Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №91
Хто виграв від московських «шахедів» у Польщі?
У ніч з 9 на 10 вересня 2025 року росіяни здійснили масований обстріл України з застосуванням 415 ударних та імітаційних БПЛА та понад 40 крилатих і балістичних ракет. Зокрема, цілями російських ударів стали міста заходу України, як-от Львів, Вінниця та Житомир. Проте запам’ятався той обстріл не масштабом – рекорди московського терору вже перевершували 700 «шахедів» та ракет протягом однієї атаки.
Цей обстріл став першим, під час якого відбулось порушення повітряного простору Польщі. Перший московський безпілотник залетів в Польщу близько 23:30 9 вересня за польським часом, останній – близько 6:30 10 вересня. За різними даними, в атаці брало участь від 19 до 23 дронів.
Один із дронів «Гербера» без бойової частини впав на території військової частини Територіальної оборони в Гройцькому повіті поблизу Варшави. Варто зауважити, що Польщу атакували переважно саме безпілотники типу «Гербера», причому деякі з них мали додаткові баки з пальним, що підвищило їхню далекобійність. Проте щодо їхньої далекобійності та того, як вони фізично могли залетіти на територію Польщі, перелетівши всю Україну, маючи при цьому технічні обмеження дальності польотів в 600-700 км – питання без відповідей.
Всі геополітичні процеси, включно з провокаційними діями та особливо війнами слід розглядати із точки зору їхніх вигодонабувачів.
Український сегмент соцмереж вибухнув масовими насмішками над Польщею і особливо НАТО, адже зрозуміло, що нам, українцям, які вже і так перебувають у стані війни із московією, дуже хотілося б, щоб НАТО також почало війну проти рф. І відсутність реакції (на перший погляд) викликає у нас внутрішнє обурення, розчарування та жарти-каламбури з приводу 5 статті Статуту НАТО: «На кого напали – той вже не в НАТО». Проте це хоч і природна реакція, але категорично неправильна.
Влада держав Європи буде робити все для того, щоб особисто не брати участь у війні. І поки українці проливають свою кров, будучи зажатими між молотом і ковадлом – росією «масковскава міра» та внутрішніми ворогами, європейці та США йдуть шляхом підготовки до нових геополітичних реалій та особистої вигоди. І участь у війні на боці України зараз точно не належить до їхніх пріоритетів. А от ослаблення рф, вивчення досвіду воєн нового типу, переозброєння, що потребує додаткової хвилі індустріалізації, а отже матиме і економічні ефекти також (адже зброя – товар із високою доданою вартістю) – є пріоритетами. І на перебіг подій треба дивитись саме під цим кутом, як би прикро нам, українцям, від того не було. Об’єкт (ресурс) не має справжніх друзів, а своєї суб’єктності український народ поки не має. Тому що нема української влади, а є влада в Україні. Тонка і вкрай болюча гра слів.
Але повертаємось до результатів зальоту безпілотників до Польщі. Головним вигодонабувачем від цього стала… Польща. Європейський Союз ухвалив рішення про розподіл коштів нового фінансового інструменту SAFE (Security Action for Europe), виділивши Польщі найбільшу суму – 43,7 млрд євро. Ці кошти, що становлять майже третину від загального обсягу фонду в 150 млрд євро, мають бути спрямовані на посилення оборонного потенціалу країни та розвиток національного військово-промислового комплексу.
Якщо хтось отримає більше, ніж було заплановано, то звідкись же цю різницю треба взяти. Логічно, еге ж? І чомусь мені здається, що саме Україна може бути тим, хто недоотримає.
В підтвердження цих не надто оптимістичних (зате раціональних та реалістичних) припущень, наступного дня після появи новини про гроші для Польщі з’явилась неприємна звістка з Німеччини. За даними видання Bild, внутрішній документ Міноборони ФРН показує, що уряд затвердив на допомогу Україні у 2026–2027 роках приблизно на 10 млрд євро менше від початкового запиту відомства.
Якщо дивитись на ці результати комплексно, то головним вигодонабувачем є путінська рф. При цьому всім, окрім українців, вигідно було підіграти путінській атаці-провокації. Незалежно від того, хто був виконавцем та організатором, адже не виключено, що московська агентура та/або диверсанти та/або зрадники України могли здійснювати запуски і з території України. Принаймні до цієї версії тяжіє частина польських ЗМІ, зокрема і тих, які ставляться до путіна з великою ненавистю.
Зеленський знову полетить до Трампа?
Зеленський і Трамп можуть вчергове зустрітися вже наступного тижня на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Про це повідомив держсекретар США Рубіо. Головний дипломат США також додав, що Трамп «продовжуватиме намагатися закінчити війну», однак може й дійти висновку, що це неможливо.
