Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин № 110
Найважливіша геополітична подія року відбулась в Пекіні 13-15 травня. Впродовж трьох днів делегація США на чолі із президентом Трампом та з найбільшими світовими бізнесменами, на кшталт Ілона Маска, «гостювала» в Китаї. Сі Цзіньпін очікувано провів стриману дипломатичну лінію, поєднану із помпезними урочистостями.
Зустріч лідерів двох геополітичних центрів, поєднана із зустріччю власників та керівників двох найбільших світових економік, безумовно є дуже знаковою.
Справжня політика завжди відбувається за кулісами, видима частина «айсбергу» завжди займає лише незначну частину. Серед ключових тем, які, на мою думку, були предметом обговорення між Трампом та Сі Цзіньпіном, є такі:
1. Уникнення справжньої тотальної економічної війни між США та Китаєм.
Фото: XINHUA
Це безумовно було найважливішим пунктом, і з огляду на все сторони змогли досягти принаймні певного консенсусу.
Чому це настільки важливо? Існуюча світова економіка має певні особливості, руйнування яких може спричинити небачену досі економічну кризу. Джозеф Стігліц, лауреат аналога Нобелівської премії з економіки (Нобель з економіки не присуджується) колись писав, що за умови збереження існуючого фінансового устрою на людство чекатиме криза, порівняно із якою 2008-2009 роки здаватимуться легким вітерцем проти урагану. Пов’язано це із самою природою грошей, які, починаючи із 1972 року, остаточно стали товаром та втратили забезпечення реальними матеріальними цінностями (золотом, сріблом тощо).
Враховуючи переплетеність та взаємозалежність різних сфер економіки, побудованої на лихварських грошах, падіння однієї галузі досить часто викликає «ефект доміно» у інших. Тому і для США, і для Китаю дуже важливим є уникнення тотальної торговельно-економічної війни, яка боляче вдарила б по багатьох сферах кожного із геополітичних центрів. Можна, звичайно, сперечатись щодо того, хто зазнав би більшого руйнування. На мою думку, більший удар отримали б США, адже саме там фінансовий сектор має значно вищий обсяг на противагу реальному сектору в Китаї. Проте наслідки були б руйнівними та непередбачуваними для обох.
Економічної війни не буде. Принаймні зараз. Конкуренція, навіть жорстка, зберігатиметься, але певні межі ані США, ані Китай не будуть переходити.
Торговий представник США Джеймісон Ґрір сказав, що Вашингтон очікує, що Пекін закуповуватиме сільськогосподарську продукцію США на «двозначні мільярди» доларів щорічно протягом наступних трьох років. Трамп також сказав Fox News під час свого інтерв'ю, що Сі погодився замовити 200 літаків Boeing.
Китайські митні органи також поновили експортні ліцензії для сотень американських виробників яловичини після того, як термін дії багатьох дозволів закінчився під час тарифних суперечок минулого року.
За словами Ґріра, обидва уряди також обговорюють створення «Торговельної ради», яка б опікувалась торгівлею на 30 мільярдів доларів товарами, що не є чутливими.
Присутність генерального директора Tesla Ілона Маска, генерального директора Nvidia Дженсена Хуанга та генерального директора Apple Тіма Кука в складі делегації США вказують на важливість та статусність перемовин, проте в частині публічних результатів ані їх особисто, ані їхні компанії не згадують. Мені особисто дуже складно повірити в те, що глави Tesla, Nvidia та Apple вирішили просто так витратити 2 дні на «туризм». Думаю, що невдовзі матимемо додаткові економічні новини, що стосуватимуться високих технологій та співпраці Китаю і США у цій сфері.
2. Війна в Ірані була однією із ключових тем перемовин.
Китай посідає чітку та рішучу позицію, засуджує напад США та Ізраїлю на Іран, продовжує активну торгівлю з останнім, зокрема і товарами подвійного призначення (які можуть використовуватись як в цивільній, так і у військовій сфері). США зараз думають, як «красиво вийти» із ситуації, не втративши своєї вигоди та «обличчя».
«Ми обговорювали Іран. Ми маємо дуже схожі думки щодо того, як ми хочемо, щоб це закінчилося», – сказав Трамп журналістам 15 травня, сидячи поруч із Сі Цзіньпінем. «Ми не хочемо, щоб у них була ядерна зброя. Ми хочемо, щоб протоку відкрили», – додав він, маючи на увазі майже повне закриття Ормузької протоки.
