Влада і демократія

Події, які минулого тижня сталися з Назаром Мухачовим, дуже добре демонструють, що собою являє влада у поточний історичний відрізок, що таке демократія у розумінні влади і що таке українське суспільство. З суспільства й почнемо.

За ці дні перечитав десяток-другий юридичних документів, у яких описувався правовий процес між громадянином та владою. У наших стратегічних ворогів з росії є такий оборот «недержавний народ». Коли читаєш юридичну мову правових документів, знайомишся з термінами, оборотами, обґрунтуваннями, приходиш до висновку, що недержавний народ – це народ, еліта якого не може юридично обґрунтовувати свої дії. Недержавний народ – це народ, державна влада якого не може дотримуватись навіть того примітиву нею ж прописаного.

У нас чомусь вважають, що репресії та переслідування це дуже просто. Достатньо просто мати ментів, прокурорів, суддів, есбеушників і таке інше. Репресії починаються з обґрунтування. Еліта недержавного народу не може обґрунтовувати репресії. 

А тепер по черзі. Є правова норма перебувати на військовому обліку. Громадянин перебуває на військовому обліку. З громадянина, який перебуває на обліку, вимагають з’явитися і оновити дані. Громадянин приходить і надає пакет документів для отримання права на відстрочку (колишня дружина Назара Мухачова мобілізована, тому їхній спільний син живе з батьком). 

Шептицький ТЦК Львівської області не хоче надавати відстрочки, тому просто не надає відповіді, у такий спосіб зберігаючи за Мухачовим статус військовозобов’язаного без відстрочки. Іншого варіанту, як примусити ТЦК через суд визначатись нема, і Назар звертається до підконтрольного державі суду. Суд вимагає ТЦК визначитись і Шептицьке ТЦК визначається відправити патрульну поліцію Києва за вказаним Мухачовим місцем проживання на затримання за звинуваченням у порушені закону про військовий облік і як покарання за це – мобілізацію. 

Мухачова можна було спокійно мобілізувати у законний спосіб за повісткою, попередньо демобілізувавши дружину. Але держава не хоче себе напружувати такими складними юридичними ходами, знаючи при цьому, що Мухачов – публічна особа з достатньою юридичною грамотністю та юридичною підтримкою. Україна справді не росія. Україні не потрібно напружуватись законом про статус іноземного агента (ворог народу), дискридатора армії, не треба таких вишуканих людожерських конструкцій, як вища міра соціального захисту, тобто розстріл. Можна просто сказати громадянину, що він ухилянт. 

Зверніть увагу, що нинішня влада навіть не обтяжує себе вигадуванням філософсько-правових обґрунтувань. У Порошенка бодай був такий Аваков, який періодично напружував інтелект і видав тези на зразок: «підкорюйся, а потім оскаржуй». У Зеленського пішли ще далі: підкорюся і не оскаржуй. 

Але це ще не все. Суспільство робить вигляд, що не помічає службове підроблення. Службове підроблення може собі дозволити будь-хто, тільки не держава. Держава підробляє підписи. Чоловік вважається мобілізованим, якщо він прийняв присягу. Суспільство робить вигляд, що воно не знає, що перед тим, як завести чоловіка на курс БЗВП у військову частину, він має обов’язково прийняти присягу та розписатись. Просте питання, яким чином мобілізовані потрапляють у військові частини без присяги і без підпису. Відповідь також проста: підпис громадянина підробляє держава. Тобто держава не підписує документ про мобілізацію від свого імені, а підписується від імені громадянина. 

Тепер перейдемо до війни. Перехід на воєнну форму функціонування це відмова від непотрібних видів діяльності на користь потрібних. Експедитори «Глово», які розвозять їжу з ресторанів по квартирах, це, як ми бачимо, потрібна у війну діяльність. А ось політична і журналістська діяльність – це потрібна діяльність під час війни? 

Почнемо з визначення, що таке політична діяльність. Просте запитання: Єрмак займався політичною діяльністю на посаді голови ОП? Так. А інші ютубери та блогери? Вони займаються якою діяльністю? Звичайно ж, політичною. Причім більше політичною, ніж Єрмак. Наступне запитання: діяльність Єрмака була потрібна та корисна? Звичайно ж, ні. Єрмак займався непотрібною і шкідливою політичною діяльністю. 

Далі. Єрмак і йому подібні можуть зараз вважатися політиками? Ні, не можуть. Чи можуть політиками називатися особи, які вилетіли із влади і зникли з політики? Звичайно ж, ні.

Те саме з журналістами. Якщо журналіст вилітає з бюджету і зникає – це не журналіст. Отже, чи потрібні справжні політики та журналісти під час війни? Потрібні. Вони можуть бути у війську, можуть бути цивільними. От яка користь суспільству від того, що Бутусов числиться у «Хартії» умовним мінометником? Та ніякої, краще б він займався журналістикою. Те ж стосується і Мухачова.

Критерій тут дуже простий. Якщо політик та журналіст має свою аудиторію бодай у 5 тис., він має займатися своєю діяльністю. Нехай Єрмак запише відео та викладе на «ютубі». Даю гарантію, він не матиме жодного перегляду, тому що він не політик. Виникає запитання, а чим зайняти чоловіка під час війни, який займається щонайменше непотрібною діяльністю. Ясно, що відправити до війська. 

У цьому і ознака недержавного народу. У недержавних народів чоловіків, які займаються непотрібною діяльністю для війни та шкідливою діяльністю для держави, тримають у політиці, а тих, хто робить потрібні справи, намагаються утилізувати, використовуючи війну.