Фестиваль «Чорноморський степ»: культурний феномен поблизу морських хвиль
Із 6 до 8 вересня в Одесі у парку Тараса Шевченка неподалік морських хвиль вирував і виспівував щорічний триденний фестиваль «Чорноморський степ», що попри перепони воєнного лихоліття зумів стати унікальним святом української культури і традицій на відчутно зросійщених теренах Півдня України.
Сама ідея фестивалю зродилася ще 2013 року в межах проектів ГО «Десяте квітня», що співпрацює з агентством ООН у справах біженців. За словами очевидців, спершу це були зустрічі, де іноземці та внутрішньо переміщені особи ділилися культурними надбаннями зі своїми новими громадами. З роками формат переріс у масштабний фест, куди цьогоріч завітали понад 300 учасників із 15 областей України, що саме собою вже є знаковою подією. Діяло 12 локацій.
УКРАЇНСЬКИЙ ВАЙБ ОДЕСИ
Київ та Київщину під егідою Народної артистки України, відмінниці освіти України, солістки легендарного тріо «Золоті ключі», професорки кафедри «Мистецтво співу» Академії мистецтв України імені Павла Чубинського Валентини Ковальської представляли студентки Наталя Рула, Анна Покатілова та Софія Попова.
– Дівчата самостійно створили тріо «Срібні ключі» (за аналогією з тріо «Золоті ключі»), відтак були запрошені на цей фестиваль, – розповідає Валентина Павлівна. – Звичайно, я поїхала з ними. Разом з нами були також мама Наталі Рули пані Світлана зі своїм майстер-класом вибійки і ткацтва та Жанна Балагур з бісероплетінням і прикрасами.
Я привітала організаторів цього неймовірного фестивалю: комунальне підприємство «Парки Одеси» та громадську організацію «Десяте квітня», що діє за підтримки Одеської міської ради, UNHCR Ukraine, команди SeaSters, MoreMusicClub, департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації.
А також представила учасниць від Академії мистецтв України імені Павла Чубинського.
Хвилювалися. Кожна співачка виконувала сольно старовинні українські пісні. Тема жіночої долі поєднала одразу три піснетвори: «Весільну» заспівала Анна Покатілова, «Ой, глибокий колодязю» – Софія Попова, «Ой, у полі древо» – Наталя Рула. Також у три голоси звучала пісня про долю України «Тернова ружа» композиторки Галини Менкуш на слова Володимира Іванишина.
Виступ тріо «Срібні ключі» був винагороджений вдячними оплесками. Нас прийняли дуже гарно.
Взагалі «Чорноморський степ» справив неймовірне враження. Тим більше, що український фестиваль було влаштовано у парку Тараса Шевченка неподалік від моря. Отже, в російськомовній Одесі всі пісні звучали тільки українською мовою. Все, що я чула, звучало українською мовою.
Сонячна Одеса дуже тепло зустрічала учасників фестивалю. Парк імені Тараса Шевченка переповнився наметами з різноманітними етновиробами, майстер-класами, національними стравами. Дійство відбувалось на вулиці. Сама сцена була оформлена у вигляді мушлі.
Насправді я навіть не уявляла, що Одеса може так тепло приймати людей. Усі, до кого ми зверталися українською мовою, відповідали українською. Ми з дівчатами ходили на Привоз, де з нами люди також спілкувалися українською. Мене вразила дівчинка, яка просто біля моря співала українських пісень.
Щойно ми завершили свій виступ – почалася повітряна тривога. Нас запросили спустися в укриття. Подія перервалася. Але згодом концерт продовжився. Уночі ми двічі спускалися в укриття в готелі. Були тривоги, обстріли. Але вже зранку Одеса відчувалася як вільне і спокійне місто, де люди живуть своїм життям.
Кожна група мала своїх волонтерів. З нами була Анастасія, яка підказувала куди і як краще дістатися. Коли ішли парком після укриття – зустрічні люди впізнавали нас і казали: «О, голосисті народні дівчата!».
– Дуже сподобалося. Це був перший фестиваль саме нашого тріо, – доповнює розповідь творчої наставниці студентка Наталя Рула. – За довгий час я знову, ніби вперше, побувала в Одесі. Було приємно бачити, що українська культура процвітає, нею багато хто зацікавлений, і є люди, готові обмінюватися знаннями. Публіка була дуже щирою, привітною. Після виступу нас запам’ятали і справді сердечно вітали просто на вулицях. Ми почули багато приємних слів. Було дуже пізнавально, тепло і по-домашньому.
