Букет пісень від Анатолія Карпенка і Жанни Боднарук

Кожна пісня – як квітка: ось троянда, ось хризантема, ось незабудка, жоржина чи орхідея. Таким 13 листопада видався концерт-презентація пісенної збірки «Ти у серці моїм, Україно!» знаного українського композитора Анатолія Карпенка у тандемі з зірковою Музою – Народною артисткою України Жанною Боднарук на привітній сцені столичного «ПечерськПалацу».

Яскрава подія відбулася на високій ноті її величності Української пісні. Навіть попри повітряну тривогу перед початком концерту. 

Збірка побачила світ завдяки сприянню Академії мистецтв імені Павла Чубинського, яка, до речі, саме нині зустрічає своє 95-річчя. У виданні надруковані нотні клавіри та вірші 21 лірико-патріотичної пісні з репертуару Народної артистки України Жанни Боднарук. 

За словами упорядників, то лише дещиця з масштабного музичного доробку композитора Анатолія Карпенка, створеного і записаного упродовж 30 років на студії «Скарб». Чимало творів звучали в Україні й за кордоном, на радіо й телебаченні. А є й такі, що гідні набагато ширшої «розкрутки». 

То було направду славне пісенне суцвіття. Кожна пісня вартувала того, аби щонайчастіше звучати на радіо, телебаченні, всюди в Україні, Європі та світі. Бо є виявом незбагненної, бурхливої і незнищенної талановитості Української нації. «Моя Україно», «Слова намистом розгублю», «День ангела», «О, музико!», «Загадай доленьку», «Нам біда – не біда», «Мелодія надії», «Повернись», «Живи і красуйся в літах, Україно!», «Серце птаха», «Дивний блюз», «Сцена», «Не сумуй», «Червоні маки», «Не пали мости», «Не будь стороннім», «Академія і я».

– На моє переконання, композитор Анатолій Карпенко вартий величезного визнання, – стверджує Жанна Боднарук. – Чудові твори, які увійшли до цієї збірки, були і є дуже актуальними, адже вони – лірико-патріотичні. Радіємо, що зголосилися взяти участь у концерті-презентації і викладачі, й студенти. 

І справді. Співали всі. Співали студенти. Співали викладачі. Співав ректор Академії мистецтв імені Павла Чубинського Василь Романчишин. Підспівували глядачі. Співала душа кожного з присутніх.

– Кафедра «Музичне мистецтво естради» Академії мистецтв імені Павла Чубинського, яку очолює Народна артистка України Жанна Боднарук, і де багато років викладає Анатолій Карпенко, змогла реалізувати проекти, які об’єднують освіту і професійне мистецтво, – зі щирим, словом звернувся до присутніх ректор, професор, Заслужений діяч мистецтв України Василь Романчишин. – Радію, що маємо нагоду тримати в руках збірку, яка дуже потрібна нашому народові. Без перебільшення. Ви знаєте, що наш народ переживає не найкращі часи свого становлення і розвитку. Страшний ворог зовнішній нищить країну. І не менш страшні вороги внутрішні знищують країну (всі чули про події останніх днів). І здавалося б, не до музики, не до пісень. Але. 

Країну знищують не лише економічно, а й духовно. І ми з вами не можемо спокійно спостерігати, як відбувається духовна стерилізація нашої нації. Саме такі явища, як сьогодні, саме такі пісні, які звучали на цій сцені, є пересторогою всім, хто думає, що Україну можна знищити, і з Україною як з проектом можна покінчити раз і назавжди. 

