Родина Миколи Теліженка відкриває віртуальний музей та мріє створити культурний центр у Черкасах

Микола Теліженко. Майстер, який видобув з народних глибин феномен витинанки і підняв його на височезний мистецький п’єдестал. Лиш уміймо стократ цінувати своїх і своє.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА – ЧАСТИНА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

У місті Звенигородка на Черкащині 15 березня 1951 року прийшов у світ український скульптор, графік, геральдист Микола Матвійович Теліженко. 

Саме він є автором гербів Черкащини, Звенигородки, Кам’янки. Також спільно з Данилом Нарбутом створив ескізи й картони парадних геральдичних прапорів міст Черкаси та Чигирин. Та чи не найбільш відомий тим, що здійснив справжній прорив у розвитку витинанки, піднявши її від хатнього ремесла до образотворчої монументальності. В сюжетах його витинанок з новою силою зазвучали епохальні українські історичні теми «Холодний яр», «Велесові перевесла», «Трипільські ритми».

Також муза Теліженка відгукнулася на сучасні події сюжетами «Листи з Майдану», «Кіборги», «Туга під Іловайськом».

Мистецтвознавці відзначають, що Микола Теліженко поєднував у своїх роботах точну графіку, символіку та ритм, залучаючи техніки «вириванки», випалювання, морщення тощо для досягнення глибокого пластичного виразу. Віртуозно володів ножицями, різцями, долотом, рванням, морщенням, застосуванням кольорових підкладок та накладок, залежно від того, чого потребувало вирішення задуму. Віддавав перевагу чорному кольору. 

У серпні 2021 року Микола Теліженко заслужено отримав державну відзнаку «Народний художник України». На жаль, 3 травня 2024 року подвижник українського мистецтва залишив цей недосконалий світ. Однак його мистецький спадок не підлягає забуттю. Навпаки: розростатиметься, пізнаватиметься і буде поширюватися.

Місяць тому з’явилася інформація: започатковано проект «Віртуальний музей Миколи Теліженка» за підтримки Українського культурного фонду. Мета – створити в інтернеті цифрову експозицію творів та представити основний доробок митця: скульптуру, графіку і витинанки. Сайт з експозицією й аудіогід по віртуальному музею матимуть українську та англійську версії. 

Задум виник завдяки дружині митця пані Олександрі та дітям Олесі й Тарасу. 

– Микола Теліженко належить до кола тих митців, українськість в яких закладена генетично, – констатує старша наукова співробітниця Черкаського художнього музею Тетяна Бондаренко. – Народжений в центрі великого ареалу одного зі скіфських племен, а пізніше козаків та гайдамаків, він увібрав незбориму пам’ять предків. 

Наголос: відколи 1991 року Україна почула у своєму Парламенті Chicken Kyiv Speech високого гостя Дж. Буша про необхідність збереження Радянського Союзу і через три тижні зробила протилежне, українцям доводиться обґрунтовувати світові свою суб’єктність. Бо світ, «старий» зокрема, ніколи не знав ні про 300 років окупації України московією, ні про державність українських земель, якій більше 1000 років, ні про коріння української культури, якому більше 2000 років (науковці досі вивчають). Тому що московія (російська імперія та Радянський Союз) були 300 років єдиним для світу джерелом інформації про повільно заковтнуту ними Україну. Отже, українське мистецтво за роки Незалежності має ще одну місію: таки донести до аудиторії – як внутрішньої, так і зовнішньої – той національний код, який замітало піском забуття. 

 Через твори Миколи Теліженка є можливість показати, що українська культура – аж ніяк не периферія, а частина європейської цивілізаційної матриці з глибоким візуальним і сенсовим наповненням.

 ВІРТУАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ЯК ДОТИК ДО ТАТА

 Власне першою ініціаторкою події є донька Майстра, відома українська дизайнерка, співвласниця бренду ексклюзивних вишитих речей «TELIZHENKOFASHION HOUSE» Олеся Теліженко. Саме вона раніше двічі зверталася до Українського культурного фонду з ідеєю віртуального музею, але зрештою допоміг втілити задум журналіст Дмитро Іванов. 

