Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин № 107

В Угорщині програв путін, а хто переміг?

Поразка московсько-угорського Орбана в Угорщині викликала чимало позитивних емоцій серед українців. Що є зрозумілим та природним – пропутінська риторика Орбана, блокування чергових пакетів санкцій проти рф та надання Україні допомоги і кредитів від ЄС…

Тому поразка Орбана в Угорщині є вигідною для України. Адже вищезазначені явища припиняться та/або зменшаться. Проте чим далі я вивчав виборчі процеси в Угорщині, тим сумніші аналогії мені приходили в голову. В угорському парламенті загалом 199 депутатів, серед яких 106 обирається в одномандатних округах (за принципом відносної більшості), 93 – за пропорційними списками. Розподіл мандатів такий: 

● опозиційна партія «Тиса» (TISZA) має 136 мандатів, за партійними списками отримала 52,4% (3,1 млн голосів);

● провладна сила «Фідес» (FIDESZ-KDNP) має 57 мандатів, за партійними списками набрала 39,1% (2,2 млн голосів);

● ультраправа націоналістична партія «Our Homeland Movement» (Mi Hazánk) має 6 мандатів. За партійними списками набрала 5,8% (340 тис. голосів).

Опозиційна партія «Тиса», лідером якої та, відповідно, новим прем’єром Угорщини є Петер Мадяр, отримала конституційну більшість. 16-річне правління «Фідес» на чолі з Віктором Орбаном добігло кінця. Угорці втомились від корупції, авторитарно-ліберального владного устрою та внутрішніх проблем. Стратегія Орбана із фокусом на зовнішніх ворогів (одним із яких став Володимир Зеленський і наслідково вся Україна) програла і досить розгромно. Маю свою думку із цього приводу, якою хочу поділитись.

З точки зору політтехнологічної, критика Зеленського та фіксація його як ворога була виправданою і мала фактологічне підґрунтя. Але ця ситуативна основа з тріском поступалась етнічним психотравмам угорського народу. Фраза «Ruszkik haza!» була використана угорською опозицією під час виборчої кампанії.

Ця теза – живе нагадування про чотири важливі для угорців трагедії, що породили етнотравми:

1. Придушення Угорського повстання (1848–1849 рр.).

2. Угорська Радянська Республіка Бели Куна (1919 р.).

3. «Воронізьке лихо» (Острогозько-Розсошанська операція 1943 р.). Загибель 2-ї угорської армії (найбільша війскова поразка за тисячолітню історію). Наймасовіше поховання угорців за межами Угорщини, яких московити продовжують трактувати як окупантів.

4. Придушення Угорської революції (1956 р.).

Емоційна пам’ять угорців, що сягає ледь не рівня архетипів, не могла сприймати рф по-дружньому. Стратегія «Тиси» Мадяра перемогла «Фідес» Орбана. 

Історія має своє саркастичне почуття гумору. Іронія долі полягає в тому, що саме з цією фразою у 1989 році на перепохованні Імре Надя виступив 26-річний Віктор Орбан, що принесло йому загальнонаціональну популярність. Мабуть, не варто було йому обмінювати совість і принципи на московські нафтогазодолари?

У кремлі заявили, що не вітатимуть Мадяра з перемогою на виборах, бо це «недружня країна». Речник кремля пєсков заявив, що стосунки росії та ЄС не можуть стати гіршими після виборів в Угорщині, «бо гірше вже немає куди».

Перші заяви з боку Мадяра як переможця виборів для нас мають позитивний вигляд. 

У питанні кредиту для України €90 млрд Мадяр підтримує угоду, укладену в грудні, та не планує її оскаржувати. Згідно з нею, Угорщина, Чехія та Словаччина можуть не брати на себе фінансові зобов’язання.

Щодо вступу України в ЄС Мадяр заявив, що не підтримує «прискорену» процедуру для Києва, оскільки всі країни мають пройти однаковий процес. Також, на його думку, «неможливо, щоб країна у стані війни була прийнята до ЄС». Він зазначив, що в Угорщині можуть провести референдум щодо підтримки членства України, якщо вона виконає всі умови.

