День Захисників і Захисниць. Свято під час війни для тих, хто наближає перемогу

Із 2014 року 14 жовтня в Україні на державному рівні запроваджено свято Захисника України. У 2021-му його перейменували на День Захисників і Захисниць. Утім, від 24 лютого цього року, із повномасштабним вторгненням ерефії на нашу землю, це свято набуло ще більш особливого значення для українців і тут, і по всьому світу. 

Трішки ретроспективи. Нагальна потреба саме цього загальнодержавного свята особливо гостро постала після російської окупації Криму та початку воєнних дій на території Донецької та Луганської областей. Мужність, доблесть і відвага, які виявили наші бійці на передовій, сотні відданих життів за Батьківщину вимагали гідного вшанування з боку суспільства й держави.

14 жовтня геть не випадкова дата: цього дня відзначається християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, а у 1999 році встановлений і День українського козацтва.

Також у ХХ столітті козацькі традиції боротьби за незалежність України наслідували воїни Армії Української Народної Республіки та Української повстанської армії. І не випадково днем офіційного створення УПА було обрано свято Покрови. Символічно та справедливо, що цей день об’єднує традиції, дух, культуру, героїзм предків і сучасників.

Варто зауважити, що українська армія нині береже бойові традиції предків та імена героїв, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому наші війська носять імена славетних українських полководців та уславлених підрозділів минулого: 24-та окрема механізована бригада (ОМБр) імені Короля Данила, 72-га ОМБр імені Чорних запорожців, 93-тя ОМБр «Холодний Яр», 30-та ОМБр імені князя Костянтина Острозького, 55-та окрема артилерійська бригада (ОАБр) «Запорізька Січ», 26-та ОАБр імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського, 7-ма бригада тактичної авіації (БрТА) імені Петра Франка, 299-та БрТА імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут тощо.

Водночас пліч-о-пліч із чоловіками на захист Батьківщини ставали жінки. До прикладу, нам відомі імена Христини Сушко та Харитини Пекарчук, які воювали в Армії УНР. У Легіоні Січових стрільців була Жіноча чота, співорганізаторкою якої була розвідниця Ольга Басараб. Сотні жіночих імен можна знайти серед героїв Другої світової, бійців УПА. В сучасній українській армії кожен десятий боєць — жінка. 

За останні 10 років кількість жінок в українському війську зросла у 15 разів. У ЗСУ разом із добровольцями територіальних громад сьогодні служать близько 57 тисяч жінок. З них майже 32 тисячі перебувають у зоні бойових дій.

Кількість військовослужбовиць у Збройних силах України збільшилася вдвічі з 2015 року. З 2017-го жінки отримали доступ до майже всіх бойових та офіцерських посад.

Сьогодні парамедики, артилеристки, снайперки, розвідниці, командирки рот і взводів виконують свій військовий обов’язок на передовій та в тилу нарівні з чоловіками. Хоча тема святкова, але гниди свої нікуди не зникали. Так, усім відомий і нікому не зрозумілий радник Офісу президента (що це взагалі за посада?) Олексій Арестович заявив в одному з інтерв’ю, що жінки в армії ледь не баласт. Мовляв, і питання гігієни, і сексуальні переслідування з боку чоловіків в армії мають ознаки не поодинокості, а масового явища. Кого хотів принизити цей малороський рот зрозуміло, але вийшло тільки принизити самого себе. Заради об’єктивності, цілком імовірно, що випадки упередженого ставлення в армії до жінок існують, але дозволяти собі приниження тих жінок, які рятують життя на передовій, зі зброєю в руках відвойовують свободу, щоб такі арестовичі могли на ефірах «вєщать», абсолютно недопустимо.

Повертаючись до 14 жовтня. На сторінках «Сурми» ви могли прочитати не один десяток історій, інтерв’ю, новин про подвиги наших янголів-охоронців. А скільки тисяч таких історій ще? Скільки їх відбувається щодня? Мозку навіть складно осягнути масштаби подяки, але в серці та душі її неосяжна кількість. 

Свіжа рана. Чимало українців уже порівняли 10.10.22 зі зловісним 24.02.22 — йдеться, звісно, саме про сприйняття та почуття, а не воєнні дії. Ранок 10 жовтня знову спровокував масштабне дежавю за страшним лютневим ранком. Міста, обласні центри, зокрема Київ, зазнали масової ракетної атаки з боку ворога. 84 крилаті ракети та понад 24 безпілотники станом лише на 17 годину; близько 45 збили сили ППО. Цілили, переважно, у критичну інфраструктуру. Внаслідок масової ракетної атаки пошкоджень зазнали 11 важливих інфраструктурних об’єктів у 8 регіонах та Києві. Частина областей була без світла, деякі залишаються досі. Хоча з наслідками борються доволі швидко по всіх регіонах України. За інформацією ДСНС, загинули 14 людей, близько сотні поранені.

По наших домівках кривавий ворог стріляв ракетами Х-101, Х-555, які запускають зі стратегічних бомбардувальників з Каспійського регіону, а також використав ракети «Калібр», що запускав із Чорного моря, також «Іскандери», С-300, «Торнадо» та іранські безпілотники-камікадзе. На це все, за підрахунками Forbes, росіяни витратили до 700 мільйонів доларів. 

Не лише в честь свята, а просто на знак подяки хочеться ще раз наголосили: сили нашої протиповітряної оборони знищили понад половину ракет, які несли нам смерть.

«Робота ППО при такому масованому ударі — це доволі-таки чудові показники, тому що засобів ППО не так вже й багато на території держави, щоб знищувати ракети з максимальновеликою ефективністю», — заявив речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. 

До речі, допоки я пишу цю статтю під час повітряної тривоги, наші захисники продовжують знищувати ракети ворога.

Ця інформація подана тут не задля суто інформації. Знаєте, в чому різниця між 24 лютого та 10 жовтня? Тоді ми не знали, куди бігти та що робити, страх пронизував кожну клітину тіла навіть найстійкіших людей. Що зараз? Ненависть і колосальна віра в ЗСУ. Ненависть ця праведна, бо вона направлена на прагнення раз і назавжди зупинити та знищити ворога: допомагати нашим Захисникам і Захисницям на передовій, підтримувати їх словом і гривнею. За ці сім місяців наші воїни довели: вони не лише найсильніша духом і мотивацією армія світу — вони воїни добра та світла, борці за майбутнє своїх дітей, своєї країни і всього світу. 

Цьогорічне 14 жовтня вкрай особливе. Свою шану та підтримку ми маємо не лише продемонструвати, а й довести ділом. Якщо ви досі не долучалися до грошових зборів для армії, то час почати. Попереду світло, до якого нас приведуть наші Захисники і Захисниці. Україна була, є і буде завдяки нам — українцям. Тут і там, куди мільйони наших співвітчизників закинула доля. Зараз ми єдині. Тому в єдиному пориві маємо дякувати Збройним Силам України.

Слава ЗСУ! Слава Україні!