Важливо зауважити також, що напередодні Марко Рубіо казав про те, що Європа має припинити купувати російську нафту й посилити власні санкції проти росії, якщо хоче, аби США запровадили свої обмеження на рф.
Повністю підтримую слова Рубіо та Трампа, але є чимало «але». До прикладу, всередині російського дрона «Герань-3» серії «У» знайшли 45 компонентів іноземного походження. 23 з них походить від американських виробників, 8 – від китайських (зокрема турбореактивний двигун), 7 – від швейцарських, 3 – від німецьких, 3 – від британських та 1 від – японського. Щось тут не так, як на мене…
Фактично йдеться про продовження тиску США на Європу в питаннях санкцій проти рф та підготовки тиску на Китай. Проте самі США цього не роблять (не готові поки що), європейці стараються використати Китай, щоб «безнайдійно та повністю не лягти» під США, а китайці спостерігають, «як по річці пропливають тіла ворогів»...
До слова, чим більше читаю про Китай, їхню ментальність, дипломатію, історію тощо, тим більше здається, що вони не будуть нападати на Тайвань. Вони готові чекати та вміють це робити, підкріплюючи відповідними практичними кроками. Не вірите – прочитайте історію Гонконгу та Макао. І попри геополітичні відмінності ситуацій, пам’ятайте, що на шляху до мети найважливішим є правильно обрати вектор, а не встановлювати часові дедлайни. Принаймні в цій частині Китай показує чіткі практичні результати.
Минулий тиждень відзначився великою медійною активністю Володимира Зеленського, який встиг дати кілька інтерв’ю, зокрема Sky News, провести пресконференцію та зустрітись із зеленими табуретками, перепрошую – депутатами Верховної Ради.
Серед ключових тез: потреба в допомозі, особливо ППО, ситуація на фронті, важка дипломатія, погані наслідки зустрічі Трампа і путіна на Алясці, удар по Кабміну та провалені путінською армією 3 наступи.
Із тез всіх медіаподій хочу виокремити дві – в силу їхньої певної відмінності та новизни.
Зеленський озвучив нову «концепцію» бачення перемоги. І цього разу вже не звучало кордонів 1991-го чи бодай 2022-го. За його словами, те, що путін не зміг нас окупувати повністю, – вже є перемогою. Для тих, хто уважно слідкує за новинами, це може виглядати шизофренічно. Адже виникає запитання, а чому зовсім інша риторика транслювалась впродовж років? При цьому риторика ретельно ділилась на два суперечливі між собою блоки: одна для громадян України, інша – для Заходу.
Іншим, навіть трішки комічним моментом виглядало повчання Зеленського в бік Трампа щодо подальших дій президента США. Особисто в мене при перегляді виникло відчуття, що ми всі дивимось якийсь спектакль, а війна проти українського народу є одним із «проектів» страшного шоу. Трагікомічний страх або страшний трагікомізм.
16 вересня в Офісі президента відбулась зустріч із депутатами «Слуги народу», вона тривала півтори години.
Питання проведення виборів в Україні обговорювалося під час зустрічі президента України з парламентською фракцією «Слуга народу», однак у нинішніх умовах війни провести їх неможливо, повідомив народний депутат України від цієї фракції Олександр Федієнко.
«Вибори взагалі не обговорюються. Вчора була зустріч з президентом України. Про це вже написали всі. Звісно, це питання порушувалося там. І особисто я раджу всім своїм колегам, які думають про вибори, кажуть про вибори: я можу з собою взяти кожного в Костянтинівку або Куп’янськ для того, щоб для себе зрозуміли, що таке війна і чи можна взагалі проводити вибори», – сказав він журналістам під час пленарного засідання Верховної Ради у середу.
За словами Федієнка, президент також говорив про необхідність ухвалення «складних рішень» у разі погіршення ситуації на фронті, однак не уточнив, про що саме йдеться.
В’єтнам за Єрмака?
Допомога прийшла, звідки не чекали. Продовжуючи тему міжнародних новин, так би мовити, мушу згадати трагікомічний інформаційний привід, який ще тривалий час викликатиме іронію журналістів та звичайних людей як в Україні, так і на Заході.
З нещодавніх пір Офіс президента, який очолює сам Андрій Борисович, колишній начальник всіх пивних ларьочків Києва, отримав шалену популярність в соцмережах серед мешканців В’єтнаму.
Єрмак поставив шах і мат всім зрадофілам. Нехай заткнуться малі та великі видання на кшталт якихось там The Economist, New York Post, Politico та інших, що писали про поразки Єрмака на дипломатичному фронті, тотальне несприйняття республіканцями та демократами тощо. 
