного боку, у нас зовнішній смертельний ворог – росія, а з іншого – не менш смертельний ворог внутрішній – корупція. Але сьогодні не про це.

Так от, станом на кінець 2025-го в Україні зареєстровано понад 5800 нотаріусів. Кожен з них має право доступу до реєстрів, зокрема може вносити в них зміни. Зі своїх особистих комп’ютерів, які вони купують за власні гроші, і самі несуть відповідальність за їхню кібербезпеку.

Відповідно серед тих 5800 обов’язково знайдуться кілька сотень (а то й тисяч), які чхати хотіли на кібербезпеку – або вважають «та я все знаю про хакерів, зі мною таке не станеться». І тому без вагань клікають на сумнівні посилання, отримані від незнайомців – після чого злочинці отримують повний контроль за робочою станцією такого нотаріуса. І можуть «вносити зміни до реєстрів» нібито від їхнього імені. А самі нотаріуси можуть (з корисливих мотивів) «не помічати», що хтось від їхнього імені вчиняє якісь протиправні правочини. А можуть й дійсно не помічати – лохи є в усіх верствах, і серед нотаріусів також.

Звісно, жертва такої оборудки може вчасно помітити, що його житло чи фірма раптом зранку стала належати комусь іншому. У такому разі звертаються до Мінюсту з вимогою скасувати таку незаконну реєстраційну дію. А Мін’юст може почати дуже довге розслідування – на кілька тижнів чи місяців. А майно за першу добу перепродають тричі, і вже четвертий покупець вважатиметься «добросовісним» – тобто забрати назад вкрадене вже буде майже нереально. Навіть коли/якщо цю реєстраційну дію зрештою визнають незаконною. 

І чесно, я був шокований, що такі схеми досі не тільки існують, але й «кришуються» державою та правоохоронцями: попри існування дуже непогано укомплектованих кіберполіції та кібердепартаменту СБУ. Які завзято полюють на онліфанщиць та пильнують моральність суспільства, переглядаючи тисячі годин порно (з «контрольними закупками», звісно).

А от коли у них під носом, серед білого дня, злочинці хакають комп’ютери нотаріусів (нотаріусів, Карл!) та пропонують «зацікавленим особам» свої послуги типу «швидкого зняття арешту» – цього вони не помічають. «Ой не чує баба».

На «плівках» корупціонери кажуть, що «зняти одну ухвалу» (ймовірно, ухвалу про арешт майна) їм буде коштувати 5-7 тисяч доларів. Для порівняння: у 2019 році це коштувало десь 50 тисяч доларів. Тобто за часів «команди цифровізаторів» цей «ринок» став настільки масовим, що обвалив ціни майже вдесятеро. 

Логічно виникає питання – а навіщо нам спеціалізовані кіберпідрозділи, якщо вони не здатні протидіяти найкритичнішим загрозам? 

І друге питання: а якщо кіберзлочинці можуть внести хаос у систему реєстрації власності громадян України, то їх можуть найняти сосіяни, так же? І влаштувати цим такий кіпіш, що картонковий майдан здаватиметься дитячим хороводом. 

Серйозно: якщо зруйнувати довіру до реєстрів, то система просто рухне, різні свідоцтва права власності перестануть щось означати, на майно буде кілька одночасних власників, суди та правоохоронці ніяк не допоможуть, тому громадянам доведеться захищати себе самостійно – хто як може, ймовірно, зі зброєю. І це буде хаос, і будуть жертви. А потім згадають, що почалося все з корупції – корупції Мін’юсту, корупції судів, корупції кіберполіції, корупції нотаріусів. Яким байдуже на суспільство, бо у разі чого вони чухнуть у свої Дубаї, а боронити країну будуть звичайні громадяни – ну тобто як завжди.

Висновок такий: «хакери», які незаконно і регулярно вносять абсолютно ліві зміни до реєстрів, існують завдяки масовій тотальній корупції у кіберполіції, судах, держорганах, і завдяки окремим продажним нотаріусам. І якби не було корупції – не було б «хакерів» у нотаріальних мережах. Як не було б і продажних нотаріусів. Тому що виявляти зловживання нотаріусів в електронній системі нотаріату доволі нескладно, як і припиняти подібні практики. Але на це «немає політичної волі». Бо, як ми дізналися з плівок, Офіс Президента України у нас корупцію «систематизує, контролює та очолює», а не бореться з нею.