Олена Мардаревич з хором «Пастораль»: Від Києва до Сицилії і монастиря Монсеррат

Уперше я почула хор «Пастораль» у храмі Божої Матері на горі Монсеррат в Каталонії (Іспанія). Українські діти божественно співали«Молитву за Україну» Миколи Лисенка під омофором всесвітньовідомої Чорної Мадонни.

З’ясувалося, що народжений Оленою Мардаревич (більше 23 років керує хором учнів старших класів та викладає академічний спів) хоровий колектив Київської дитячої школи мистецтв імені Степана Турчака вже є перлиною та лауреатом всеукраїнськихта міжнародних конкурсів.

НАРОДЖЕННЯЗ ВЕСЕЛКИ

– Колектив створила я сама, – розповідає художня керівниця таголовна хормейстерка Олена Мардаревич. – Творчий шлях «Пасторалі» розпочався 2014 року. Доти це був просто шкільний хор старшокласників. Протягом першого ж творчого року вибороли перше місце на Київському міському хоровому конкурсі «На крилах весни». Серед найважливішихбули твори Богдани Фільц – видатної української композиторки, яка багато писала для дітей (на той час ще була жива і визнала наше виконання одним з кращих інтерпретацій її твору на слова Ліни Костенко «Здивовані квіти»). Після цього влітку нас уперше запросили до Болгарії , де і народилася назва хору – «Пастораль». 

– Чому саме «Пастораль»? 

– Є дві причини. Одна – банальна, друга – творча. На той момент з’явилася можливість отримати перші костюми, і серед них – веселкові: небесно-рожевий, блакитний, смарагдовий. Коли ми вперше вийшли на сцену, то виникло враження пастельних акварелей. Другий момент: почалиширше освоювати фольклорну програму. Тобто і костюми, і репертуар продиктували самоназву колективу. Одноголосно обрали «Пастораль». 

До 2022 року хор постійно брав участь у міжнародних фестивалях «VICTORIA» і «PREMIER» та успішно представляв Україну на міжнародних конкурсах, зокрема «Chorus Inside Summer – 2018» (Італія, Рим) та «Victoria in Croatia» (Хорватія, Загреб).

Визначними були спільні концерти з Ансамблем старовинної музики ім. Б. Лятошинського під керівництвом Заслуженого артиста України Богдана Пліша та з оркестром КДАМ під орудою Народної артистки України Оксани Мадараш. 

За останні два роки стали лауреатами першої премії уВсеукраїнському хоровому конкурсі ім. Михайла Кречка та Анатолія Авдієвського.

Наша репертуарна політика спрямована на популяризацію народних пісень в обробці сучасних українських композиторів. З 2022 року національне творче спрямування стало основним. Цьогоріч додали український дитячий репертуар сучасних композиторів Діани Скоропад таІнни Францискевич.

Любимо колядки, щедрівки. Маємо цикл «Весна на вулиці гуде» молодої композиторки Катерини Кучерявої. Наш улюблений весільний циклвключає кілька мініатюр, найбільш з яких полюбляємо «Коло моєї хати», «Весілля-забава» і «Весільний потяг». Також мініатюри циклу «Пори року» Лариси Шукайло: «Ой, на Івана Купайла», «Коза» і «Розлилися води». Нещодавно репертуар поповнився цікавим циклом Рубена Толмачова «Пори року».

У репертуарі «Пекторалі» є лемківська пісня УПА «Прийшов би мя карту».

ДОНОСИТИ ПРАВДУ ПРО ВІЙНУ

– Життя українців розділилося на «до» і «після» широкомасштабного вторгнення московитів. Що відбувалося з «Пастораллю»?

– Війна нас застала зненацька. Наприкінці лютого 2022 року я виїхала на Закарпаття, частина колективу також, а частина залишалися в Києві. З ними намагалась працювати дистанційно: діти переживали великий стрес,але батьки просили хоч якось тримати їх у тонусі. Наприкінці березня до мене звернулися організатори конкурсу в Римі, де ми 2021 року здобули перше місце, і запропонували вивезти колектив на 2,5 тижня на Сицилію. Поставили умову: приймутьлише дітей, які перебувають у Києві, можливо й їхніх матерів. На початку травня я приїхала до Києва, в нашу школу, де залишалися три родини, які жили на першому поверсі просто у шкільному укритті. Зрештою зібралися 5 матусь і 20 дітей. Вирушили до Італії. Зустріли нас представники двох українських організацій, поселили в містечку Алі-Терме на півночі Сицилії в католицькому монастирі. Прожили там два з половиною тижні. Хотіли віддячити, тож влаштували концерти в Алі-Терме іМессіні. Найвизначнішим став виступ у центральному кафедральному соборі міста Мессіна, що відбувся з великим успіхом, телетрансляцією та підтримкою міської влади.

Завершували дійство піснями «Червона калина» і «Плине кача». Прагнули говорити правду про війну, щоб нас почули іноземці. 

