В Україні є Місто Добра. А в Чикаго – його благодійники-чарівники
Я вже не раз говорила про те, що співпраця із газетою «Сурма» за три роки її існування подарувала мені знайомства і зустрічі із неймовірними людьми. Які мають особливі погляди на життя і своє місце у ньому. Які, власне, і роблять у цьому житті щось особливе. Які показують приклад чогось такого високого, світлого, чистого, від чого життя наше стає духовно багатшим. От і недавня зустріч, на якій я побувала минулої суботи, стала ще одним підтвердженням сказаному.
Але спочатку – факт для інформації, який відомий, напевно, далеко не всім (зізнаюся, що я й сама про це не так давно довідалася): отож, у нашій з вами Україні є Місто Добра. Ви не знайдете його на жодній географічній карті, у жодному атласі, на жодному глобусі. Але воно є. У Чернівцях. Оце міні-місто – з невеликою кількістю будинків (наразі шість корпусів), з невеликою кількістю жителів (одночасно тут зараз може проживати близько 400 осіб), з територією всього понад 2,5 гектара (тут, крім згаданих стаціонарних споруд, знайшлося місце і для ігрових майданчиків, і для квітників, і для саду, і навіть для прихистку «Хвостики», у якому мешкають чотирилапі друзі). Але це міні-місто містить стільки любові, милосердя, добра, усмішок, підтримки, захисту, допомоги і турботи, що їх ані виміряти, ані зважити. Їх можна тільки віддавати. Тим, хто цього потребує, хто опинився у складних життєвих ситуаціях. Й особливий акцент робиться на дітях.
Можна сказати, що Місто Добра розпочало свою діяльність у 2016 році в орендованому приміщенні, але… Але спочатку воно розпочало її у великому і люблячому серці засновниці цього благодійного проекту Марти Левченко. І сталося це значно раніше. Навіть не так: з умінням віддавати любов, з умінням ділитися добром вона, без сумніву, народилася. З роками ж, пізнаючи життя, згадуючи своє дитинство і ніби чуючи звідтіля свій голос – «Татку, не бий!» – утверджувалася у переконанні, що біль, страх, голод, рани, травми, хвороби, безнадійність не повинні затьмарювати дитячі долі, а якщо вже не вдалося уникнути, то повинні бути зведені до мінімуму. І за абсолютної підтримки свого чоловіка Марта присвятила себе такій високій місії. На перших порах – через роботу фонду «Я – майбутнє України», з якого згодом і виросло ціле Місто Добра. Бо допомога була потрібна десяткам, сотням, тисячам…
І сюди, до Міста Добра, яке називають запозиченим з англійської мови терміном шелтер, що означає притулок для тимчасового проживання і підтримки, потрапляють діти, які мріяли про маму; діти, місцем проживання яких були підвали і вулиці під відкритим небом; діти, яким, як кисень, потрібна була любов і яким був потрібен власне кисень (і не тільки), бо у багатьох значилися складні діагнози і невиліковні захворювання. З початком повномасштабної війни тут знайшли прихисток вихованці дитячих будинків, які були евакуйовані з тимчасово окупованих територій. Й одинокі поважного віку люди – також звідти, з окупованих областей. Завжди знаходиться тут місце для матерів з дітьми, які потрапили у складні життєві обставини, які зазнали насильства у сім’ї, чи молодих матерів з новонародженими немовлятами, які опиняються наодинці зі своїми проблемами, яким нема до кого прихилитися у пошуках підтримки.
І кожен, хто потрапляє сюди – на довший чи на коротший термін – одразу відчуває, що Місто Добра є місцем неймовірної сили і любові. І за цим компасом сили та любові можна визначити орієнтир, як жити далі, куди рухатись далі, як знайти себе у цьому непростому, часто жорстокому світі.