Сі не заперечував жодної тези американського візаві, що само собою вже є свідченням (з огляду на те, як тонко китайці ставляться до офіційної дипломатії) наявності хоча б часткового консенсусу щодо Ірану.
Пекін погодився, що Ормузька протока має залишатися відкритою, а Іран не повинен мати ядерної зброї. Зрештою, Іран як партнер Китаю ніколи не наполягав на протилежному.
15 травня МЗС Китаю заявило, що Пекін підтримує збереження крихкого припинення вогню навколо Ірану та відновлення роботи морських шляхів.
В інтерв'ю, записаному в Пекіні для Fox News, Трамп заявив, що Сі запропонував допомогти укласти угоду з Тегераном і пообіцяв не постачати країні військову техніку.
«Китайська сторона заявила, що вони не підтримують мілітаризацію Ормузької протоки та не підтримують систему стягнення плати, і це наша позиція», – сказав держсекретар Марко Рубіо NBC News 14 травня.
Вашингтон хоче, щоб Пекін використав свій економічний вплив на Тегеран – Китай залишається найбільшим споживачем нафти Ірану – щоб допомогти стабілізувати регіон і зменшити тиск на енергетичні ринки. Проте для Китаю Іран є «сировинним тилом», тому тиск Китаю носитиме відносний
характер.
Пекін, як і Вашингтон, прагне уникнути тривалого конфлікту, який може зашкодити світовому зростанню, порушити ланцюги поставок і поглибити невизначеність для економіки Китаю, що вже сповільнюється.
3. Тайвань – бунтівний китайський острів залишається болючим питанням для Китаю та наскрізною ниткою проходить через усю китайську дипломатію.
Під час переговорів Сі попередив Трампа, що цей самокерований острів може стати джерелом «зіткнень і навіть конфліктів», якщо з ним поводитися неправильно, тоді як Пекін продовжував тиснути на Вашингтон, щоб той обмежив продаж зброї та політичну підтримку Тайваню.
Підозрюю, що Трамп пішов в цьому на певні поступки. Політика США щодо Тайваню є достатньо цікавою, адже незалежність Тайваню ніколи не визнавались ані США, ані державами Заходу. Проте допомога Тайваню, зокрема і продаж зброї, постійно надавалась. Задля збереження певної невизначеності та ослаблення Китаю в міжнародному вимірі, зокрема і через створення потенційного кластеру нестабільності.
«Якщо довго сидіти на березі річки, то можна побачити, як пропливають тіла твоїх ворогів» – каже китайське прислів’я. Поведінка Китаю щодо Гонконгу та Макао показує, що Китай вміє та готовий чекати, а очікування згодом призводить до потрібного результату.
4. Війна в Україні також була однією із ключових тем зустрічі.
Зокрема і через те, що розподіл геополітичного впливу на «Старий Світ» прямо залежить від України. Не просто так наша земля ще понад 100 років тому в межах геополітики названа Хартлендом – Серцем.
Китайське інформагентство «Сіньхуа» повідомило, що глава МЗС Китаю Ван Ї заявив, що КНР і США сподіваються на якнайшвидше завершення війни в Україні. Обидві сторони готові зіграти «конструктивну роль» у цьому питанні.
«Що стосується української кризи, то і Китай, і Сполучені Штати сподіваються на якнайшвидше врегулювання конфлікту і доклали значних зусиль для просування мирних переговорів, кожен по-своєму», – сказав Ван Ї.
Він зазначив, що складні питання не мають простих рішень, тому мирні переговори не можуть призвести до якогось рішення відразу. Водночас обидві країни готові допомогти.
Раніше Дональд Трамп теж підтвердив, що обговорював із Сі Цзіньпіном питання війни в Україні. Він підкреслив, що обидві сторони хочуть побачити врегулювання конфлікту і зацікавлені в пошуку шляхів для досягнення цієї мети. Заява Ван Ї була зроблена вже після зустрічі Трампа і Сі, що свідчить про її узгодженість.
Зрештою і США на чолі із Трампом, і Китаю вигідним є досягнення миру в Україні, проте у кожного із них свої мотиви. Натомість на закритій зустрічі в Лондоні, що відбулась після зустрічі Трампа та Сі, озвучувались інші сценарії війни. Дарія Каленюк, співзасновниця та голова Центру протидії корупції, повідомила про це у відповідному дописі та відео на своїй фейсбук-сторінці:
«1) 130-150 вбитих хороших рускіх – ціна захоплення 1 кв. кілометра України. Якщо так триватиме далі, росіяни не зможуть перемогти на полі бою.
