Ікона потребує молитви: виставка майстра Володимира Шерстія

У неділю 22 березня при St. Volodymyr Ukrainian Orthodox Cathedral відбулася персональна виставка Заслуженого майстра народної творчості України, художника-іконописця Володимира Шерстія.

Ікона – не лише просто картина, це мистецтво для Бога. Зрозуміло, що митець, який їх створює, не просто художник, а людина глибокої віри.

– Ікони, які я створюю – намолені, – розповідає Володимир Шерстій. – Я щодня молюся до них, розмовляю з ними… Ікона потребує молитви. Вона – точка видимого та невидимого світів, не лише художній витвір, а й носій певної енергетики. Недаремно ікону називають «вікно у небо».

Володимир Михайлович Шерстій народився в селі Гнилички Тернопільської області. Заслужений майстер народної творчості України. Учасник реставрації костелів та церков. Досліджує візантійське мистецтво, пише ікони у візантійському стилі на замовлення церков і приватних осіб. Його роботи є у колекціях відомих людей в Україні та закордоном, зокрема в колекції Папи Римського, а також в Тернопільському обласному музеї.

Із початком повномасштабного вторгнення митець вирішив піти на фронт, хоча йому на той час було вже 62 роки. Брав участь у боях на Харківщині. Та воював недовго, адже через непризовний вік не міг претендувати на зарплату та соціальні виплати, а також давався взнаки вік, тому після звільнення з лав тероборони повернувся до волонтерської роботи, якою займався з 2014 року. До речі, ікони писав навіть в окопах на фронті.

Зі слізьми на очах згадує про свого загиблого командира Олега Куцина, який створив підрозділ «Карпатська Січ» (49 окремий штурмовий батальйон «Карпатська січ» – добровольчий підрозділ Збройних сил України, що увійшов до складу Сухопутних військ. Підрозділ брав участь у боях за Піски та Донецький аеропорт, обороняв Київщину (Ірпінь, Бровари), вів бої під Ізюмом та Кремінною. Засновник Олег Куцин загинув 19 червня 2022 року під Ізюмом – авт.).

Про свої перші враження від Сполучених Штатів, зокрема від Чикаго, пан Володимир ділиться вже набагато охочіше: 

– Я ніби виїхав з України, а за декілька днів опинився знову в Україні! Очікував почути більше англійської мови, а натомість чуєш: «Доброго дня, слава Ісусу Христу», українські прапори повсюди – на приватних будинках, на банківських установах, на вікнах крамниць, біля церков… Ukrainian village як невеличке місто районного значення, де можна зустріти багато знайомих, друзів просто гуляючи вуличками.

За теплий прийом, за сприяння у поїздці, за допомогу і за щире серце хочу подякувати отцю-настоятелю храму Святого Володимира в Чикаго Івану Лимарю. Це неймовірна людина! Хоча ми познайомилися нещодавно, але в мене складається таке враження, що я знаю отця Івана усе своє життя. Перед відкриттям моєї виставки ми з дружиною Галиною встигли побувати на службі Божій в церкві Святого Володимира, від якої також ми в захваті. Храм надзвичайно гарний своїми вітражами, іконостасом, розписом стін, своєю історією, адже це найстаріша українська православна парафія у США!

Персональна виставка ікон діяла лише один день. Багато ікон знайшли свої домівки вже тут, у Чикаго. 

Спадок митця, ікони, які пізнали світ завдяки золотим рукам Майстра, передаватимуться багатьом поколінням українців, нестимуть світло через віки.