– Завдяки синергії ми створили проект віртуального Музею Миколи Теліженка. На щастя, потрапили в число переможців, – розповідає пані Олеся. – Як мовиться, встигли в останній вагон. Наразі ж маємо стислі терміни для втілення і звіту: замість 5 місяців – 3. Прискореними темпами працюємо над реалізацією. 

Головна місія полягає в тім, щоб віртуальний Музей Миколи Теліженка зміг відкрити для себе буквально кожен українець, а також кожна небайдужа людина з цілого світу. Музей і каталог-альбом будуть двомовними – українською та англійською. 

Для мене віртуальний Музей Миколи Теліженка як проект дуже важливий ще й як ближчий дотик до тата. Пережила велику травму, коли батько відійшов у вічність. Через пів року після того я змогла «зібратися». І зараз, втілюючи цей проект, ніби знову спілкуюся з татом, тільки вже не наживо, а через його роботи. Я щаслива, що татових робіт є багато, що залишилися його записи прегарним почерком, його роздуми про мистецтво, витинанки, скульптуру.

 Мрію, щоб у нас були свої Пікассо й Клімти. Саме таким є Микола Теліженко. Україна має знати Майстра якнайповніше. Наше завдання – популяризувати. Я вважаю Миколу Теліженка на всі сто відсотків геніальним художником, вартим великої уваги і в Україні, і у всьому світі.

Наголошую: творчий спадок Миколи Теліженка є надзвичайно важливим для України. Його роботи наскрізь пройняті любов’ю до нашої історії, оспівуванням і наших перемог, і жалів. Кожен силует, кожна фігура витинанок пульсує українським духом. Чимало робіт відображають страждання українців у тому періоді історії, коли ми перебували під гнітом москвовії. На мою думку, передивившись роботи Миколи Теліженка, люди зрозуміють, що історичних помилок не можна повторювати, натомість їх треба вирішувати і повертати в інше річище.

Моє величезне бажання полягає в тім, щоб українці пізнавали своїх українських митців, захоплювалися ними і пишались. Коли ти народжений в Україні, то повинен найперш знати своїх героїв в обличчя, а відтак плекати в собі велику любов до рідної країни. 

Микола Теліженко унікальний ще й тому, що ніколи не стримував себе щодо техніки, завжди шукав щось нове. Починав з чорно-білої і кольорової графіки. Далі рушив до скульптури з шамоту та глини. Потім освоїв велику скульптуру в камені. З самого училища знав, як створювати дерев’яну скульптуру. Згодом взявся за витинанку і розвинув її від народного ремесла до вершин образотворчості. А коли потрібно було зробити керамічні панно, які стали окрасою міста Черкас, тато і це зміг. 

Микола Теліженко настільки майстер і художник з великої літери і широкого профілю, що ним неможливо не захоплюватися. Це людина, яка весь час розвивалася, шукала новизну. Просто жив мистецтвом, дихав ним. Не міг жодного дня прожити без того, щоб не малювати. Щодня працював, працював і працював. Прекрасний приклад для молоді. Справжній митець, відданий своїй справі.

Зараз наше завдання – увіковічнити спадщину. Мрію створити справжній Культурний центр Миколи Теліженка в рідних Черкасах, де батько більше 50 років працював, творив і розвивав місто. Дуже хочу, щоб центр став магнітом для черкащан, українців та іноземців. Тому що Микола Теліженко залишив по собі величезний скарб, і його треба гідно демонструвати в гарних, просторих залах. Щоб кожна людина виходила звідти окриленою. Щоб це було місце українського патріотичного зростання. 

Тож нехай досягнення Микола Теліженка стають основою і базою для українського мистецтва. Хай наступні покоління продовжують творити з його точки відліку. Хай надихаються ним, створюючи і розвиваючи українське мистецтво.

Світлини авторки та
з родинного архіву Теліженків