Мадяр не буде активно шукати зв'язків із росією, однак «якщо путін подзвонить мені, я візьму слухавку». Та Мадяр каже, що у такому разі буде просити путіна закінчити війну.

«В Угорщині знають, що Україна є жертвою цієї війни і що, відповідно до Будапештського меморандуму 1994-го, обов’язок будь-якого українського уряду – захищати свою територіальну цілісність і суверенітет. Ніхто не має вказувати Україні, на яких умовах вона повинна укладати мир або підписувати мирний договір. Ми не можемо вимагати від жодної країни відмовитися від своєї території», – заявив Петер Мадяр.

Щодо імпорту російського палива Мадяр заявив, що Угорщина «не може змінити географію» в енергетиці, проте планує диверсифікувати постачання:

«Це не означає, що ми хочемо повністю відмовитися від співпраці; ми просто хочемо купувати нафту за низькими цінами й безпечно», – сказав він. На його думку, після завершення війни вся Європа скасує санкції, «адже ми є сусідами росії, і не в інтересах Європи купувати сировину за вищими цінами».

Проте сильно радіти перемозі Петера Мадяра також не варто. Бо хоч Мадяр, чиє прізвище перекладається як «угорець», і переміг, але мадяри-угорці – ні. Адже обирали вони лише із того меню, яке їм підсунули. З одного боку Орбан із путінською підтримкою, з іншого – Мадяр із підтримкою Сороса. Ключову роль у фінансуванні виборчої кампанії Мадяра відіграла фірма Estratos Digital, що зареєстрована в Австрії та належить сімейству Соросів. Співзасновником фірми є, до прикладу, колишній гебіст і соціаліст Адам Фішор, який є одним із топменеджерів добровільно-примусової цифровізації в ЄС та нав’язування відмови від готівки. 

Глобалістична риторика, обіцянка перегляду діяльності державних корпорацій, тобто принаймні частковий розпродаж угорського національного багатства, введення євро та відмова від національного форинта, ліберальна псевдо-консервативність, що змогла підкупити навіть соціалістично налаштованих угорських виборців – ось далеко не повний перелік очевидних для мене «мінусів» Мадяра, які з’являються при бодай трохи глибшому вивченні питання.

Думаю, що цього достатньо. Українцям потрібно насамперед розуміти, що відбувається у нас вдома, в Україні. Поразка Орбана для нас ситуативно вигідна і це вже великий плюс. 

Обираєш сам. Але тільки з того меню, яке тобі підсунули. І ця трагедія характерна не тільки для українського народу, а й для угорського. А якщо глибше дослідити, то й для ще величезної кількості народів Заходу, якщо не сказати для всіх. Винятком є лише ті народи, які мали чітко сформовану національну еліту. Проте навіть це не є гарантією успіху – представників еліти втягують до співпраці як глобалістичні структури, так і кремль готовий профінансувати націоналістів інших держав. Ідеологічно-світоглядне паразитування путіна на традиційних цінностях дуже продуктивно використовується кремлівською пропагандою. 

Проблеми так званої представницької демократії давно переросли масштаб одного народу та стали загальнолюдськими. Не просто так Арістотель вважав демократію поганою формою правління… Загальнолюдський іспит, на вістрі якого перебуваємо ми, українці, повинен знайти відповіді на такі кризові питання.

Окрім позитиву у вигляді зняття блокади з кредиту ЄС, маємо ще позитивні новини щодо фінансування. Усі союзники повинні інвестувати більше, щоб досягти цільової суми $60 млрд на оборону України цього року, – заявив генсек НАТО Марк Рютте.

Він додав, що «кошти, які надходитимуть з кредиту ЄС на підтримку України (€90 млрд), мають бути доповненням до зобов’язань союзників на двосторонній основі».