Допомагають у цьому мешканцям Міста Добра психологи, юристи, педагоги, медики, реабілітологи, няні, увесь обслуговуючий персонал, волонтери. А тому кожен, хто сюди потрапляє, може розраховувати на безпечне житло, освіту, навчання, професійну підготовку, медичну допомогу, психотерапію, підтримку у працевлаштуванні, допомогу сім’ям відновити своє життя гідним і максимально щасливим. Від часу заснування тут врятовано від соціального сирітства понад 8 тисяч дітей, надано допомогу понад 5 тисячам жінок, а близько півтори сотні дітей усиновлено і тепер вони ростуть у щасливих, люблячих родинах.
Це те, що не дає остаточно впадати у відчай, коли відходять у засвіти маленькі жителі Міста Добра, які мешкають тут у «Домі метеликів» – хоспісі для дітей, який забезпечує паліативну допомогу невиліковно хворим. «Але ті, що пішли від нас, вони пішли у наших обіймах, вони пішли, до останньої миті оповиті любов’ю», – каже Марта Левченко. І не приховує, що кожна така втрата гострим болем проходить через її серце. Та й не лишень через її. Це непросто: сьогодні ти купаєш дитину у ванні з пахучою піною, а завтра омиваєш тільце перед вічною розлукою, перед прощанням назавжди. Не всім дорослим це під силу. Бути готовим до такої емоційно складної жертовної праці – це, поряд із професіоналізмом, одна із головних умов при прийомі на роботу до Міста Добра.
Розповідати про його діяльність, про його філософію, про його успіхи і перспективи можна багато. Але якщо тебе, читачу, зацікавила ця тема, то ти без проблем знайдеш потрібну інформацію в ютубі, рівно ж як і численні інтерв’ю з пані Мартою Левченко, що розкривають безмір світлої душі цієї дивовижної жінки і розповідають про велику справу її життя.
Ми ж хочемо скерувати свою розповідь у дещо інше русло і сказати про те, що Місто Добра не фінансується державою, що всі кошти на його функціонування – це пожертви щирих серцем людей. Їх Марта Левченко і всі жителі Міста Добра називають добрими чарівниками. Ці жертовні люди є, крім України, в багатьох країнах світу, в більших і менших містах. Є вони і в Чикаго. Уже багато років важливу фінансову підтримку надає Місту Добра Асоціація українок Америки (Ukrainian Women’s Association of America – UWAA), засновником якої стала у 2017 році добродійка Оксана Таратула. На сьогоднішній день UWAA об’днує майже 50 небайдужих дівчат і жінок, які взяли на себе цю місію – допомагати дітям України, робити життя дітей, про яких нікому подбати, щасливішим.
– Від самого початку ми працювали над організацією фандрейзингових заходів з метою придбання якісного медичного обладнання, якого критично не вистачає в Україні. Особливо такого, яке могло б рятувати життя дітей, народжених передчасно з критично малою вагою, дітей з важкими діагнозами. Це, до прикладу, інкубатори, інфузомати, кардіотокографи, цистоуретроскопи, – розповідає Оксана Таратула. – Цікавлячись цією темою в соцмережах, я натрапила на інформацію про онкохвору дитину, для лікування якої просили фінансової підтримки. Це була інформація тоді ще благодійного фонду «Я – майбутнє України», який згодом переріс у Місто Добра. Це була інформація, яка, власне, і познайомила нас із Мартою Левченко. Ми зрозуміли, що її проект – це не просто приклад якісної моделі соціальної політики. Це відповідальність нас, дорослих, перед дітьми і за дітей, які повинні зростати у любові, які повинні отримувати якісну медичну допомогу, які повинні повірити, що світ добрий до них, адже йдеться про дітей вразливих категорій. Й ось уже кілька років організація UWAA, співпрацюючи з американськими компаніями, з українським бізнесом в Америці, стукаючи в серця і душі небайдужих людей, розповідаючи про ціль своєї діяльності, докладається до фінансових пожертв для будівництва корпусів у Місті Добра, для видатків медичного характеру, для видатків на харчі, на оплату комунальних послуг та найм професійних медичних працівників і нянь. Від початку війни в Україні сума цієї допомоги склала понад 250 тисяч доларів.
