Юним талантам із Чикаго аплодували в Іспанії

Звичайно, найбільшу кількість виступів вихованці The Elegy Studio мали на сценічних  майданчиках Чикаго та навколишніх міст. Але не тільки. До прикладу, у перший рік війни наші діти були на фестивалі «Ватра» у Флориді і побудували свою програму таким чином, щоб звучати як голос з України, який має чути Америка. Пам’ятною також є поїздка на фестиваль до Канади. Тепер же до активу своїх закордонних поїздок вони додали незабутню творчу подорож до Іспанії: там, у містечку  Santa Susanna, проходив фестиваль «Superdrive-2025». 

Це – український фестиваль. Його мета – мовою танцю, пісні, музики об’єднати українців, які розсіяні по всій землі, познайомити між собою колективи, які пропагують у світі неповторно чудову українську творчість.

Період очікування поїздки був переповнений репетиціями і емоціями. Що нас чекає? Чого від нас очікують? Який репертуар запропонувати? Який контент зайде на «ура» – пісня українською чи англійською мовою? Які костюми взяти, щоб гідно представити українську діаспору Чикаго?

Й ось – день поїздки: 7 жовтня група «Melody», а також вокалісти Тереза Динька та Анюта Андрусяк із групи «Smile» разом зі своїм улюбленим керівником Ланою Поляк та у супроводі кількох батьків вирушають у подорож – підкорювати Європу. Кілька годин перельоту і – ура!!! – ми в Іспанії. 

В аеропорту нас зустріла дівчина-волонтерка, повідомивши: а далі – поїздом... Це було щось схоже на квест: через аварію на колії – пересадки з поїзда на поїзд, спочатку на один, в інший бік, на іншу лінію; потім ще двома, аби доїхати до місця призначення (наступного дня, уявіть собі, історія майже повторилася). До того ж майже ніхто із дітей досі на поїзді не їхав, адже цей вид пасажирського транспорту в Америці не такий поширений, як у Європі. Нарешті –  кінцева зупинка. Робимо, як на уроці фізкультури, перекличку: чи всі на місці… І знайомимося з чарівною феєю – Галиною Середюк, яка була кураторкою нашої групи і робила усе, щоб ми почували себе тут комфортно, як кажуть – як удома.

Наступного дня ми мали неймовірну подорож до Барселони, де відвідали Basílica de la Sagrada Família (чудову екскурсію нам провела пані Вікторія Даниленко). Це було щось неймовірне і майже нереальне – те, що ми могли побачити. Зокрема – базиліку Святої Родини (Sagrada Família) – знаменитий, хоч і досі незавершений, храм, спроектований Антоніо Гауді. Будівництво триває з 1882 року й фінансується виключно коштом приватних пожертв. Храм поєднує готику й природні форми, а колони всередині нагадують дерева, які створюють відчуття лісу. 

Потім ми вирушили на екскурсію до центральних районів нового та старого міста Барселони, де нас зачаровувала архітектура, скульптури, фонтани, ліхтарі, вулички та провулки, переповнені туристами. Хоча бували моменти таких відчуттів, що ти ніби перебуваєш наодинці  з красою в зачарованому й неймовірно мальовничому місці.

Другий наш день також був пізнавальним – ми мали екскурсію до L’Arc de Triomf та у Parc de la Ciutadella. А коли повернулися до готелю, то чимдуж поквапилися до звабливих хвиль Середземного моря, на березі якого і проживали. Ми ловили теплі промені жовтневого сонця та раділи можливості насолодитися моментом спільного проведення часу. Усе складалося так класно, що… можна було забути про мету нашого приїзду до Іспанії. Але ні, ми не забули!

Наступний день. 7:30 ранку. Перша репетиція на сцені. Саме під наш колектив оператори звуку налаштовували всі мікрофони. Це, повірте, дуже важливий момент виступу. А тому хочемо сказати велике «дякую» керівнику нашої студії пані Лані, яка завжди вміє організувати такі деталі, від яких залежить результат. Успіх не забарився: ми підкорили і сцену, і серця глядачів піснею «Дикі танці» Руслани Лижичко. Усі вигукували: «Ви молодці!» Приємно, чи не так?

Того ж дня організатори фестивалю влаштували парад усіх країн-учасниць. Це було неймовірне видовище! Вулиці Santa Susanna майоріли синьо-жовтими кольорами, адже кожна група несла два прапори – країни, з якої приїхала, і прапор України. Ми також урочисто несли прапор Америки, яку представляла на фестивалі наша The Elegy Studio, і дороге для всіх нас синьо-жовте знамено.

