19 лютого – День Державного Герба України

У справі державного герба України Мала Рада ухвалила: 

«Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого»

Із протоколу засідання Малої Ради. 25 лютого 1918 року, місто Коростень

Тризуб – державний герб сучасної України (з 1992 року) – історично використовувався як символ влади та боротьби за незалежність на прапорах, печатках та емблемах кількох українських держав: Української Народної Республіки (УНР, 1917–1920), Української Держави Павла Скоропадського (1918), Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), Карпатської України (1939). 

Символ тризуба – або, як його ще називають, тридента чи знака трисуття – відомий людству з прадавніх епох. Його образ зустрічається в різних цивілізаційних просторах – у Європі, Азії, Індії. Із тризубом у руках зображували божеств різних пантеонів: грецького Посейдона, римського Нептуна, індійських Шиву та Вішну, скіфського Тагимасада, слов’янського Перуна. Географія поширення і час його присутності вражають. Існує маса його тлумачень: тризубець, сокіл, підсвічник-трикірій, якір, лук зі стрілою, житній колос, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю. Та походження цього знака навряд має щось спільне з наївним наслідуванням якоїсь конкретної форми чи предмета. Ймовірно, його витоки – у філософському осмисленні структури світу, життя і влади. Такий символ могла обрати лише спільнота, яка вийшла за межі племінної колективної свідомості й піднялася до рівня етнічної самоідентифікації. На початку 1990-х років в українському науковому середовищі точилися гострі дискусії щодо доцільності затвердження тризуба як державного герба. Опоненти наполягали: це лише династичний знак Рюриковичів, а не загальнонаціональний символ. Водночас українське суспільство фактично повернуло його з історичної глибини, відродивши із забуття. Це не могло бути історичною випадковістю.

Монета Київського князя Володимира із зображенням тризуба

Археологічні знахідки підтверджують надзвичайну давність цього знака. Наскельні зображення, кераміка, монети, прикраси засвідчують його давню присутність на українських теренах. На Поділлі виявлено рельєфи із тризубоподібними формами IV–III тисячоліття до н. е.; в Ольвії – зразки першого тисячоліття до н. е. Монети Боспорського царства з V століття до н. е. прикрашалися тризубами; їх успадкували царські скіфи, які вважали себе нащадками атлантів. Сармати використовували тамги у формі тризуба; традиція тамг збереглася й серед кримських татар (пам’ятаєте, який вигляд має кримськотатарська тарак-тамга?). 

Найдавніші ж зображення тризубоподібних форм сягають часів трипільської культури (V–III тисячоліття до н. е.), осередки якої охоплювали Правобережжя, Надпоріжжя, Запоріжжя та Придністров’я. На кам’яній застібці трипільської доби, знайденій на Дніпрі, цей знак простежується виразно. Ідея тридента розвинулася у скіфській культурі, де відображала специфічне світобачення кочової цивілізації. Яскравим прикладом триєдності є золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровщина), відкритого 1971 року археологом Б. М. Мозолевським. Пектораль втілює триєдність світобудови: світ божественний (верхній), людський (середній) та нижній світ смерті. Вона відображає концепцію трьох сфер: небесної, земної та підземної. 

У княжу добу знак тризуб набув більш усталеної графічної форми, хоча кожен князь мав власну варіацію родового символу. Після монголо-татарської навали тризуб як княжий знак власності на певний час відійшов у тінь, поступившись місцем християнським хрестам та іншим символам. Водночас у формах деяких хрестів з’являлися характерні завитки, що разом із вертикаллю утворювали силует, подібний до тризуба. Зображення якорів, схожих на нього, входили до родових гербів гетьманів Війська Запорозького – Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. 

А ось у дохристиянському пантеоні русько-слов’янських богів особливе місце посідав Троян або Триглав. Число три мало сакральний статус. Тридент у цьому контексті означає триєдність духовного й матеріального буття. Людина – це дух, душа і тіло; час – минуле, теперішнє і майбутнє; світ – верхній, середній і нижній. Апостол Павло згадує про «третє небо» як найвище. Основні стихії – земля, вода, повітря – також утворюють цілісність. Невипадково й наш Київ постав на трьох пагорбах – Старокиївському, Щекавиці та Хоревиці.

Історичні шари – від трипільців і кіммерійців до скіфів та русичів-полян – формують підмурівок історії Русі-України. Тому закономірно, що великий князь Володимир Святославич тримав у руках тризуб як знак влади. Рюриковичі зробили його родовим знаком, однак археологічні знахідки з Перещепинського городища на Полтавщині та Мартинівського на Київщині доводять: цей символ побутував тут у VI–VIII століттях, тобто задовго до Рюрика. Найдавніше відоме зображення доби Русі – печатка князя Святослава Ігоревича. Тризуб присутній і в гербі французької королеви Анни – доньки Ярослава Мудрого. 

У центрі символіки тризуба – ідея троїстості як фундаменту буття. Абсолютна рівновага енергій – першооснова світобудови. Її порушення породжує два полюси – позитивний і негативний, чоловіче й жіноче начала, батьківське і материнське. Їхнє поєднання дає третю силу – синівську. Тризуб втілює прадавні культи – Великої Праматері, Вогню, Мудрого Змія чи Дракона, знані в арійській міфології. Арії, рухаючись із Подніпров’я до Індії, принесли цей знак іншим народам. Український графік і архітектор Володимир Січинський підкреслював: у народній традиції тризуб сприймається не як християнська емблема, а як оберіг, пов’язаний із прадавніми міфологічними уявленнями. Принагідно радимо – хто хоче дізнатися більше – його працю «Український тризуб і прапор» та розвідку д-ра Миколи Андрусяка «Тризуб».

Отож після проголошення УНР у листопаді 1917 року постало питання державного герба. Центральна Рада створила комісію під керівництвом Михайла Грушевського, яка розглядала різні варіанти, але обрала тризуб. Цікаво, що сам Грушевський напочатках схилявся до такого варіанту: золотий плуг на блакитному тлі. Уявляєте собі такий герб України? Але ще трохи раніше тризуб з’явився на першій грошовій банкноті УНР, автором якої був графік Георгій Нарбут. І символ так сильно полюбився людям, що став популярним і акцептованим (сприйнятим) ще до офіційного затвердження. 25 лютого 1918 року Мала Рада ухвалила тризуб гербом УНР, а 22 березня Василь Кричевський розробив великий і малий герби та печатки. Тризуб символізував історичну спадкоємність від Русі. 

У міжвоєнний період тризуб став символом боротьби українців за свободу. Його використовував Уряд УНР на еміграції та різні політичні організації. Зокрема на емблемі Організації українських націоналістів був тризуб із мечем на місці середнього зуба. Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах – мазепинках, петлюрівках, а також ременях. На них кріпили різного роду тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із тризубом. Отже за основу символіки УПА було взято тризуб.

В СРСР тризуб був заборонений. Для окупаційного комуністичного режиму він залишався ознакою націоналізму. Після відновлення незалежності України 1991 року тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992 року Постановою Верховної Ради України. А Конституція України 28 червня 1996 року закріпила головний знаковий символ нашої держави.

Більшість символів народжується на зорі людської історії. Символ – це не просто так. Це концентрована ідея, носій глибинного знання. Спробуйте помедитувати на тризуб. Його давність – не музейна реліквія, а код пам’яті. Тризуб це наш код. Як і українська абетка (й шрифти) «Рутенія». Перепрочитуючи ці коди, а прочитання можуть лиш доповнювати одне одного, а не суперечити, українці усвідомлюють себе спадкоємцями великої традиції та відповідальними творцями майбутнього.