Крім того, додаткові внески до програми PURL оголосили Бельгія, Норвегія, Болгарія, Литва й Естонія.

За підсумками чергового «Рамштайну» західні держави виділять Україні ще €4 млрд на ППО та €1,5 млрд. Зокрема:

• Велика Британія передасть рекордну кількість БпЛА цьогоріч – 120 тис.

• Німеччина інвестує $4 млрд у посилення ППО та $600 млн у розвиток deep strike і mid strike.

• Нідерланди – €248 млн на БпЛА.

• Норвегія – $560 млн на забезпечення бригад дронами та $150 млн на логістичний хаб.

• Іспанія – €215 млн у межах SAFE (оборонна ініціатива ЄС), підсилює ППО ракетами до Patriot.

• Канада – $15 млн до фонду NSATU (ініціатива НАТО), $42 млн на чеську ініціативу та $17 млн на інженерне обладнання.

• Литва – $39 млн на чеську ініціативу, $29 млн на PURL, підсилює бронетехнікою і підтримує реабілітацію військових.

• Бельгія – €75 млн на чеську ініціативу, €75 млн на німецьку ініціативу ППО та €85 млн на коаліцію дронів. Також підтримує F-16.

• Естонія – $13 млн на PURL.

Норвегія незабаром передасть Україні 1 із 6 винищувачів F-16, які після тривалого зберігання пройшли модернізацію та ремонт у Бельгії, – заявив прем'єр Норвегії Стере.

США переклали фінансування України на Європу, звинувативши Байдена в тому, що війна розпочалась. Зеленський, як і його попередники – Порошенко та Турчинов, повністю промовчав щодо Будапештського меморандуму, про який згадав новообраний лідер Угорщини.

Чи могло бути інакше? Могло. Зеленський ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ був вимагати від підписантів БМ конкретних дій. Жоден із підписантів, включно зі США та Великою Британією, жодного разу не відмовлявся від виконання обов’язків. 

«Припинення фінансування війни в Україні – це одна з речей, якими я найбільше пишаюся за часів цієї адміністрації», – заявив Джей Ді Венс.

Чи могло би бути таке сказане, якби Зеленський офіційно вимагав виконання БМ? Впевнений, що ні. Так само, як і впевнений, що цього не було б сказано, якби не антиукраїнські, зокрема корупційні дії нинішнього політично-військового керівництва України на чолі із Зеленським. Зрештою нинішній держсекретар США Марко Рубіо з трибуни конгресу свого часу заявляв про обов’язки США перед Україною відповідно до БМ. Проте ані Байден, ані ще раніше Обама не те що не говорив про обов’язки, а навіть летальної зброї не постачав. При фарисейському злочинному мовчанні Турчинова, Порошенка, а згодом і Зеленського.

Проте винуваті українцям всі, крім нас самих. Хоча якщо зазирнути в глибину, побачити так звану «проектність війни», першопричини та мотивацію суб’єктів геополітики – то стає ще складніше. 

У геополітичному вимірі Зеленський обрав глобалістичні сили (на догоду яким виставив Україну на повний розпродаж – землю, надра та залишки національного багатства, включно із такими структурами, як «Енергоатом»), наслідки чого українці споживають вже не перший рік. Конфронтація Зеленського із адміністрацією Трампа є наслідком вищезазначеного. Тож, зрештою, все логічно. І цинічно. Інтереси українців та інтереси Зеленського і ко відмінні. 

Внутрішньополітичний вимір України цього тижня отримав досить цікаві варіанти розвитку. Глава ОП Кирило Буданов зайшов у публічне протиріччя із президентом Зеленським. На мою думку, ця історія матиме довгостроковий системний характер. 

На зустрічі із бізнесом в форматі CEO Club колишній глава ГУР говорив про мир, енергетику, економіку та інші важливі речі. І попри м’якість та поверхневість висловлених Будановим позицій, окремі його тези заслуговують пильної уваги.

