Ілюстраторами книги Тетяни Домашенко «Я малюю перемогу» стали діти

Українська письменниця Тетяна Домашенко (до речі, авторка вікопомного терміну «Небесна сотня») видала першу в житті збірку поезій для дітей, закарбувавши вже у її назві всеукраїнську мрію: «Я малюю Перемогу». Чудовим прикладом для наслідування є факт, що ілюстрації до дитячого видання намалювали самі ж діти: вихованці Центру творчості дітей та юнацтва міста Вишневого на Київщині. Синергія майстрині слова з юними поколіннями насправді дорого вартує.

Ми, українці, як ніхто розуміємо, наскільки важливе патріотичне і духовне виховання з раннього дитинства. Тим цінніше, що поетична збірка «Я малюю Перемогу» містить проникливі поезії для наймолодших. А починається книга такими рядками:

«На уроках малювання

Вмілих діточок старання.

Про майбутнє кожен мріє

І малює, як уміє».

Доречна новина: нещодавно Тетяна Домашенко, у творчому доробку якої вже 11 книг, стала членкинею Національної спілки письменників України.

ПРЕМІЯ ІМЕНІ ПЛАТОНА ВОРОНЬКА

– Я написала книгу буквально за тиждень, – пригадує письменниця. – Ще і раніше створювала дитячі вірші, але ніколи їх не публікувала: все було «не до того». Перший вірш для дітей зродився, ще коли моєму синочкові Володимиру було три рочки, а зараз йому – 50…

Книга «Я малюю Перемогу» побачила світ 2024 року в очолюваному Тетяною Домашенко видавництві «Духовна вісь» (редакторка – кандидатка філологічних наук Олена Коломієць). Видання довго народжувалось і дуже важко видавалось. Тому що письменниця прагнула бачити книгу не абиякою, а красивою і кольоровою, тож вимушена була шукати кошти. Зрештою взяла кредит, без якого нічого б не відбулося. А згодом, реалізувавши примірники, виплатила заборгованість. Розрахуватися вдалося завдяки підтримці доброчинців: ОТГ міста Вишневого закупили книгу для шкіл, так само вчинили у Білоцерківській ОТГ Миргородського району на Полтавщині, а також понад 100 примірників придбала фірма «Оболонь». 

Цей штрих сам собою ілюструє, як живуть, чи то пак почасти виживають письменники і загалом гуманітарії в нинішніх українських реаліях. Одначе зусилля Тетяни Домашенко увінчалися успіхом: книга направду дуже красива та подобається дітям.

Понад те, 4 грудня в Національному музеї літератури України відбулося нагородження лауреатів премії імені Платона Воронька (встановлена 2018 року на честь дитячого письменника Платона Воронька та присуджується у номінаціях: найкраща поетична книжка для дітей українською мовою та найкраща прозова книжка для дітей українською мовою). 

Того дня очільниця Творчого об’єднання дитячих письменників Київської організації НСПУ Лариса Недін оголосила цьогорічних лауреатів, в когорті яких – Тетяна Домашенко з книгою «Я малюю Перемогу» (твори духовно-патріотичного змісту для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку). 

Також лауреатством означені книга віршів Надії Гуменюк «Як черепаха в чаплі чаювала: звукограйки, скоромовки, жмурилки, мирилки, лічилки, загадки для дошкільного та молодшого шкільного віку» та прозове видання Наталії Тріщ «Оповідки з бабусиних клубочків», з яких юні читачі дізнаються про головні християнські свята українського народу, їхнє походження, а також про те, коли і як їх святкують. 

На вручення премії завітала заступниця директора Вишневського Центру творчості для дітей та юнацтва Аліна Мотрич, аби першою привітати Тетяну Михайлівну Домашенко. Вона відзначила унікальну важливість спільного проекту, та наголосила, що це чудова демонстрація того, як дитяча творчість та поетичне слово об’єднуються у важливій справі, несучи світло і віру в перемогу. Так у складний час московитсько-української війни українська література допомагає юним поколінням вистояти, нагадуючи про високі людські ідеали: мужність, честь, надію, співчуття, самовідданість, гордість за наших героїчних захисників. Окрасою мистецької події став виступ студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

«Я ТАК ХОЧУ МИРУ НИНІ В МОЇЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ!»

