Які наслідки війни проти Ірану для України?
Фото: Х/Clash Report
Атака Ізраїлю та США на Іран роздмухала чергове потужне вогнище війни в світі. Дедалі більше людей заговорили про початок Третьої Світової війни, хоча, як на мене, вона розпочалась із нападу московії на Україну в 2014 році.
Перебіг подій та завдання ударів вражають своєю інтенсивністю, проте в цій статті головним завданням я вважаю не опис того, що відбулось, а аналіз впливу на геополітику і, що важливіше для українців, на війну кремля проти нас.
Іран є однією з двох держав, які до цього часу претендують на роль мусульманських центрів впливу. Іншою є Туреччина на чолі з Ердоганом. Кілька десятиліть тому ще одним претендентом на таку роль була Лівія на чолі із Муаммаром Каддафі.
Чому ці деталі є важливими? Тому що за певних обставин реакція мусульманського світу може стати визначальною, а окремі види загострень та заворушень можуть бути вкрай погано прогнозованими. Навіть для аналітиків найвищого рівня.
Як відповість і чи взагалі відповість мусульманський світ? Поки невідомо. Протести під посольствами США в багатьох країнах мали обмежений характер і точно не можуть самі собою стати каталізатором реакції.
Президент Туреччини Реджеп Ердоган засудив операцію США та Ізраїлю проти Ірану, вважаючи її порушенням суверенітету країни.
Ердоган наголосив, що американо-ізраїльські напади порушують суверенітет Ірану та спрямовані проти миру іранського народу. Він заявив, що засмучений та стурбований через це.
Турецький лідер назвав напади Ірану на країни Перської затоки також неприйнятними. Він попередив, що без стриманості та дипломатії регіон ризикує бути «втягнутим у коло вогню». З його слів, Анкара прагне, щоб регіон «нарешті досягнув міцного миру, якого він прагнув роками». Він додав, що пріоритет країни – «досягнення припинення вогню та відкриття дверей для діалогу».
Також Ердоган наголосив, що він провів низку переговорів. Зокрема, із президентом США Дональдом Трампом, еміром Катару, канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом і генсеком НАТО Марком Рютте.
«Під час цих переговорів ми обговорили, що ми можемо зробити, щоб зупинити війну. Ми активізуватимемо наші контакти на всіх рівнях, доки не буде встановлено припинення вогню та не відновлено спокій у нашому регіоні», – наголосив президент і додав, що країна розташована «в одному з найскладніших регіонів світу».
Фактично публічна реакція на цьому була вичерпана, що ж відбувається за лаштунками – поки невідомо. Проте тут слід зазначити, що навіть держави, які перебувають в орбіті впливу США та Ізраїлю – Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар тощо, мають неоднозначне ставлення своїх народів до нападу. Солідарність віруючих, доповнена ударами Ірану, може спровокувати складні внутрішні процеси. Проте поки Умма (мусульманський світ) проявляє рішучу стурбованість.
Маю підозру, що значна частина геополітичних суб’єктів вичікує, чим все завершиться. Чи знищать потужні удари США та Ізраїлю ключові елементи оборони Ірану, як це було зроблено із більшістю систем ППО? Чи раніше виснажиться запас високоточної дорогої зброї? Чи втримається іранський режим, чи все-таки опозиція, підтримана Ізраїлем та США, зможе здійснити переворот і взяти владу?
Відповіді на ці та інші питання дасть тільки час. Ліквідація Аятолли Хаменеї сама собою не обезголовлює Іран. Хоча і є дуже важливою.
Аятолла – найвища посада муджтахіба (духовного вождя) серед шиїтів. Аятоллу обирає 88 муджтахібів, які становлять щось на кшталт Вищої Ради Ірану. І формально повноваження глави Ради є досить високими. Плюс в межах функціонування навчально-управлінської системи фактично у кожного муджтахіба є десятки, а інколи і сотні учнів, що здатні замінити його.
Із усіх геополітичних суб’єктів напад на Іран найболючішим став саме для Китаю. КНР, маючи найбільший виробничий сектор у світі, дуже залежний від енергоносіїв, левову частку яких отримував з Ірану. Крім того, Іран відігравав дуже важливе логістичне значення – і для Китаю, і для регіону, і для світової економіки. Причина – нафта.
Війна США та Ізраїлю проти Ірану перервала постачання нафти до ключових імпортерів через Ормузьку протоку. 2 березня, у перший день відкриття торгів після початку війни, нафта марки Brent виросла відразу на 13% і перетнула позначку 82 долари за барель.
Станом на 5 березня Brent коштував вже 83,60 долара за барель. Американська нафта марки WTI в день написання статті торгувалася по 77,03 долара за барель, додавши 2,38 долара порівняно із понеділком.
