Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин № 101

Сontra spem spero. Без надії сподіваюсь. Саме цей вірш Лесі Українки найбільш яскраво підсвічує реальний стан речей та відображає певні риси нашого народу. Риси, що несуть в собі водночас і добро, і зло.  

Заклик до боротьби, незламності (справжньої, а не спотвореної) та оптимізму попри найважчі життєві обставини та навіть невиліковну хворобу.

Я не знаю, чи наші ментальні хвороби можуть бути вилікуваними. Зрештою значна частина українців їх навіть не те що не хоче діагностувати, а й помічати не хоче. І саме за це ми платимо кров’ю кращих Синів і Доньок, майбутнім наших дітей та онуків. 

У четверті роковини путінського нападу мені першочергово хочеться вшанувати пам’ять Героїв. Герої вмирають. Масово. Першими. Через наше загальне мовчання, неорганізованість, сліпоту, інтелектуальну лінь та навіть дурість. Поки внутрішній ворог активно переписує історію, українці просто спостерігають. Навіть не усвідомлюючи, що без дій внутрішнього ворога живих Воїнів було б набагато більше, біженців та окупованих московією територій – набагато менше. Хто винен – ключове питання. І коли мене запитують, а що ж треба було робити після нападу путінської армії, то я відповідаю. Відразу після зламаного московського бліцкригу треба було притягувати до кримінальної відповідальності за законами воєнного часу ВСІХ причетних до свідомого провалу оборони України. Всіх. Не було можливим? Було. Складно, але можливо. Інакше – смерть. І на землю без народу прийдуть народи без землі. Ту землю, що не окупує путінська армія, продадуть з молотка – тобто фактично викрадуть політико-економічними методами. І тих, хто саме в теперішній ситуації марить кордонами 1991-го, слід запитати, а кому належить земля, до прикладу, в Київській чи Львівській областях? Українцям? Справді? І саме українську землю захищають українські Воїни? Ви точно впевнені? 

«Для нас тепер скрізь чужина, навіть і в рідній землі», – писала Леся Українка. Поєднуючи це із «Терпіти кайдани – то всесвітський сором». А в геніальній «Лісовій пісні» в уста Мавки вклала вічне: «Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира…».

Саме «те, що не вмира» – Дух – і лежить в основі Українського Подвигу в протистоянні зовнішньому ворогу. Подвигу, на який, мабуть, не були б здатними більшість європейських народів. Пам’ятаймо ціну, сплачену Воїнами за Подвиг. І вшановуємо і мертвих, і живих, будуючи Українську Державу. По суті, а не по формі. Фактично, а не формально. Ми зможемо. Вірю, тому що знаю. Ми маємо в серцях те, що не вмирає. 

Черговим підтвердженням цих слів стали військові успіхи. На Олександрівському напрямку ДШВ ЗСУ звільнили 8 населених пунктів та встановили контроль над 400 кв. км території з кінця січня. 

Минулий тиждень видався вкрай насиченим величезною кількістю пресконференцій, візитів закордонних гостей, статтей, інтерв’ю тощо. 

З нагоди 4-х роковин нападу росії до України прибули президент Європейської ради Антоніу Кошта, президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн, прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович, прем’єр-міністр Латвії Евіка Сіліня, прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал, прем’єр-міністр Ісландії Кріструн Фростдоттір, міністр оборони Литви Робертас Каунас, прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен, прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон, прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере, президент Фінляндії Александр Стубб. Крім того, багато країн і організацій представлені посадовцями іншого рівня.

Ех, якби ж така підтримка поєднувалась із діями справжньої Української Влади… тоді й про кордони 1991-го можна було б думати, за певних обставин. 

G-7– лідери Великої Сімки також зробили заяву із цього приводу:

«У четверті роковини триваючого вторгнення росії в Україну, яке розпочалося у 2022 році, ми, лідери Групи Семи, підтверджуємо непохитну підтримку України у захисті її територіальної цілісності та права на існування, а також її свободи, суверенітету та незалежності. Ми висловлюємо нашу незмінну підтримку зусиллям Президента Д. Трампа щодо досягнення цих цілей шляхом ініціювання мирного процесу та залучення сторін до прямих обговорень. Європа має відігравати провідну роль у цьому процесі разом з іншими партнерами. Ми також підтримуємо зобов'язання в рамках Коаліції охочих щодо надання Україні надійних та міцних гарантій безпеки. Ми визнаємо, що лише Україна та росія, працюючи разом у дусі доброї волі, можуть досягти мирної угоди».

25 лютого відбулась телефонна розмова між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом під час якої, зокрема, було узгоджено проведення наступних раундів дво- та тристоронніх перемовин протягом ближчих днів.