Ніколи цього не буде. Тому що є чудова молодь, яка присутня в цій залі. Є прекрасні студенти і викладачі нашої Академії. І є Анатолій Григорович Карпенко – чудовий композитор, якого я однозначно поважаю, і з яким дружний вже десятки років. І, до речі, він і наш педагог, і наш випускник. Тому запропонували концерт-презентацію. А він поставив умову: щоб прозвучала пісня у моєму виконанні. Я відповів, що давно не співаю, але Анатолій Карпенко сказав: «Даю тобі нову пісню і два дні. Вивчиш і заспіваєш – тоді проведемо презентацію». Я не вивчив до кінця, тому буду дивитися текст. Власне, створена Анатолієм Карпенком на вірш Олександра Демиденка пісня «Живи і красуйся в літах, Україно» лежала без руху, допоки її актуальність не набула нового сенсу. Важливого, а, можливо, трагічного. Але ця пісня все одно не є песимістичною. То пісня – надія, пісня – любов до України. Пісня щирого ставлення до кожного з нас...

І стався сенсаційний момент: глядачі були у захваті від співу ректора. Та й загалом концерт вартував найбільших аудиторій та найвищого поцінування. 

Анатолій Карпенко особисто розповів з особливим гумором і душевним теплом про любов та творчий союз, що став його долею:

– Музичне мистецтво – не тільки насолода. Не тільки творча робота. Це і сенс мого життя… Мені пощастило, коли серед багатьох надбань, років, пригод і концертів зустрів стрижень мого творчого життя – безкомпромісну, норовливу, безмежно талановиту, свою Музу, яка перевернула все моє творче і не творче життя. Вона почала мене надихати не тільки на написання музики, а на складання віршів, сценаріїв, мюзиклів. Не було жодної моєї роботи, в яку моя муза не всунула б свого «носа». Якщо чесно, деякі твори стали досконалішими завдяки її слуханню та зауваженням, хоч і псували мою нервову систему. Але я в боргу не залишився. Бо кожна талановита, бездоганно заспівана Моєю Музою пісня без мого «носа» теж не обійшлася. Така наша доля. Таку назву має і пісня у виконанні Жанни Боднарук «Загадай доленьку». 

Звісно ж, далі були бурхливі оплески.

Нікого не залишили байдужими також два твори у могутньому виконанні Народного артиста України Михайла Тищенка: «День ангела» – про невидиму силу, яка супроводжує людину від народження і до останнього подиху, та «О, музико!» з мюзиклу «ПроСвітло або Мелодія Надії».

Потішили глядацьку аудиторію творіннями Анатолія Карпенка, окрім вищезгаданих виконавців, лауреатка міжнародних конкурсів Марія Буймістер, викладачі Ярослав Кваша та Олена Славіна, Вероніка Левко, студентки Марія Пармон та Вікторія Забіло. Долучилися й солісти хореографічного ансамблю «Молодощі» (художня керівниця Тетяна Борисенко). 

Зворушливе слово мовила ведуча, співачка і викладачка кафедри «Музичне мистецтво естради» Вероніка Левко:

– Дякую Анатолію Карпенку та Жанні Боднарук за їхню довіру, тепло і добро, за щирість душ і за великі серця, сповнені безмежної любові не лише до своєї справи, але й до Української культури і пісні, яку вони з ніжністю і честю несуть упродовж всього свого життя. Хочу подякувати вам, Анатолію Григоровичу, і Вам, Жанно Любомирівно, за хвилини спілкування і цю можливість, тому що для мене це – надзвичайно цінні миті. Дякую, що ділитеся своїм досвідом неоціненним. Хочу, щоб ви завжди пам’ятали, що ви – наші безцінні скарби. Спасибі вам за все, і прийміть від мене квіти як вдячність і мою шану...

Значущу з огляду на сьогодення пісню «Мелодія надії» на слова Миколи Бровченка з мюзиклу «ПроСвітло або Мелодія Надії» спільно виконали Жанна Боднарук, Ярослав Кваша, студенти та викладачі Академії.

А фінальним акордом концерту-презентації став колективний піснеспів на слова та музику Анатолія Карпенка «Академія і я», де, зокрема, є й такі слова:

«Викладачів нам треба цінувати,

Бо навіть ректор – фаховий співак.

А нумо спробуй в пісні сфальшувати!

То на горіхи ти отримаєш ще й як !»