Ціни на газ у Європі продовжують зростати з вівторка і нині майже вдвічі вищі, ніж до атак США та Ізраїлю по Ірану, проте країни ЄС запевняють, що ситуація під контролем. У Катарі найбільший завод з виробництва скрапленого газу зупинив роботу через удар іранського безпілотника і нині практично позбавлений можливості постачати СПГ на світові ринки, де він зазвичай забезпечував 20% від загальносвітового обсягу. Ще раніше Саудівська Аравія після атаки дронів призупинила роботу найбільшого у країні нафтопереробного заводу державної компанії Saudi Aramco у Рас-Таннурі.
Якщо б Іран вирішив зруйнувати нафтодобувну інфраструктуру СА, ОАЕ, Катару та Кувейту, то для її нового будівництва знадобилося б десятки років. А технологічно таке будівництво зараз взагалі здатні реалізувати лише США, Німеччина та Південна Корея.
Що відбуватиметься в подальшому – залежить від перебігу військових дій та геополітики. Що робитимуть Умма та Китай – під питанням. США після викрадення Мадуро та отримання контролю над продажем венесуельської нафти (№1 за розвіданими запасами в світі) економічно виграють.
Проте у виграші не тільки США. Держава-бензоколонка, яка здійснює криваву війну проти українського народу, також у виграші. І це перший негативний наслідок для України.
Підвищення цін на нафту рятує московський бюджет. Впродовж понад трьох місяців московія змушена була продавати нафту за цінами від 35 до 38 доларів за барель, маючи закладену збалансовану ціну 42. Накопичувальний негативний ефект для економіки рф, розігрітої через роботу військово-промислового комплексу, поступово починав працювати. Додайте до цього збільшення санкцій з боку США, ЄС, а також захоплення американцями танкерів із підсанкційною нафтою. Проте зараз ситуація для них стрімко покращилась. І не тільки через зростання ціни.
Китай буде заміщувати іранську нафту саме російською, фактично для нього й інших варіантів не існує, з огляду на геополітичне протистояння зі США. Підозрюю, що та ж Індія змушена буде відновити закупівлі кремлівської нафти, які, до речі, дуже неохоче зупиняла завдяки тиску адміністрації Трампа.
З точки зору геополітики, війна проти Ірану відтісняє війну московії проти нас на другий план. Яким би цинічним це не здавалось для нас, українців.
Це означатиме, що дипломатичні механізми, лобіювання інтересів та тиск на рф або залишатиметься на такому ж рівні (що боляче для московії, але поки, на жаль, – не катастрофічно), або зменшуватиметься.
Першим підтвердженням цієї тези стало перенесення тристоронніх перемовин через ситуацію в Ірані. Новий раунд повинен був відбутися 5-6 березня, проте поки його перенесено на невизначений час. Зеленський повідомив, що переговори відновлять, як тільки дозволять безпекова ситуація та загальний політичний контекст. Але навіть не це головне.
Про передачу Україні високотехнологічної зброї, яка могла б дати перевагу над ресурснопереважальною армією рф, вже ніхто не згадує. Постачання засобів ППО та боєприпасів в достатній кількості – під великою загрозою. Попри те що ЄС разом із Великою Британією виділили понад 90 мільярдів Україні (щоправда значна частина з них буде використана для виробництв у тому ж ЄС), проте питання може проявлятись не у відсутності грошей, а у відсутності самих озброєнь. Головним виробником зброї та боєприпасів залишається США. І в межах збільшення витрат країнами НАТО, і в межах угод між США та ЄС, Європа левову частку зброї мала закуповувати саме в США. І попри великі зусилля окремих членів ЄС із розгортання військового виробництва, їх очевидно недостатньо для покриття потреб оборони України від московської агресії. Розгортання ВПК – дуже системний і високоінерційний процес, що потребує затрат ресурсів та часу.
Поки що від США та Європи не було сигналів про припинення поставок ППО для України на тлі загострення на Близькому Сході, повідомив Зеленський журналістам.
За його словами, програма PURL, за якою Україна отримує ракети для Patriot, працює. Але тривалість бойових дій в Ірані в майбутньому може вплинути на кількість ППО для України.
Забезпечення армії США та Ізраїлю має вищий пріоритет і відповідно продукція американського ВПК першочергово постачатиметься саме їм. Відповідно якщо бойові дії на Близькому Сході триватимуть принаймні від 3 до 6 місяців, ЗСУ можуть відчути гострий дефіцит окремих видів зброї. Особливо засобів ППО, яких нам і так бракувало цієї зими.
У цьому ж місці знову хочеться запитати Зеленського та попередників: де офіційна вимога про виконання Будапештського меморандуму?! Допомога Ізраїлю, попри відсутність у нього гарантій із розряду БМ, незрівнянно вища, ніж Україні.
