«Спадок» новому головкому
Для Драпатого стати командувачем армії після Сирського – це взяти дуже важку ношу, а не просто дослужитися до найвищого щабля. Той спадок, який лишив після себе Барс, як Авгієві стайні – у них буде важко навести лад за короткий період.
Злочини ТЦК, «Скеля», м'ясні штурми, операція на кшталт Курської, за яку чомусь уже ніхто й не дякує Сирському, прапороносці, відправлені в один кінець – це вбило бажання людей йти до війська. Останні роки ми бачили нелюдиноцентричну армію. А «Скеля» довела, що в чомусь ми ще й копіюємо ворога.
Одна дуже чудова людина, ветеран ЗСУ офрек сказав мені: в українській армії немає двох речей – логіки і совісті.
Чи повернуться логіка й совість в ЗСУ за часів Драпатого – для мене поки питання без відповіді. Поживемо – побачимо.
Але варто пам'ятати, що попри свій незаплямований бекграунд, Драпатий стає частиною системи. Частиною недореформованої, напіврадянської махіни, на чолі якої як був так і лишається Зеленський, а з боку ще й досі підкеровує Єрмак.
Чи бува не ставитимуть ці двоє палки в колеса Драпатому, щоб з'їсти нового, але вже популярного головкома. Із Драпатим цілком може повторитися історія Залужного. Тільки наслідки для країни цього разу будуть гіршими.
І щодо картонних і соцмережних радощів. Найкращий прояв підтримки і віри в нового головкома мав би вилитися в черги з охочих добровільно служити. Проте цього поки немає. І щось мені підказує, що не буде.
А, отже, примус триватиме. І до моменту, поки Драпатий чи хтось із його дібраної команди вийде і скаже, що без примусової мобілізації нам ніяк… три, два, один...
Висновок у цій тижневій катавасії насправді один.
Головний запит суспільства – це не гасла поверніть Мішу і звільніть Сирського. Це запит меншості, хоч нам і хочуть нав'язати, що люди з картонками – це більшість. Голос більшості мовчить через зневіру, страх, відсутність надії, еміграцію.
Голос більшості хоче припинення війни, миру, відкритих кордонів для всіх, справедливого покарання для тих, хто коїв насильство і переходу на людиноцентризм. Доки на троні сидить Зеленський, цього не буде.
Тож нове прізвище головкома для багатьох українців не передбачає змін на краще в їхньому житті.
Про автора: Ольга Гергелюк – журналістка, політична оглядачка.