– Ще один проект UWAA – плідна співпраця з благодійною організацією EVUM, метою якої є покращення умов лікування дітей з онкологічними, онкогематологічними та орфанними захворюваннями, забезпечення якісним медичним обладнанням, ліками, витратними матеріалами, допомога в реабілітації, – продовжує Оксана Таратула і додає, що безмежно вдячна усім спонсорам їхньої асоціації, підтримка яких дозволяє їм провадити благодійну діяльність. Вдячні кожному, хто на фестивалях і ярмарках, на різного роду творчих зустрічах і благодійних івентах підходить до намету UWAA, купує продукцію, яку вони мають на стелажах, ділиться коштами до скриньки пожертв. Тому що всі ці гроші ідуть для дітей в Україну. Тому що лідери UWAA вірять: діти яких не люблять, стають дорослими, які не можуть любити. І навпаки. Тому ми повинні наповнювати світ кожної дитини допомогою, турботою і любов’ю.
Власне, таким був лейтмотив суботньої зустрічі, про яку я почала розповідати на початку цієї статті і яка відбулася у затишному приміщенні Інституту Модерного Мистецтва. Зустрічі під назвою «Від темряви до світла», неймовірно теплої і душевної. Адже це був благодійний вечір, організований UWAA, на який до Чикаго завітала засновниця Міста Добра Марта Левченко.
– Я давно хотіла, щоб пані Марта до нас приїхала, – говорить Оксана Таратула. – Одна річ, коли про діяльність Міста Добра, про важливість їх підтримувати розповідаю я чи хтось із наших дівчат, а зовсім інша річ – почути про все із перших вуст…
І ми почули неймовірну розповідь пані Марти про її дітище. Ми побачили чудові і до сліз зворушливі відеоролики про життя мешканців Міста Добра. Ми переглянули виставку фоторобіт маленької Соні Лях, яку уже забрали небеса: дівчинка боролася з онкологією, спочатку майже не бачила, а потім зовсім осліпла, і робила фотографії на слух, через свою уяву і через сприйняття свого серденька. Ми вітали маленьких моделей з демонстрацією дитячого одягу – його створили матусі, які знайшли прихисток у Місті Добра: тут їм дають навички професії швеї, щоб вони могли надалі реалізовувати себе у житті.
Ми аплодували спонсорам UWAA (лідерство серед них традиційно тримають фундація «Спадщина» та кредитівка «Самопоміч»), які отримували подяки від асоціації.
Ми були приємно вражені виступом Надії Чорної, яка кілька тижнів тому брала участь у Міжнародному конкурсі краси «Mrs. World International 2025» в Маямі. Там вона здобула титул «Miss Petite World International» та стала Першою віцеміс світу. Окрилена цими перемогами, Надія разом з UWAA оголосила серед своїх Instagram-підписників в Україні збір коштів для Міста Добра. І пообіцяла, що свою корону віддасть у подарунок тому, хто пожертвує найбільшу суму. Загалом зібрано 47 тисяч гривень. А корону пані Марта Левченко повезе в Україну для переможниці збору. Повезе також близько 50 тисяч доларів, які UWAA зібрала для Міста Добра за підтримки небайдужих людей – чарівників-благочинців.
А вас, шановні наші читачі, коли-небудь називали чарівником чи чарівницею? Якщо ні, то ви маєте шанс ними стати. Або приєднавшись до Асоціації українок Америки (Ukrainian Women’s Association of America – UWAA) – порада ця, як ви розумієте, стосується жіноцтва; або просто долучившись до фінансових пожертв на їхню адресу – а це вже можуть робити усі. Ваші навіть незначні кошти підуть у Місто Добра на творення великого дива для маленьких дітей, яким ми допоможемо повірити у добро. І допоможемо відчути щастя. І допоможемо купатись у любові. Спасибі вам, дівчата із UWAA, що ви й самі стаєте посланцями милосердя, і спонукаєте до цього інших. Спасибі за вашу жертовну працю, за те, що тепло ваших великих сердець має силу летіти через океан до маленьких сердечок, які його так потребують.
Фото Петра Ковтуна,
редакції газети та із соцмереж.