Що тебе змушує їсти? Голод чи щось інше…

«Я їм, бо зголоднів» – так думає кожен. Але харчова поведінка – це складніше, вона зумовлена низкою факторів. Наприклад, відчуття голоду, апетиту, ситості і насичення залежать не тільки від того, коли востаннє ти орудував виделкою, а й від зміни запасів енергії в організмі. Якщо кількість жиру в тілі зменшилась, то голод і апетит більш виражені, а щоб наїстись, потрібно більше провіанту запхати в шлунок. Зміна загальних запасів енергії в тілі накладає фон на систему «голод-ситість», вона її налаштовує: якщо нещодавно ти худнув – голод сильніший, ситість слабша; а після свят, коли ти набрав 3 кг, – навпаки, голод слабший, ситість більш виражена. Тобто організм опирається як схудненню, так і збільшенню стратегічних запасів калорій. Це схоже на ситуацію, коли ти на роботі отримав прочуханки від начальника, приходиш додому і зриваєшся на жінку і дітей: прочуханка – зменшення запасів жиру в тілі; зрив на дітей – підвищений голод і апетит.

Але на споживання їжі впливають й інші, зовсім непомітні фактори – звички і культуральні норми. Звідки ти знаєш, що їсти і скільки тобі треба їсти? Ти навчений цьому? Навчений суспільством. Перше, друге і компот – ти то сам придумав? Ні, тебе навчили. Їсти певну їжу, певну кількість, в певному місці, в певний час – це все завчено, це все твої звички.

В одному веселому експерименті людям з амнезією (які забувають все, що відбулось кілька хвилин тому) через 10-30 хв після обіду пропонували… обід знову, приховуючи від нещасних піддослідних, що вони щойно пообідали. І що ти думаєш? Незважаючи на повні шлунки, бідолаги з'їдали ЦІЛИЙ обід знову! І коли знахабнілі вчені через якийсь десяток хвилин втретє запропонували амнезованим піддослідним поїсти, вони знову взялись за столові прибори, щоправда цього разу не змогли подолати трапезу – переповнені шлунки відмовились приймати товар. Отже, не так голод керує нашою харчовою поведінкою, як контекст: прийшов час обіду – треба їсти.

Що це означає?

А те, що покладатись на відчуття голоду, апетиту, насичення і ситості ми не можемо – дуже це все хитко в обесогенному середовищі гіперкалорійної і гіперсмачної їжі, яка погано насичує і спокушає зловживати нею. Так, для нашого предка, який жив в природних харчових умовах – їв їжу, для якої був створений – покладатись на свій апетит було розумно. А людина ХХІ ст., яка не адаптувалась до середовища, а адаптувала його під свої бажання – зробила штучним – мусить штучно керуватись правилами харчування: що, коли і скільки їсти, інакше буде талія не увігнута, а випукла. Ох і ах.

У ХХІ столітті людина, яка має схильність до зайвої ваги, не може покладатись на голод і апетит, а мусить створити харчові правила. Створити і керуватись ними. Або як альтернатива переселитись в ліс, ловити польових мишей на обід, збирати гриби і ягоди на вечерю.

ЯК ДОВГО МОЖНА БУТИ НА ДЕФІЦИТІ КАЛОРІЙ?

Днями я читав лекцію про схуднення, опісля якої слухачка мене спитала: «Вітя, як довго можна бути на дефіциті калорій?». Мабуть, саме словосполучення «дефіцит калорій» закономірно викликає такі питання, адже слово «дефіцит» означає, що чогось бракує. А якщо чогось бракує, та ще й тривало, хіба це не погано? Якщо це дефіцит чистих шкарпеток чи трусів, то так, особливо якщо в тебе побачення твоєї мрії з прогнозованим пікантним завершенням в неї вдома. Та коли йдеться про недостатнє отримання калорій з їжі для людини із зайвою вагою, то годі й бажати кращого для себе коханого. Якщо зі шлунково-кишкового тракту надходить недостатньо калорій, на відміну від дефіциту чистих трусів (яких якщо нема, то нема), організм знаходить калорії в собі – спалює жирову тканину. І з кожним втраченим кілограмом жиру здоров’я покращується. І зцілення відбувається, аж поки талія не звузиться до здорових значень:

• для жінки – 80 см;

• для хлопа – 93 см.

Якщо людина носить на собі зайві кілограми, дефіцит калорій – це не дефіцит чогось важливого чи життєво необхідного для організму, адже зайві кілограми – це і є запаси енергії. По аналогії ти можеш не отримувати деякий період кобаламін (вітамін B12), бо він накопичується в печінці, і його вистачає на добрих пів року.

Отже, на дефіциті калорій можна (і треба) сидіти, поки не вичерпаються ЗАЙВІ запаси жиру в організмі. З однією важливою ремарочкою: твоє дефіцитне харчування має бути дефіцитним лише щодо калорій. Всі вітаміни, мінерали, незамінні жирні кислоти, амінокислоти, клітковину і воду мій читач має отримувати в достатній кількості.

ЧИ МОЖНА «РОЗБИТИ» ШЛУНОК?

В народі кажуть: «Ти їв, як свиня, розбив собі шлунок, і тепер, щоб наїстись, мусиш з'їдати відро бульби на сніданок, баняк плову на обід і миску котлет на вечерю». Можливо, народ таки правий...

Регуляція харчової поведінки – до біса складна, багатофакторна штука. Один з факторів, який впливає на бажання їсти – наповнення їжею шлунка: пустий шлунок – голод, повний – ситість. Чим більший жилудок, тим більша кількість їжі потрібна, аби його заповнити. Так от, в людей з ожирінням більший шлунок, ніж в струнких безшерстих приматів. Але де причина, а де наслідок? Вживання їжі у великій кількості «розбило» шлунок, чи людина вродилась з великим шлунком, який став причиною ожиріння? Наступне дослідження дає нам відповідь на це запитання...

Булімія – розлад харчової поведінки, при якому людина обмежує себе в їжі, а потім зривається і поглинає її у величезній кількості. Так от, у таких людей навіть без ожиріння об'єм шлунка більший, ніж у людей з ожирінням. Це означає, що не загальне переїдання, а об'єм спожитої їжі за один прийом причина розтягнення цього органа.

А чи можна зменшити «розбитий» шлунок?

Вживання їжі в кількості 600 ккал на добу (практично голодування) упродовж 4 тижнів суттєво зменшує об'єм шлунка. Прошу вас, не сприйміть цю інформацію як рекомендацію, 600 ккал – це дуже мало, не треба так худнути.

Чи означає це все, що дробне харчування (часто, невеликими порціями) рулить, а періодичне голодування (рідко, великими порціями) – погана стратегія, сказати однозначно важко. Не одним шлунком детермінована харчова поведінка. Комусь комфортно їсти часто невеликими порціями, іншим навпаки – рідко, але об'ємно. Я думаю, і перше, і друге – норм, тільки без крайнощів (пхати в себе їжу, коли ти вже ситий, про запас, точно не варто). Як і не варто брати участь в сумнівних конкурсах з поїдання хот-догів на швидкість, бо «розіб'єте» собі шлунок.

Instagram: viktor_mandziak

Facebook: Мандзяк Віктор