«Усі наші супероборонні технології – дронові тощо – елементна база чия? Що там українського? Навіть 3D-принтер, на якому більшість деталей зроблено, не наш. І заливка в нього не наша. Ми користувачі, не більше», – заявив Буданов.

За його словами, Україна втратила ключові компетенції у виробництві систем наведення, що безпосередньо впливає на розвиток танкових і ракетних програм.

Він підкреслив, що за час повномасштабної війни країна не побудувала жодного танка, а виробництво ракет супроводжується серйозними обмеженнями.

«Скільки ми танків збудували? За час повномасштабної війни – нуль. Ракети почали виробляти, але там теж є нюанси, причому серйозні», – зазначив він.

Буданов також звернув увагу на труднощі з доступом до критично важливих компонентів. За його словами, частину необхідних елементів Україна не може отримати навіть від партнерів.

«Елементна база, певні вузли, агрегати нам просто не продають. Причому не продають наші союзники», – підкреслив він.

Глава ОП додав, що ще близько 20 років тому Україна мала власні можливості для виробництва таких систем, але з часом їх було втрачено.

Позиція генерала Буданова відповідає дійсності та повністю збігається із тим, що раніше ми писали на сторінках нашої газети. Проте та ж позиція повністю суперечить тезам Володимира Зеленського щодо технологій та інновацій. І така суперечність є дуже симптоматичною.

Окрім цього, риторика Буданова щодо «мирної угоди» та необхідності готуватись до важких рішень також суперечить відповідям Зеленського на цю тему. Хоча, на мою думку, відображає суть катастрофічних процесів та пошук шляху виходу із них. 

Що стоїть за цими протиріччями? Цікаве питання, щодо якого можна припустити подальший самостійний політичний проект Буданова (дистанційований від Зеленського) або навіть «заміну» Зеленського на Буданова. Попри нібито складність таких припущень, хочеться нагадати читачам, що проект «Слуга Народу» почав свою електоральну роботу з обробки українців задовго до того, як Зеленський публічно заявив про участь в політиці. 

Крім того, посівши посаду Андрія Єрмака в ОП, Буданов фактично не зміг призначити навіть жодного свого заступника. Натомість керівником ГУРу став генерал-лейтенант Олег Іващенко, який є кумом Сирського та вважався протеже Єрмака. На доказ крайньої тези свідчить і те, що після звільнення Єрмак «отримав прихисток» саме в Службі зовнішньої розвідки, яку очолював Іващенко до переходу в ГУР. 

На підтвердження моїх припущень, в день написання цього дайджесту в УП вийшов матеріал «"Слуги Мідаса". Чому весна НЕ покаже, хто де крав».

Наведу кілька «інсайдерських» цитат із нього. 

«За даними джерел “Української правди” у політичних і бізнесових колах, Єрмак зберігає контроль над більшістю призначенців в Офісі президента та має повне уявлення про внутрішні процеси.

"Один сигнал президента, і всі перестануть брати слухавку від АБ. Але цього сигналу немає. Навпаки, є сигнал, який підтверджує повноваження Андрія", – наголошує джерело УП в політичних колах.

Інший співрозмовник у владній вертикалі стверджує, що вплив Єрмака не зник, а лише став менш публічним: "Єрмака немає – але він є. Просто тепер йому потрібно відправляти не 10 смсок, а 5. А все інше проконтролюють довірені особи".

"Свириденко на місці. Кулеба на місці. Кравченко на місці. Пронін на місці. Навіть Кіпер на місці. ГУР – креатура АБ. Кастинг на керівника СЗР – теж АБ. Що змінилось після відставки Єрмака? Буданов прийшов в ОП? Ну то нехай спробує змінити когось із своїх заступників – точніше заступників Єрмака", – говорить співрозмовник.

Також один із досвідчених політичних діячів іронізує, що без дозволу президента неможливо "отримати доступ в усі бригади або зайти в Асоціацію адвокатів".