Пряма мова Володимира Зеленського: 

«Щойно говорив із Президентом США Дональдом Трампом. Були на дзвінку також представники Президента Трампа – Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Зараз наші команди багато працюють, і я подякував за всі зусилля і таку залученість до переговорів, до роботи для закінчення війни».

Зеленський також додав, що говорили про питання, які обговорять у Женеві в четвер представники обох держав:

«Говорили про питання, над якими завтра в Женеві працюватимуть наші представники на двосторонній зустрічі, а також – про підготовку до наступної зустрічі переговорних команд у повному складі в тристоронньому форматі на самому початку березня.

Розраховуємо, що вона дасть можливість перейти до переговорів на рівні лідерів. Президент Трамп підтримує таку послідовність кроків. Лише так можна вирішити всі складні й чутливі питання та нарешті закінчити війну. Дякую!».

Трамп хоче, щоб Зеленський одночасно підписав мирну угоду з росією та домовленість щодо гарантій безпеки зі США і ЄС. Бажано, щоб це відбулося під час великої церемонії, яка ознаменує завершення війни,  – розповів Зеленський в ще одному інтерв’ю – каналу CNN.

Ближчий час покаже, чи може бути досягнута мирна угода в умовах принципових протиріч. Справедливість на боці українців. Але ця категорія ніколи не цікавила фарисеїв в політиці та геополітиці. 

Іншою важливою новиною чи навіть тенденцією, яка цікавить українців, стало продовження непрямої словесної «перепалки» між Володимиром Зеленським та Валерієм Залужним, якого багато хто вважає єдиним альтернативним кандидатом на противагу Зеленському. 

Підозрюю, що словесні протистояння, які розпочав Зеленський на Мюнхенській безпековій конференції, вже не припинятимуться, а наростатимуть із можливим наближенням політичних процесів. Хоча проведення виборів в наявних умовах є надзвичайно малоймовірним, проте старт дебатів вже відбувся.

У контексті виборів дуже цікаво звучать фрази Зеленського в інтерв’ю  Tagesschau.

«Усім, хто порушує тему виборів, я кажу: дивіться, я готовий негайно. Забезпечте нам безпеку для проведення виборів, забезпечте нам припинення вогню на цей час. Це все», – заявив Зеленський.

За його словами, якщо у ході переговорів вдасться забезпечити двомісячне припинення вогню, тоді вибори цілком можливі.

«Поки що я перебуваю в межах цього (першого президентського – ред.) терміну, не по моїй волі. Він просто розтягнувся (через війну – ред.). Я не знаю, чи буду йти на вибори. Якщо буде війна і надалі – так, безумовно. Якщо буде мир, – не факт, що піду», – додав Зеленський.

Остання фраза є знакова, адже Зеленський відкрито зруйнував тривалу пропаганду ЗМІ, телеграм-каналів, «найчесніших» журналістів та блогерів, підконтрольних (чи підгодованих) Офісом президента. 

Влучно та лаконічно «оцінив» ці тези Остап Дроздов:

«Тепер це не російське іпсо, не токсік, не дестабілізаційний вкид із метою підірвати довіру народу до царя – тепер це прямо заявлена логіка правителя: війна є запорукою балотування й подальшого перебування при владі.

Це не лише з перших уст ставить знак дорівнює між війною й посадою – це також сіє лінійні здогадки, що вибір війни чи миру прямо залежить від планів керманича залишатися на посаді чи йти в історію. Хочу другий термін – отже, хай війна триває далі. Відповідно: хочу йти з посади – тоді будемо погоджуватися на мирний план Трампа».

Також у Зеленського запитали, чи не вважає статтю Залужного «початком кампанії». «Напевно, щось таке. У нас усіх була однакова реакція: чи не зарано для всього цього?», – відповів він.

«Обговорювати детально те, що сказав Валерій Федорович, сьогодні недоречно. Це не на користь нікому. Це стосується нашої армії, яка воює. Він не буде виглядати добре, якщо ми будемо продовжувати цю тему. Тож, ну, сказав і сказав», – вважає Зеленський.

Цинічненько, як на мене. Адже саме зверхність Зеленського в Мюнхені та переписування історії щодо підготовки до війни і змусило Залужного вперше розповідати про конфлікт із Зеленським. 

Тим часом Валерій Залужний заявив, що вважає невчасним обговорення питання його участі у виборах з огляду на війну.

«Дуже погано, коли внутрішня політика України виходить на міжнародний рівень – це має бути табу. Станом на сьогодні, ніякої можливості думати про це в мене немає», – сказав він.

Реальність без прикрас. В основі будь-якої дії завжди лежить мотивація. Справжня мотивація, а не те, що нам показують. 