Авторка почала влаштовувати презентації видання ще тоді, коли книга існувала лише в електронній версії. Діти байдужими не залишились. Запам’ятався випадок: батьки Дмитрика Коломійця з села Щасливе на Київщині, які придбали для свого синочка вірші Тетяни Домашенко, згодом розповіли, що їхній син створив власні малюнки до більшості поезій. Тим більше, що в книзі є спеціальна сторінка: «Намалюй свій малюнок».

– Перша презентація відбулася за участю діток з дитячого садочка «Намистинка» міста Вишневого, – розповідає Тетяна Домашенко. – Дівчатка й хлопчики вивчили вірші та завітали до приватної початкової школи-ліцею «Віват». Згодом були презентації у Вишнівському академічному ліцеї «Основа», у Білоцерківці на Полтавщині, Лубнах, Войнисі, Засуллі тощо.

Зазвичай під час зустрічей з дітьми я читаю поезії, а потім пропоную: який вірш найбільше сподобається – той вивчимо просто зараз. Доволі часто виявляється улюбленим, наприклад, вірш «Пес Патрон», де є такі слова:

«Це – не казка, це не сон.

Це – відважний пес Патрон!

Свою справу добре знає –

Перемогу наближає.

Як у мене песик буде – 

Я йому змайструю буду,

Пес Патрон його назву. 

Вір у силу ЗСУ!»

Також особливу увагу дітей привертають і такі поетичні рядки:

«Я малюю Перемогу:

В прапорах ясну дорогу,

І голубку на калині 

З гаслом: Слава Україні!»

Саме цей вірш разом з малюнком вміщений на обкладинці книги. 

Поезії – тематичні. То є уявний урок малювання, під час якого діти малюють Перемогу. На першому ж малюнку зображені діти на уроці. А далі – віршований опис:

«Я малюю броньовик,

Щоби воїн-захисник

Повернутись міг на ньому

До сім’ї, до свого дому…»

Або ж:

«Диво- пташка чарівниця,

Жовто-сині в неї крильця.

Ось таку її малюю

І солдату подарую.

Хай його оберігає, 

Воювати помагає…»

Наступні рядки є втіленням у слові бажань нашої дітвори, котра через вторгнення московитів в Україну вже котрий рік зазнає жахливих тривог:

«А я малюю диво-крила,

Щоби небо все закрили

Від загрози, що літає,

І в будинки потрапляє.

Хай летить звідки прийшло

Щоб у небі не гуло…»

А так українська малеча звертається до своїх рідних, які на фронті:

«Я за татка помолюся,

Щоб додому повернувся.

Ця молитва не проста,

Кожна буква в ній свята.

Там у кожному словечку

Є любов мого сердечка…»

Відображена й головна мрія української дитини:

«Я так хочу миру нині

В моїй рідній Україні!

Щоб у нашім дитсадочку

Діти гралися в пісочку,

Щоб сирени їх не гнали

Із домівок у підвали…»

А ось – вірш «Писанка»:

«Свою писанку малюю

І солдату подарую!

Гарну, з хрестиком таким,

І з тризубом золотим.

В нас Великдень, 

Пасха нині.

Слава Богу й Україні!»

Своїм завданням бачу у часі нинішньому – морально і психологічно допомогти дітям вижити в цей складний час.

«Іде війна, а я малюю квіти…

Як сонях буду сонечку радіти.

Я одягаю в барви кольорові

Мою Вкраїну – створену з любові».

І справді – одна дитина намалювала мапу України, створену з квітів…

ПОСТСКРИПТУМ: Тетяна Домашенко поділилася думкою і бажанням перевидати книгу «Я малюю Перемогу» також англійською мовою, аби видання стало двомовним. Авторка шукає доброчинців.

Світлини з особистої колекції Тетяни Домашенко