"Ми вважали, що проблема в Єрмаку, і тому ми боремося з Єрмаком, а це був президент", – не під запис констатував один із важливих членів команди Зеленського».

Симптоматичною в цьому контексті є інформаційна підтримка Кирила Буданова з боку УП Томаша Фіали, який належить до структур Сороса-Пінчука в Україні та тривалий час зберігав партнерські відносини із тим же Єрмаком. 

Широкий суспільний резонанс викликало те, що 14 квітня 2026 року президент Зеленський підписав закон №2037-ІХ (законопроект №5110), який передбачає до 8 років в’язниці за «прояви антисемітизму». Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України свого часу надало професійний висновок щодо цього законопроекту. Наведу окремі цитати із висновку, зроблені професійними юристами ВР (не депутатами!):

- … чинна ст. 161 КК вже передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також за пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; 

- неприйнятною слід визнати також пропозицію віднести до кримінально караних проявів антисемітизму заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди особам єврейського походження, в тому числі через радикально-ідеологічні переконання або екстремістські релігійні погляди (абз. 3 ст. 2 проекту № 5109). Заклик до вчинення вбивства є лише одним із різновидів схиляння певної особи до вчинення відповідного злочину та наразі розцінюється кримінальним законодавством як підбурювання до скоєння умисного вбивства. Кримінальна відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину передбачена чинною ч. 1 ст. 396 КК;

- окрім цього, слід зазначити, що за даними Державного комітету статистики України, відповідно до Всеукраїнського перепису населення 2001 року на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. За таких умов криміналізація окремих проявів антисемітизму закладає підґрунтя для подальших законодавчих ініціатив щодо особливого кримінально-правового захисту тієї чи іншої категорії осіб (білорусів, угорців, арабів тощо).

Стаття 21 Конституції говорить, що всі люди в Україні мають рівні права і обов’язки. 

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність громадян перед законом, забороняє привілеї чи обмеження за будь-якими ознаками (раса, стать, релігія, майновий стан тощо) та забезпечує рівні права для жінок і чоловіків. Це фундаментальна норма, що забезпечує рівні юридичні можливості для реалізації прав.

Для реалізації 21 та 24 статтей Конституції було прийнято Закон України «Про засади та протидію дискримінації в Україні».

Частина 1 статті 6 цього Закону говорить, що всі особи незалежно від їхніх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їхньої реалізації.

Стаття 8 цього Закону говорить про обов'язкове проведення антидискримінаційної експертизи у процесі нормотворення. 

З огляду на це, Закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» є антиконституційним, порушує статті 21 та 24 Основного Закону, містить в собі пряму дискримінацію українського народу та представників інших етносів, що живуть в Україні, прямо порушує Закон «Про запобігання та протидію дискримінації» та був прийнятий із порушенням його вимог щодо обов'язкової антидискримінаційної експертизи!

Для чого тоді цей окремий закон, якщо ВЖЕ ІСНУЄ СТАТТЯ КОНСТИТУЦІЇ, ЯКА ЗАХИЩАЄ ВСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ, незалежно ВІД НАЦІОНАЛЬНОСТІ І КАРАЄ ЗА РОЗПАЛЮВАННЯ НЕНАВИСТІ ДО будь-кого?

Чому в Україні, в якій відповідно до перепису населення 77,3% громадян є українцями, представники українського народу не мають якого окремого статусу? 

Особисто я бачу проблему, коли замість рівних прав для всіх починають «продавати» вибіркову справедливість. 

Стаття 94 Конституції України, до речі, передбачає, що президент зобов'язаний (не «має право», а «зобов'язаний»!) протягом 15-ти днів після надходження в ОП законопроекту, прийнятого Верховною Радою, або підписати, або повернути зі своїми зауваженнями, чи накладеним вето. 

Виникає логічне запитання: чому законопроект, проголосований ВР 15 лютого 2022 року, було підписано Зеленським 14 квітня 2026 року?! Для чого? Яку мету переслідує Зеленський і його команда?