Упродовж 4 з лишнім років повномасштабної війни влада України на чолі із Зеленським не організували критично необхідного нам виробництва зброї, боєприпасів, ракет тощо. Замість того, щоб спрямовувати кошти на зенітно-ракетні комплекси (за допомогою яких захищає себе рф), виробництво «Нептунів» чи інших ракет, що вже довели свою високу ефективність, мільярди отримували «рожеві Фламінго», до ефективності та, можливо, навіть самого існування яких є чимало питань.
Розуміючи, як працює українськомовне інформаційне поле та очікуючи вищезазначених негативних наслідків, відразу хочу акцентувати на цьому увагу. Винними нам зроблять США, ЄС, Трампа, весь Захід, але не тих, хто на базі українського ВПК зобов’язаний був створювати наше виробництво. Технологічна та наукова база в Україні для цього була більш ніж достатньою.
Певною хорошою тенденцією для нас залишається те, що європейці продовжують стрімко прокидатись, готуючись до можливої війни з рф і не тільки.
Країни Північної Європи готують плани можливої евакуації цивільного населення у випадку початку військового конфлікту в регіоні.
«Досвід України показав, що тимчасове переміщення населення дозволяє продовжувати оборону країни, одночасно захищаючи цивільне населення», – сказано в заяві Міноборони Швеції.
Агентство Reuters пише, що крім транспортних та туристичних коридорів, планування транскордонної евакуації буде містити й приймання та реєстрацію людей, а також захист вразливих груп.
«Метою угоди є покращення захисту цивільного населення у разі серйозних криз або, в найгіршому випадку, війни», – зазначило оборонне відомство Швеції.
До північноєвропейської угоди долучилися Німеччина, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Ісландія та Данія. Зазначається, що всі ці країни останніми роками активізували підготовку до можливої війни з рф у майбутньому.
Естонія, Латвія та Литва ще у минулому 2025 році уклали аналогічну угоду між собою, розробивши плани дій на випадок потреби у масовому переміщенні сотень тисяч людей, які тікатимуть від війни.
Фінляндія, в якої спільний з рф кордон протяжністю 1340 кілометрів, у 2024 році підписала аналогічну угоду зі Швецією.
Окрім цього, прем'єри Польщі та Швеції підтвердили переговори з Францією щодо «ядерної парасольки».
Шведський прем'єр Крістерссон зазначив, що Франція ініціює поглиблений діалог з низкою країн НАТО задля посилення захисту Європи за допомогою ядерної зброї Франції.
Туск зі свого боку написав, що «Ми озброюємося разом з нашими друзями – щоб наші вороги ніколи не наважились напасти на нас».
Прем'єрка Данії також підтвердила співпрацю з Францією у питанні ядерного стримування.
Президент Франції Емманюель Макрон гарно використовує наявність ядерної зброї в своїх геополітичних інтересах, зокрема в межах конкурування Франції та Німеччини за лідерство у ЄС.
Чомусь дії всіх вищезазначених європейських лідерів йдуть у розріз із тезами генерала Залужного, який у своєму виступі у Chatham House 23 лютого 2026 р. сказав:
«Перш за все ядерна зброя. А як же вона? На мою особисту думку, сьогодні ця надпотужна зброя, скоріш за все, нагадує фіговий листок на тілі атланта, який прикриває справжні спроможності того, хто його носить. Вона лише каже, що за ним начебто щось є, проте не показує вже справжніх спроможностей. Це зброя самознищення перш за все. Але вже точно не зброя стримування».
Практицизм лідерів заможних держав Європи мені імпонує значно більше. Зрештою, поставте собі питання, якби свого часу Україну руками зрадників не було позбавлено ядерної зброї, чи стала б теперішня війна взагалі можливою? Нападають тільки на слабких. І саме тому Українців робили слабкими фізично: забирали ядерну зброю, зменшували ЗСУ, руйнували ВПК, розпродавали та навіть різали на метал авіацію і ракети; та економічно – організувавши прихватизацію національних багатств та зробивши десятки українців бідними і витіснивши мільйони за межі України ще до повномасштабного вторгнення. І за ці всі речі досі ніхто не покараний. А якби були покарані злочинці та хоча б частково ліквідовані наслідки, то чи змогла б путінська армія напасти?
Попри те, що насправді ймовірність нападу московії на європейських членів НАТО є вкрай низькою, а з огляду на величезні втрати, отримані в Україні, в найближчі роки видається взагалі неможливою, підготовка європейських народів до війни є дуже позитивним сигналом для нас. Зрештою, в контексті наших майбутніх відносин із європейськими партнерами бойовий досвід ЗСУ буде великою українською перевагою, який можна буде гарно використати. Але лише за умови, якщо в Україні з’явиться українська влада.