2) Наступна зима буде брутальною. Ворог битиме по критичній енергетиці. Зараз завдання пережити наступну зиму. Готуйте себе і близьких до ситуації, коли не буде тепла та електрики. На уряд в мене немає багато сподівань.
3) Перехопити ініціативу у війні ми можемо через нарощення далекобійності та найкращі у світі санкції проти рф – удари по їхній нафтопереробці та інших об'єктах вглиб ворога. Провалена ракетна програма не допомагає цьому. Фокус всього державного апарату та оборонної промисловості має бути на створенні далекобійних ракет. Тут привіт Fire Point та їхнім “фламінго”, які летять, але не попадають.
4) Гроші. Для зброї та утримання економіки треба гроші. Тому маємо виконати всі плани реформ Качки-Кос. І далі працювати, аби забрати в росіян 200 млрд євро заморожених грошей в Євроклірі.
5) Корупція. Росіяни далі будуть використовувати свою агентуру, типу Деркачівської мережі, для знищення нас зсередини. Стратегічна корупція розкладає нашу державу. Прекрасні ініціативи знизу не масштабуються. Політики та державні діячі, ласі на легкі гроші, підсідають на корупційний наркотик. Тому далі мусимо очищати нашу державу зсередини. Реформа ОГП, ДБР – критично необхідні. Над цим далі і працюватимемо».
ЦПК є організацією, головним фінансовим джерелом якого є фонд Сороса «Відродження». І відповідно закрита зустріч поблизу Лондона, на якій, за словами пані Каленюк, були присутні політики, експерти, генерали тощо із багатьох держав світу, включно із Австралією, була організована саме глобалістичними силами. Глобалісти прогнозують та/або програмують війну в Україні щонайменше до 2027 року. Окремі пункти, не просто так озвучені пані Каленюк, не хочеться коментувати. Зазначу лише, що у цьому всьому сценарії наш український народ та українські інтереси відсутні повністю. Руками українців глобалісти та інші геополітичні суб’єкти розв’язують свої завдання. Зрештою чи могло бути інакше, за умови того, що влада зосереджена в руках Володимира Зеленського та його «зелених хунвейнбінів», як свого часу їх точно охарактеризував Герой України Степан Ількович Хмара.
На тлі двох протилежних сценаріїв перебігу війни в Україні ми впевнено зайшли в пікову точку ескалації. Саме із нею та із перемовинами Трампа-Сі і пов’язаний візит путіна в Пекін. Лідер кремля перебував у Китаї з дводенним візитом 19 і 20 травня. Попри бравурно-пафосний тон публікацій напередодні та після візиту у московських медіа, для мене очевидним є те, що кремль не досягнув своїх цілей. Зрештою навіть попри підкреслено дружні фрази Сі та пу, на аудієнцією до китайського імператора московський царьок потрапив не у перший день свого візиту. В той час як американського візаві Сі зустрічав особисто.
Крім того, рф та Китай не змогли досягти угоди щодо трубопроводу «Сила Сибіру-2» і підписали лише порівняно незначні двосторонні угоди.
«Підписані угоди були відносно невеликими порівняно зі сподіваннями кремля на те, що візит путіна завершиться підписанням угоди щодо «Сили Сибіру-2». 18 травня ушаков (помічник путіна – ред.) виділив трубопровід як один із пріоритетних пунктів офіційного візиту президента рф до КНР, і нездатність путіна забезпечити підписання угоди демонструє нинішні обмеження російсько-китайської співпраці, йдеться в повідомленні Інституту вивчення війни.
«Декларація про становлення багатополярного світу та міжнародних відносин нового типу», підписана пу та Сі, носить декларативний характер (перепрошую за тавтологію) та фактично повторює ті речі, що раніше вже неодноразово лунали як з боку москви, так і Пекіна.
Позиція Китаю щодо піку ескалації у війні рф проти нас стане зрозуміла лише згодом – через відповідні прояви у фізичному просторі.
