Сурма: україноцентрична газета

Про легальність та легітимність

Найближчим часом для українського суспільства актуальним постане питання розрізнення «легальності» та «легітимності».

Тому для початку, а також кращого розуміння цих термінів, а також тих конфліктів, які можуть виникнути через небажання певних індивідів та соціальних колективів дотримуватись правових норм, тезово розберемо ці поняття.

Ці два терміни («legitimus» та «legalis») утворені від латинського кореня «lex», що дослівно означає «закон». В сучасній політології вони отримали різне тлумачення.

1. «Легальність» – означає чітку та буквальну відповідність того чи іншого явища, вчинку чи дії системі права, прийнятої у суспільстві. Те, що не суперечить закону та підзаконним актам, є «легальним».

2. «Легітимність» категорія складніша. На відміну від «легальності», – це не юридичний факт, а соціально-психологічне явище. Під яким розуміється народне схвалення державної влади, будь-якого соціального інституту, статусу, повноваження, вчинку, що спирається на прийняті у суспільстві цінності, традиції, історичні потреби.

Тобто йдеться про два типи права – про право зовнішнє, формальне, суворо фіксоване («легальність»), і про право, яке розуміється інтуїтивно та вважається у народній правосвідомості справедливим («легітимність»).

Легальність і легітимність можуть бути між собою у різних співвідношеннях. Іноді вони збігаються чи гармоніюють одне з одним. Але в певних ситуаціях вони можуть вступати одне з одним у протиріччя.

Бувають ситуації, коли легітимне (історично та політично виправдане рішення), що спирається на волю народу, взагалі не є описане у зведенні легальних законів чи навіть суперечить їм.

У таких випадках виникає ситуація «надзвичайної ситуації», – легальність відступає на другий план, і все зводиться до здатності владної інстанції ухвалити рішення, спираючись лише на легітимність, традицію, інтуїтивне розуміння сенсу та логіку історії власного народу та суспільства.

Оскільки сьогодні неділя, то для кращого розуміння зазору між легальністю та легітимністю можна, як приклад, навести Євангельську розповідь про Христа та грішницю 

(Євангеліє від Іоанна 8:2-11):

«…А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх. Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому: Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі; а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш? Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги. Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. І знов, нахилившись додолу, писав на землі. Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині. Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши».

Про що йдеться?!

За юдейськими законами, перелюб карався побиттям камінням до смерті. (Цього вимагала «легальність»).

Господь, не ставлячи під сумнів питання легальності, пропонує виконати покарання (кинути камінь) тим, хто без гріха (тобто хто ніколи не робив подібного діяння).

Ось тут Він звертається до «легітимності» (внутрішньої обґрунтованості закону).

Тих, хто без гріха, серед тих, що привели грішницю до Христа, не виявилося. Людей, які мають, крім легальної, ще й легітимну підставу покарати грішницю, не виявилося.

Страта, залишаючись «легальною», стала «нелегітимною».

У кінці Христос відпускає її зі словами: «Іди, і віднині більше не гріши», підтверджуючи таким чином, що Його суд не скасував «легальність», не зробив законним гріховний вчинок, але нагадав про необхідність співвідношення «зовнішнього» та «внутрішнього», «формального» та «духовного», «легального» та «легітимного»...

Як легітимність є джерелом права і будь-якої легальності – це тема вже наступного матеріалу.


Прокоментувати в Телеграм-каналі "Сурма. Україноцентризм."