Також минулий тиждень відзначився вкрай тривожними подіями, що можуть сигналізувати про зміну тактики дій кремлівського ворога.

Уночі 22 лютого у центрі Львова поліція приїхала на виклик на вулиці Данилишина, поблизу ТЦ «Магнус», після чого пролунав вибух.

Коли туди прибув ще один екіпаж правоохоронців – пролунав ще один вибух, внаслідок чого загинула 23-річна поліцейська, ще 25 осіб постраждали.

Згодом поліція затримала 33-річну мешканку Рівненської області за підозрою у влаштуванні теракту у Львові. Трохи пізніше під варту було взято і 18-ти річну харків’янку, яка «заманила» поліцейських на місце теракту, що відбувся у Львові в ніч на 22 лютого. 

Мешканку Харкова російські спецслужби завербували, коли вона у січні шукала в телеграм-каналах «легких заробітків». За виконання цієї справи дівчина планувала отримати 100 доларів.

Вже з цього одного епізоду можна зробити чимало страшних висновків. Наскільки дешево московська агентура може завербувати різного роду виродків для вчинення кривавих злочинів.

Додайте до цього величезну народну ненависть до людей у формі, що цинічно порушують Конституцію та Закони України, проте система управління відмазує «своїх». «Використання таких настроїв для організації різних злочинів є справою досить легкою», – такий висновок я зробив відразу після вибуху у Львові. На жаль, кількома днями пізніше він підтвердився.  

Окремим важливим питанням є те, наскільки непрофесійно ведуть себе поліцейські, які після першого вибуху відразу великою кількістю заходять на територію – і лунає другий вибух. Всупереч інструкціям та навіть здоровому глузду, адже у таких випадках першими повинні заходити на місце злочину саме сапери, щоб перевірити наявність додаткових бомб, повноту детонації тощо. Проте цього не відбулось. Професійність може врятувати життя. 

23 лютого у Миколаєві ввечері стався вибух на території непрацюючої автозаправної станції. Внаслідок злочину постраждали семеро співробітників патрульної поліції. Вибух у Миколаєві офіційно кваліфікували як теракт.

Того ж вечора у Амур-Нижньодніпровському відділі поліції у Дніпрі стався вибух. На щастя обійшлося без постраждалих. 

Залишається сподіватися, що в правоохоронних органах залишилось достатньо професіоналів, які зможуть протидіяти внутрішній терористичній загрозі. 

Найважливішою подією в США, яка матиме свій вплив і на події в світі, став виступ президента Трампа в Конгресі. 

Забігаючи наперед, зауважу, що звернення Трампа тривало 1 годину 47 хвилин, що стало рекордом.

Стараючись зробити короткий підсумок, можу сказати, що боротьба між республіканцями та демократами на цьогорічних виборах до Конгресу за своєю жорсткістю не поступатиметься президентській гонці. Про це сигналізує велика критика Трампа в бік демократів та навпаки. 

Ймовірність великої війни з Іраном зараз висока як ніколи – ще один із висновків промови президента США.

«І ми докладаємо всіх зусиль, щоб покласти край дев'ятій війні – кровопролиттю між росією та Україною, де щомісяця гине 25 тисяч солдатів... війні, якої б ніколи не сталося, якби я був президентом».

Трамп також похвалився як досягненням його адміністрації тим, що «нині європейці купують у США зброю для України. Та ще й за повну ціну».

В контексті внутрішньоамериканської політичної боротьби під час виступу Трампа в конгресі мала місце одна дуже неприємна антиукраїнська подія. 

Під час свого першого за другий строк щорічного послання Конгресу президент США Дональд Трамп згадав українську біженку Ірину Заруцьку, вбиту 34-річним Декарлосом Брауном-молодшим у Північній Кароліні.

Представники Демократичної партії не встали в Конгресі на знак вшанування пам'яті вбитої українки. При тому, що її мама Анна була в залі на запрошення адміністрації  Д. Трампа. Президент США у своєму щорічному зверненні до нації (State of the Union) згадував про дівчину і ще раз висловлював співчуття її родині. 

А й справді, для чого виявляти повагу до Українки, вбитої афроамериканським злочинцем-психопатом, який давно мав перебувати у спеціалізованих закладах, а не розгулювати на свободі? Ірина Заруцька не заслужила тієї поваги, яку заслужив інший афроамериканський злочинець рецидивіст Флойд, похований в золотій труні та гірко і «дуже щиро» оплакуваний представниками ліберастичного світогляду? Ukrainian Lives Matter – погане гасло, не те що BLM. 

Війна символів. Сумно, що у цій війні далеко не всі українці у США стали на бік українського народу та Ірини Заруцької.