Уночі чатує небезпека, вдень – наздоганяє

Україна щодня живе під звуком сирен – як під чужим, нав’язаним диханням війни. Обстріли стали настільки звичними, що навіть сотня «шахедів» за ніч сприймається як «пронесло». Ми навчилися рахувати паузи між ударами, відлік до відбою повітряної тривоги. Але не всім щастить відбутися лише переляком… Найбільший тягар цього пекла несуть прифронтові регіони та великі міста – Харків, Дніпро, Херсон, Запоріжжя, Одеса. І все ж іноді навіть на тлі цієї щоденної темряви трапляються удари, що змушують здригнутися сильніше – своєю масштабністю, холодною жорстокістю і відвертим цинізмом. Саме такою стала доба 24 березня, коли ворог випустив по Україні 948 засобів повітряного терору.

Так уже повелося в москальні, що масовані атаки із застосуванням «шахедів», крилатих ракет та балістики вони організовують здебільшого вночі. За чотири роки повномасштабної війни ми пристосувалися: незадовго до атаки канали-монітори попереджають про активність ворожої авіації, наявність безпілотників у повітряному просторі України тощо. І кожен робить вибір: збирається та ночує в укритті чи метро, або ж має безпечну зону у власній оселі, або ж покладається на долю та флегматично лягає спати у ліжку. Страшно, але звично. Утім доволі здивувала нова тактика: спочатку кошмарити люд усю ніч, зробити невелику паузу, і коли буденне життя повертається у вир турбот, здійснити терор.

Власне, про що я. У ніч на 24 березня рф атакувала Україну 426 цілями (ракети та БпЛА). ППО знищила 390 із них. Є влучання на 22 локаціях і падіння уламків у 10 місцях. Звіт Повітряних сил оприлюднюється о 9 ранку, і вже за годину нові табуни безпілотників почали залітати в Україну, щоб цього разу застосувати вже 556 засобів повітряної атаки впродовж дня!

Ціллю були міста і в західних, і в центральних регіонах України, зокрема Івано-Франківськ, Львів, Вінниця. 

Під час російської атаки 24 березня 2026 року в Івано-Франківську травмувалися восьмеро людей. Найбільших руйнувань зафіксували у міському та обласному пологових будинках. Про це повідомила у телеграм-каналі голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук.

«У стаціонарі – четверо постраждалих з різними ступенями поранень. Серед яких шестирічна дитина», – сказала Онищук. За її словами, руйнувань зазнали адміністративні споруди, багатоквартирні будинки та вісім транспортних засобів. На своїй фейсбук-сторінці Онищук уточнила, що найбільше пошкоджень зафіксували у міському перинатальному центрі – вибиті вікна та зламане медичне обладнання.

Фото: Суспільне Івано-Франківськ/Ігор Попик

Згодом стало відомо, що внаслідок російського обстрілу загинули 52-річний нацгвардієць Володимир Шкрумеляк та його 15-річна донька Анеля. Вони відвідували у пологовому дружину та маму, яка тільки-но народила Володимиру сина – четверту дитину. Саме з цього приводу військовому дали відпустку. 26 березня з жертвами російського терору попрощалися у рідному селищі.

У центрі Львова також лунали вибухи. Міський голова Андрій Садовий розповів про влучання ворожого дрона в житловий будинок на Сихові, на проспекті Червоної Калини. А місцеві ЗМІ повідомили про ще один удар у цей будинок. 

Згодом стало відомо, що внаслідок ворожої атаки пошкоджено об’єкт із Міжнародного списку культурних цінностей – Бернардинський монастир. 

«Пошкодження зазнала пам'ятка архітектури національного значення – ансамбль Бернардинського монастиря. Він розташований на території історичного ареалу Львова, об'єкта, який внесений до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом. Пожежею охоплено примурні будівлі комплексу. Ступінь ушкодження визначать фахівці», – зазначив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.

У новинах з Харківщини, Херсонщини, Дніпропетровщини щодня повідомляється про поранених і загиблих пенсіонерів, дітей, мирних жителів, цілеспрямовано атаковані автобуси та поїзди. 

Тож підіб’ємо підсумки головних цілей росіян: пологові будинки, громадський транспорт, пам’ятки архітектури. Це вже навіть поза увагою звичні терористичні акти: руйнування енергетичної інфраструктури. 

Ми воюємо з нелюдами, не можна дати світу забути, втомитися від війни в Україні. Днями в мережі натрапила на пост американки, яка розповіла про успішну атаку ЗСУ на якісь нафтові виробничі потужності московитів, і вона запитала в аудиторії, як Україна може називатися «доброю», якщо «під час світової енергокризи та високих цін на паливо бомбить (!!??) російську нафту». Дійсно, жертва наймасштабнішої війни у Європі з часів Другої світової посміла не тільки не впасти, а ще й показувати агресору, що безкарним він не залишиться? Це я до того, що освітньої роботи зі співвітчизниками в українців у США багато. Та й наше слово має бути гучнішим. 

Менше з тим. У ПС відзвітували, що з тих 948 засобів повітряного нападу – 600 були «шахедами». Ціна на «шахед» коливається в межах 70 тис. дол. за одиницю. Тобто лише на ці бляшанки за одну добу ворог витратив 42 млн доларів! А ви ще додайте до цієї суми значно дорожчі ракети. Так дивно жити в такому світі, коли в країні кожний третій ванька живе в морі власних фекалій, і цей же ванька радіє, коли мільярди доларів випускаються в повітря, щоб спробувати вбити батька та доньку, які в пологовому відвідують дружину і матір. Скільки б років не жила я в цій війні, ніколи не зможу цього зрозуміти. 

Тим часом Україна спрямувала на Близький Схід 201 військового фахівця для протидії ударним дронам типу Shahed. Наскільки це є доцільним? Питання риторичне. Влада, звісно, розповідатиме, що на оборону повітряного простору України це не вплинуло, а такі запитання в публічному просторі є «маніпулятивними». Але, на мою думку, поки твоя країна щодня потерпає від ворожих повітряних атак, можна стримати геополітичні амбіції та зайнятися захистом рідного дому.