«Вітаю» з епохою легітимності – і з кінцем епохи легальності

Поки є пауза між нападами політичного ідіотизму, я душно помудрую на тему «"Легітимність" – наше все». «Легальність» – абсолютно байдуже. Легітимність – це, простіше кажучи: чи сприймає більшість населення якісь речі справедливими – чи навпаки несправедливими. Чи відчуває. Легальність – це формальна відповідність чинному законодавству.

Зеленський призначив Драпатого з грубими порушеннями процедури, тобто строго кажучи – незаконно. Навіть незрозуміло, якому саме «міністру оборони» дякував Драпатий за подання – тому, якого вже нема, чи тому, якого ще нема, але це виглядає «легітимно», тому усі в захваті, ніхто не проти. 

Так само практично протизаконно, всупереч майже всьому діючому законодавству чинного військовослужбовця призначено т.в.о. міністра оборони – і знов виглядає «легітимно», а тому цілком собі ок, нарід в екстазі. 

Хоча порушено приблизно все.

Тоді як парламент (з подачі Зеленського) зняв з посади міністра оборони – разом з усім іншим урядом – абсолютно легально. Але «не легітимно» – тому отримайте «Мішин Майдан». 

З точки зору коханого вашого міжнародного права, заборона виїзду за кордон чоловікам 25-60 при відсутності таких обмежень для жінок – абсолютна дискримінація за статевою ознакою, у чистому вигляді. Так само, як і дискримінацією є обмеження за ознакою віку – «ейджизм». Хоча до радянської армії призивали у 18 років – віці максимальних фізичних можливостей та здоров’я. 

Але для наріда – поточна ситуація виглядає легітимною, тому все ок, ніяких «майданів». Хоча у тому ж таки Ізраїлі, з яким нас так люблять порівнювати, служать усі – і жінки, і чоловіки. І воюють усі. І спробуй-но «ухилитися» – сильно пошкодуєш. А тим більше 4 рази поспіль.

Але річ у тому, що ця «легітимність» не має структури, правил, законів – це виключно психологічна штука: «у що вірить більшість». Або принаймні активна меншість, яка готова діяти – а не тільки лайкати у мордокнижках.

А якщо це лише психологія, то на «легітимність» можна впливати. Якщо маєш ботоферми, куплені великі ТГ-канали, куплених «лідерів суспільної думки» чи відомих «громадських діячів» – ти можеш вигідно для себе підміняти реальність на потрібні тобі наративи і таким чином формувати «легітимність» під себе, під свої цілі.

Попри факти, які свідчать про твою недоброчесність, у очах більшості ти будеш виглядати «героєм». А від фактів будуть відмахуватися – «це все брехня, це заздрісники, не вірю, він хороший, он в телеграмі його хвалять».

Цей процес називається «управління репутацією» і коштує чималих грошей. 

І цим мусять почати займатися вже зараз ті політики (або хто себе таким вважає), які мають політичні амбіції на перших повоєнних виборах. Бо дехто вже почав – а дехто досі сумнівається. А стартанути все може раптово.

Ну і, до речі, як показали події «Мішиного Майдану», популярний політик мусить неодмінно асоціюватися із сучасними технологіями, бажано з ІТ. 

Як виявилося, саме «айтішність» приваблює багатьох виборців, робить політика наче як розумнішим, ніж він є насправді. Бо у головах більшості «айтішник = розумник». Це далеко не так насправді, але цього вже не змінити у «масовому безсвідомому». 

А тих політичних динозаврів, хто заперечує важливість технологій – проігнорують, забудуть і викинуть на політичне звалище.

Тому, як колись казали, «вчіть матчастину», панове політики. Та й поза політикою воно знадобиться.

Це я до того, що «вітаю» усіх з епохою легітимності – і з кінцем епохи легальності. 

З оцим новим світом, де формальні закони – лише меч для інакодумців, а Конституція – хіба що привід сумно привітати одне одного 28 червня.

Той самий Зеленський це все давно зрозумів, замінив легальність легітимністю – і досі все ще тримається при владі. 

І це дуже погана історія – коли гострий запит суспільства на справедливість задовольняється не прозорим, чесним, справедливим законодавством, а «управлінням репутацією». 

Де через масове щоденне порушення законодавства самою ж владою, яка мусила б строго слідувати за його дотриманням – слабо окреслене поняття «легітимність» повністю замінило собою офіційну «легальність».

З такими підходами нас ніколи не візьмуть до Європейського Союзу чи до будь-якого іншого пристойного товариства.