Антикитайська риторика Зеленського та його клоунів, перепрошую, ефективних менеджерів в цьому контексті є не просто брехливою, а ще й дуже шкідливою. Китай не визнавав московськими ані Крим, ані «лднр», та й взагалі в усіх заявах дотримувався позицій міжнародного права та національного суверенітету України. І коли нам змальовують Китай як союзника рф у війні проти України, то запитайте себе, а що було б із «українськими» дронами, якби Китай заблокував нам продаж комплектуючих, частка яких, за словами Буданова, становить до 80%? Як би це вплинуло на перебіг війни? Що спромоглися в плані вітчизняного ВПК за 4 роки повномасштабної війни та на 8-му році повноважень зробити Зеленський та його кліка?
У контексті останніх новин, до речі, минулий тиждень також видався вкрай багатим на події. Андрій Феншуйович Єрмак в понеділок покинув СІЗО, куди був відправлений минулого четверга із альтернативою застави у 140 млн гривень.
Заставу за ексзавгоспа Зеленського було зібрано ще до кінця п’ятниці, проте в суботу та неділю відповідні банківські операції не проводяться, тому Єрмак змушений був 4 дні провести за ґратами. Але це не зламало ані його «потужності», ані «незламності», успадкованої від свого колишнього шефа та партнера по кооперативу «Династія».
Не хочу тут зупинятись на моральній стороні тих, хто вніс заставу за цього «в’язня совісті». Там всі «свої». Хоча за Сергія Реброва мені особисто було прикро.
Показовою є ситуація із Розою (яке гарне українське ім’я) Тапановою, яка працювала колись на юридичній фірмі Єрмака, а після його переходу в ОП за абсолютно випадковим збігом обставин увійшла до наглядових рад двох стратегічних державних компаній в Україні: АТ «Укрнафта» (за квотою Міноборони) та АТ «Ощадбанк» (за квотою Кабміну), отримуючи за це майже 1 млн гривень на місяць!
В п’ятницю ввечері заставу було зібрано, а в суботу відбулось гучне святкування – багатотисячний концерт гурту «Бумбокс» у Києві, поблизу ТРЦ «Блокбастер».
Концерт «Бумбоксу», звичайно ж, не був пов’язаний із Єрмаком, адже був запланований ще багато місяців тому та став першим сольним концертом гурту за 4 роки. Зрештою сам Андрій Хливнюк, лідер гурту, частиною своєї діяльності викликав певні симпатії. Проте сам факт проведення настільки масштабного заходу під час війни, в умовах повітряних тривог, та ще й після 15 травня – дня трауру в Києві за 24-ма загиблими українцями від удару рф напередодні – потребує осмислення та усвідомлення.
Як на мене, то принаймні відразу наступного дня концерт не можна було проводити. Проте є ще важливіший акцент. Якщо під час війни в одному місці дозволено збирати тисячі, а, можливо, і десятки тисяч людей, то чому заборонені акції протесту? Із міркувань безпеки людей? Справді?
Але і це не найважливіше. Скупчення людей на виборчих дільницях навіть в пікові години голосування є в сотні разів меншим! Питання до експертів: то Україна справді не може провести виборів на 8-му році президенства Зеленського, для якого передбачено 5-річний термін тією ж Конституцією, на яку так любить посилатись Зе?
20 травня минуло 7 років перебування Зеленського на посаді президента. І попри те, що в 2019 році громадяни України обирали президента на 5 років, а не царя, на 8 році повноважень вже, мабуть, варто обрати Зеленському якийсь епітет.
Мали колись українці очільників: Святослава Хороброго, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Ярослава Осмомисла. Як же назвати Зеленського? Володимир Великий? Так вже був такий князь. І він був українцем. І зрештою в якому місці Зе є великим? Можливо Володимир Потужний? Або Володимир Незламний? Але тоді виходить дилема: чого у Зеленського більше – «незламної потужності» чи «потужної незламності»? На це складне питання у мене нема відповіді.
Можливо, тоді Володимир Оманський? Є така країна, в якій проходили колись певні «цікаві» зустрічі. Чи Володимир Хунвейбінський, згадуючи слова Героя України Степана Ільковича Хмари?
Один із моїх друзів колись озвучив інший прикметник – «Хуцпатий». Від слова «хуцпа», яке означає особливо цинічну брехню. Класичним прикладом такої брехні є прохання злочинця, який вбив своїх батьків, про помилування через те, що він є сиротою. Нехай кожен обирає те, що йому до смаку.