КОБЗАРСЬКІ СХОДИНИ, ЯРМАРОК КУЛЬТУР ТА УКРАЇНСЬКИЙ РОК
Три дні в Одесі учасники фестивалю характеризують як неймовірні. Адже й програма видалася максимально насиченою.
Першого дня в центрі Одеси відбулися кобзарські сходини: кобзарі та бандуристи пройшли центральними вулицями міста, відновлюючи давню традицію кобзарства на Півдні України. Майстри дарували гостям нагоду відчути і побачити унікальне звучання бандури, кобзи та ліри, а фільм «Поводир» глибше розкрив величну історію українського кобзарства.
За словами організатора фестивалю В’ячеслава Бондаря, цього року до Одеси приїхали представники кобзарських цехів із Києва, Харкова та Львова, а також місцеві музиканти. Вони зібралися, щоб разом відроджувати традицію кобзарських сходин і поширювати українську культурну спадщину.
Минулоріч учасники фестивалю виконували думи й пісні в історичних місцях Одещини: на Куяльнику, де після знищення Запорізької Січі оселилися козаки, на Шкодовій горі з козацьким цвинтарем Сотниківської Січі, а також у парку імені Тараса Шевченка, що став осередком кобзарського співу. Цього ж року маршрут пролягав від пам’ятника Іванові Франку до Міського саду, де відбулися перші виступи.
– Кобзарсько-лірницька культура здавна була пов’язана з Одесою та південними землями, – зазначив заслужений вчитель України і лідер гурту «Друже Музико» та учасник фестивалю Максим Трубніков. – Чумаки везли сіль і привозили з собою кобзарів, які оспівували минуле. Тут народжувалася єдність козацтва, чумацтва й кобзарства. Це була справжня ярмаркова культура, коли не тільки купували чи продавали, а й передавали знання та вміння. Ми намагаємося відродити цю традицію, щоб вона жила й надалі. Одеса була, є і буде українською.
Максим Трубніков також нагадав, що першу одеську кобзу він відновив у 2011 році, продовживши традицію XIX століття. Він наголосив, що саме на чумацьких шляхах і ярмаркових майданах звучали думи, що берегли історичну пам’ять.
Другого дня був ярмарок культур та етноконцерт: багато колективів (аматорських, жіночих, чоловічих), оркестри з 15 областей. Більше 300 учасників із усієї України представили книжкові локації, історичні реконструкції, гастрономію та мистецтво. На майданчику «Мушля» лунала музика, а фіналом став патріотичний концерт гурту Kozak System.
Тріо «Срібні ключі» також виступали саме цього дня.
На третій день, 7 вересня, сцену опанували рок-колективи. Фінальним акордом «Чорноморського степу» став драйвовий рок-фестиваль MoreMusicFes.
Водночас з нагоди Міжнародного дня грамотності, учасники долучилися до майстер-класів та конкурсів. Наймолодшим учасником фестивалю став харків’янин Дмитро Радченко. Юнак торік закінчив школу і нині навчається у Києво-Могилянській академії на спеціальності «Культурологія та музеєзнавство». Кобзарством Дмитро зацікавився 2022 року завдяки творчості Тараса Компаніченка, а вже згодом отримав власну бандуру та став учнем Київського кобзарського цеху.
– Моя мета – вивчати та поширювати українську культурну спадщину, – чітко визначається Дмитро. – Наш ворог не з’явився кілька років тому – він був завжди. А українські пісні про ідентичність звучали ще здавна. Це доводить: ми маємо глибоку історію, яку необхідно берегти, – переконаний Дмитро.
Цікавезний факт: щороку «Чорноморський степ» обирає історичний символ, що відображає історичну спадковість українських земель. Минулоріч це була Усатівська культура як частина Трипільської доби. Нині ж головними символами стали скіфська пектораль та ольвійські гроші-дельфіни, що уособлюють Античну добу, коли на цій землі співіснували скіфські племена й еллінські поліси. Це своєрідний жест у бік цивілізаційної тяглості, який щороку підкреслює: культура України має тисячолітнє коріння і водночас живе сучасним життям.
У дні фестивалю «Чорноморський степ» Одеса перетворилася на простір української згуртованості, стала платформою для обміну досвідом, об’єднання спільнот із різних регіонів і популяризації української культури.
Світлини Валентини
Ковальської, Анни Покатілової
та Наталі Рули