До слова, місцева губернаторка просила мене пояснити їй феномен особливої талановитості українських дітей. Коли діти виконують українські мелодії – це глибше сприймається іноземцями. 

У січні 2023 року колектив опинився в польському містечку Мушина, де за два тижні підготував більше шести концертів задля знайомства місцевих жителів з українською музичною культурою. У серпні 2023 року у межах культурної дипломатії хор мав поїздку до Варшави та взяв участь у концерті до Дня Незалежності України. 

За ініціативою української співачки ILLARIA влітку 2024 року відбулася низка спільних концертів в італійських містах Верона, Ербеццо та Віченца, а у липні 2025 року – уРіміні та Пезаро. 

Восени 2025 року у межах культурної дипломатії хор «Пастораль» відвідав Іспанію та став окрасою на відкритті української дитячої бібліотеки в містечку Лльорет-де-Мар. А найголовніше – виступив у Монсерратському монастирі: прозвучали знакові твори «Молитва за Україну» Миколи Лисенка та «Молитва» Ганни Гаврилець. 

– Чи постійним є кількісний склад «Пасторалі»? 

– Старший клас хору нині становлять 17 осіб. Водночас два роки тому я заклала ідею і нині маємо два склади: молодший і старший. 

Минулоріч старший і молодший хори утворювали змішаний «хлопчачий»: тенори, баси, сопрано і альти. Цьогоріч повернулися до жіночого складу. 

Менша група (діти 10-12 років) починалася з 10 осіб, нині розширилася до 18, а наступного року орієнтовно буде до 30. 

Планую, щоб невдовзі хор «Пастораль» став учасником Київських міських проектів, тож задіюватиму обидва склади. 

Готуватимемо спільний проект з відомою українською співачкою Ілларією. Познайомилися 2019 року, запрошували як солістку. Ілларія для мене приклад українки, яка, навіть перебуваючи на чужині, багато робить для нашої культури. Наприклад, в Ріміні організувала концерт за творами репресованихукраїнських композиторів. 

Готуємо на наступний рік проєкт для консерваторії в Падуї, де діє одна з найбільших українських громад Італії та одна з перших українських шкіл, що отримала ліцензію України. Саме там Ілларія заснувала вокально-хорову студію з українським репертуаром.

«ХОЧЕШ ЩОСЬ ЗМІНИТИ – ЗРОБИ САМА».

–Що рятує колектив після тяжкої зими та ворожих обстрілів? 

–Активно діємо. Зиму пережили в Києві. Наприкінці грудня співали в моєму особистому хоровому проєкті «Різдвяні дзвіночки», де задіяні всі шкільні хорові колективистолиці. Адже в кожній школі є хорова секція. Четвертийрік на Різдво презентуємо найкращі виступи київських шкіл. 

Перші «Різдвяні дзвіночки» відбулися 23 січня 2022 року у Володимирському соборі, де нашу хорову секцію представили 8 колективів з благословення світлої пам’яті Святійшого Патріарха Філарета та за підтримки Київського міського методичного центру закладів культури та навчальних закладів. З весни 2025 року також задіяно хоровий концерт «Весняний дзвін». 

2019-20 роки були дуже важкими особисто для мене: пішли у вічність батьки. Відтак проект «Різдвяні дзвіночки» напряму пов'язаний з моєю мамою. Одного разу я поскаржилася матусі, що нам ніхто не допомагає, а вона відповіла: «Хочеш щось змінити – зроби сама». Наприкінці літа мами не стало. Невдовзі я озвучила задум про перший фестиваль «Різдвяні дзвіночки».У Володимирському соборі запропонували втілити ідею на день народження Патріарха Філарета. Такі сталося.Перші «Різдвяні дзвіночки» зазвучали 23 січня, тобто на день народження одразу двох людей: Патріарха Філарета і моєї мами. Для мене це символічно. 

Згодом вимушені були змінити локацію. Нас прийняла Київська опера на Подолі. Планували проект «Весняний дзвін» у травні. На 3 травня зібралося 10 колективів, а 24 травня дійство зірвалося через те, що московитська зброя вразила будівлю. Вже приготували залу з декорацією, але вночі був обстріл, а на ранок я дізналася, що купол театру впав. Тому записали виступ у відеоформаті. Проект житиме й надалі. Починали з 8-9 колективів, а нині стабільно беруть участь вже 20.

У перших числах листопада плануємо поїздку до Парижа: буде невеликий концерт в парку Волта Діснея та сподіваємось виступити у храмі української парафії. Окрім того, «Пастораль» має намір взяти участь у «Днях української культури» – події, яку восени організовуватиме Ілларія у Падуї. 

Ми з хором «Пастораль» обралишлях української самоідентифікації. Нашим дітям зараз насамперед необхідна пастораль вільного і твердого українського духу.

Світлини з колекції Олени Мардаревич