Ще одна цікава історія. У готелі, де ми проживали, було багато інших колективів, які також брали участь у фестивалі, і кожен шукав місце, де можна провести репетицію. А тому близько десятої вечора ми вийшли у фойє, коли там майже не було людей, щоб «прогнати» танець і пісні, адже наступного дня знову мали виступ. Без мікрофонів і без колонки почали ми повторювати свої номери. І в якийсь час зауважили, що у фойє – повно глядачів, а бармени на барі підспівували нам та підтанцьовували під пісню Майкла Джексона. Це було, як кажуть наші українці в Чикаго, знаменито. 

Неділя видалася найбільш насиченим днем, на який була призначена церемонія відкриття фестивалю. Нас вітали консул Генерального консульства України в Барселоні Віталій Цимбалюк, а також мер міста Santa Susanna, головні спонсори фестивалю та його організатор Наталія Кушнірук. На сцені до них приєдналися учасники фестивалю –  близько 20 творчих команд, які тримали прапори своїх країн. Це було дуже вражаюче! 

Після урочистої церемонії відбулося продовження концерту, де гурт «Melody» заспівав пісню «Earth Song» Майкла Джексона. Слова цієї пісні спонукають людину до співчуття, пробуджують совість і нагадують: «Поки ми маємо серце – ми відповідальні за цей світ». Наша вокалістка Анна Андрусяк виконала пісню «Тримай» (cover Христина Соловій) –  про любов, що тримає навіть тоді, коли світ навколо руйнується. Тереза Динька заспівала «Батьки мої» (cover Оксана Корзун) – пісню про любов і вдячність до батьків, яка торкає серце й викликає сльози у тих, хто далеко від дому. Ілона Зимак виконала пісню «Shallow» (cover Lady Gaga) – про глибину почуттів і прагнення бути справжнім, шукати світло серед темряви. Ксенія Левкович запропонувала глядачам авторську пісню «Мій голос», у якій, без перебільшення, звучала душа самої виконавиці, нагадуючи і стверджуючи: кожен має свій унікальний голос у цьому світі, і кожен цей голос – важливий. Катерина Семко заспівала «Rolling in the Deep» (cover Adele), яка стала вибухом емоцій і сили, адже юна солістка передавала біль і гнів, переплетені з відродженням й упевненістю, а її голос демонстрував вогонь і жагу до життя, які піднімають дух навіть після втрат. Вікторія Ключенко  звернулася до всіх зі сцени піснею «Чекай» (cover Еріка) – ніжною ліричною піснею про любов, яка живе попри відстані і час. Дівчата одна за одною зачаровували та підкорювали серця присутніх. Люди плескали стоячи, вигукуючи: «Браво! Молодці!»

На завершення фестивалю всі учасники були відзначені дипломами, медалями та символічними (на кшталт Оскара) статуетками за участь у цьому незабутньому дійстві. Найперше з великою любов’ю, гордістю та вдячністю ми підтримували у момент вручення нагороди нашого неперевершеного викладача вокалу – пані Світлану Поляк, керівника The Elegy Studio. Наступними нагороду отримали ансамбль «Melody» і всі учасники колективу. Потім кожен із наших талановитих вокалістів був відзначений індивідуальним дипломом і медаллю – як символом праці, натхнення та творчої відданості.

А ввечері відбулася дискотека для молоді. І ми були на висоті  – задавали ритм українській музиці і танцю. Що дивувало? До нас підходили дівчата і хлопці, які приїхали з України, і перепитували: ви справді із Чикаго? Вони були вражені, що ми, приїхавши з Америки, чудово розмовляємо українською мовою, що співаємо українські пісні, що знаємо елементи українського танцю. А для нас таке знання України і всього українського – то  предмет особливої гордості!

***

Ось такою насиченою виступами та емоціями  залишиться в пам’яті вихованців The Elegy Studio мандрівка до Іспанії. Від імені усіх батьків хочу скласти щиру  подяку керівникові студії  пані Лані Поляк, яка вкладає  свою енергію, свій професіоналізм, любов свого серця у творчий розвиток  наших дітей, яка навчає їх рухатися тільки вперед! 

Окрема подяка Роксолані Левкович за вирішення всіх організаційних питань впродовж подорожі. Дякуємо батькам, які були поруч. Велика подяка нашому спонсору – Selfreliance Federal Credit Union, який постійно нас підтримує та допомагає.

Думаю, що попереду в наших талановитих дітей та їхнього неймовірно професійного і відданого творчій справі керівника ще багато концертів, конкурсів та фестивалів. І багато перемог. Адже The Elegy Studio цього заслуговує!

Тетяна Динька
Чикаго, «Сурма»