Факти говорять самі за себе. Окремі фейсбук-дописи офіційної сторінки ОП назбирували десятки тисяч позитивних реакцій від в’єтнамських аккаунтів. Поки всі спостерігали за дипломатією на Заході, Єрмак зайшов ззаду, в тил до ворога, так би мовити. Адже з В’єтнаму набагато ближче здійснювати стратегічний тиск на Китай. З урахуванням всієї геніальності неофіційного віцепрезидента (чи, можливо, регента) України, не буду здивованим, якщо дослідження зміни влади в Непалі виявить «слід з України». Та й відстань з В’єтнаму в Непал – малесенька, пів долоні по глобусу.
І нехай заткнуться всі злі язики на кшталт Мартини Богуславець, яка першою виявила цю феноменальну в’єтнамську підтримку Андрія Борисовича! То все кляті заздрісники! І то нічого, що після появи цієї інформації акаунти масово почали змінювати імена на українські, то все для конспірації! Найчесніша зелена влада ніколи не використовує ботів! І тим більше не використовує ботів та маніпуляцій найчесніша частина найчеснішої зеленої влади – ОП!
Кабмін схвалив проект держбюджету та передав його до ВР
Загальні видатки держбюджету на 2026 рік становитимуть 4,8 трлн грн – це на 415 млрд грн більше, ніж у 2025. Потреба у зовнішньому фінансуванні становитиме 2,08 трлн грн.
На оборону планують виділити 2,8 трлн грн (27,2% ВВП), а на виробництво зброї щонайменше 44,3 млрд грн. Саме такі числа були озвучені прем’єр-міністром Юлією Свириденко і особисто в мене вони викликали якийсь дисонанс. Чому так мало виділено на виробництво зброї, можливо, це якась помилка?
Більш точно виглядають слова Зеленського про те, що ми потребуємо 120 млрд доларів оборонного бюджету на рік. З них $60 млрд – це видатки держбюджету, а $60 млрд – зброя і боєприпаси від партнерів в натуральному вигляді.
Для порівняння: у 2025-му Україна спільно з партнерами планує вкласти в оборону $108 млрд.
Більш детальний аналіз бюджету шановні читачі зможуть прочитати в наступних номерах, коли детальніша інформація стане доступна для нашого аналізу.
Європейський Союз планує поступово відмовитися від надання тимчасового захисту громадянам України, які виїхали зі своєї країни через повномасштабне вторгнення росії.
Про це йдеться у загальних рекомендаціях, ухвалених Радою ЄС 16 вересня. Вони спрямовані на те, щоб забезпечити повернення громадян України до України або перехід до інших легальних статусів проживання у країнах ЄС.
«Невпинні та невиправдані атаки росії на Україну тривають. Солідарність ЄС з українським народом залишається непохитною. Водночас здоровим глуздом є підготовка до дня, коли ситуація дозволить українському народу повернутися додому, щоб допомогти у відбудові своєї країни. Скоординований підхід до переходу від статусу тимчасового захисту відповідає найкращим інтересам тих, хто був змушений покинути свою країну. Ми хочемо забезпечити, щоб повернення до України відбувалося поступово та з акцентом на сталу реінтеграцію в громади», – заявив міністр у справах іноземців та інтеграції Данії Кааре Дюбвад Бек (Kaare Dybvad Bek). За його словами, уряди країн ЄС можуть, зокрема, дозволити українським біженцям «ознайомчі поїздки до України».
Водночас Рада ЄС закликає європейські країни видавати українським біженцям національні посвідки на проживання – наприклад, на підставі працевлаштування, навчання або сімейного стану. «Особам, які користуються тимчасовим захистом, також слід дозволити подавати заявки на отримання статусів відповідно до законодавства ЄС – наприклад, пов'язаних із висококваліфікованою роботою», – йдеться у рекомендаціях.
Раціональний підхід. Залишити тих, хто освічений, працевлаштований та краще інтегрується. Повернути в Україну решту. Щоправда, тут варто зауважити, що чим розумнішу політику ведуть уряди відповідних держав, тим більше зусиль вони докладають для залишення в себе максимально великої кількості українців. Поставте собі просте та доволі логічне запитання, кого волів би бачити на своїх вулицях середньостатистичний німець чи швед: українця, албанця чи, до прикладу, араба? І навіть якщо на офіційних рівнях такі речі ніхто не озвучуватиме, то для справжніх еліт відповідь на це питання є очевидним. А нещодавнє вбивство українки Ірини Заруцької стало тому ще одним страшним підтвердженням.