Іван Марчук: Час пробудження

Магнетично вабить виставка «Іван Марчук. Пробудження» у Музеї історії міста Києва, куди кожен має нагоду завітати від 6 серпня і до 9 листопада.

То є заклик: пробудитися кожному українцю, аби всіляко боронити найкращу рідну українську землю від ворога-московита. 

Під час війни художні полотна Марчука є й оберегами, і голосом держави, її дипломатією, нагадуванням та застереженням від байдужості до горя України, яка захищає світ від зла.

МАЙЖЕ 80 РОКІВ ВІДДАВ МИСТЕЦТВУ

Чому експозиція найменована саме так? За аналогією з назвою диво-картини Марчука «Пробудження» (1992 рік, полотно, акрил). Її митець створив, натхненний розпадом колишнього союзу та відновленням Незалежності України. Картина декларує відродження Української Нації, котра й сьогодні відстоює право на життя і свободу для всього цивілізованого світу. 

У центрі полотна – образ дівчини з блакитно-жовтою стрічкою на голові, яка виринає з густого мережива ліній і квітучого безмежжя рідних просторів. 

– «Пробудження» я написав в еміграції в Нью-Йорку, – констатує художник. – На чужині особливо гостро відчуваєш все, що пов’язане з рідною землею, і від цього з’являється туга за безмежжям лук і поліфонією птаства, світлом у вікні батьківської хати. Тоді й виникає потреба передати те світло, яке я ніс у собі попри все. Картина лишилася за океаном, але вона надихала і надихає українців, куди б не закинула їх доля.

У перші ж роки після відновлення Незалежності України Іван Марчук повернувся на рідну землю. На жаль, через агресію московитів нині, у віці 89 років, геніальний митець вдруге опинився на чужині і знову мріє про рідні терени.

Український геній сучасності особисто не був присутній на відкритті цієї виставки. Однак невідступно стежить, як українці припадають серцями до його художніх перлин у Києві.

– Дорогі шанувальники мистецтва, прихильники моєї творчості, – звертається до співвітчизників. – З хвилюванням і поки з далекої відстані спостерігаю за виставкою моїх творів, котра триває у Музеї історії Києва. Коли бачу на фото й відео велелюддя в експозиційних залах, десятки й сотні пар захоплених очей, багато молоді, дітей, впізнаю давніх друзів, втішаю себе – я не даремно прожив життя... З моїх майже 90 років близько 80 віддані мистецтву. А мистецтво завжди було для мене серйозною працею, де я не легковажнив, а шукав, експериментував, радів і радію, коли воно приносить насолоду й втіху глядачу.

Виставка «Пробудження» – це близько сотні творів. А переважна більшість створеного мною, упорядковано й зібрано у п’ятитомне видання «Голос моєї душі». Кожен примірник має індивідуальний номер й сертифікат з моїм власноручним автографом. Значна частина тиражу вже знайшла своє місце у приватних й публічних бібліотеках, для когось стала добрим подарунком, а комусь – підручником/майстер класом живопису, а дехто зауважує – життя. Оскільки отримую постійні питання, повідомляю, що придбати видання можна також і в Музеї, де й проходить виставка. 

Моє глибоке шанування всім добрим людям! Щиро запрошую на виставку. Отримуйте втіху й розраду у цей важкий для нашої рідної землі час.

Ваш Іван Марчук.

ТРІАДА ВІД ФІЛОСОФА ПЕНЗЛЯ 

 Виставка поєднує три авторські цикли картин: «Голос моєї душі», «Цвітіння» і «Пейзаж». Це і знамениті роботи, і вперше явлені широкій публіці. Полотна надали 9 українських музеїв та 19 приватних колекціонерів. 

Виставкова зала поділена на два умовні простори. 

Перший простір «Голос моєї душі» включає також цикл «Цвітіння». Тут на картинах оживають предковічні українські традиції: колядки, ворожіння, обряди. 

– Свій головний цикл я назвав «Голос моєї душі», бо з мене тоді виходив світ, який не можна пояснити жодною логікою, – деталізує Маестро. – Все робилось підсвідомо, інтуїтивно, я нічого не видумував. Для мене це перли, це таке, що зараз я не зроблю. Я сам не знав, що роблю, але знав, що на правильній дорозі. А коли назбиралось у мене таких до сотні робіт, прийшло осяяння: це голос моєї душі. І тоді я в себе повірив, уперше відчув велику втіху.

Як гімн природній красі зродився цикл «Цвітіння». 

– Квіти розвивали мої фантазії і створювали ілюзію досконалості, – згадує Іван Степанович. – Кожна квітка фантастична і неповторна. Вивчав їхні можливості як природних барвників. З них плів віночки дівчатам, коли ходили в поле. І от згадав своє дитинство, цей рай: капусту, коноплі, садок вишневий коло хати. І знов почав малювати квіти…

Другий простір – «Пейзажі» – оповідь про Україну дитинства Івана Марчука:

– Я протягом всього свого творчого життя, хоч би що не робив – повертаюсь до пейзажу, до землі. Страшенно люблю землю. Так люблю, що їв би її… Хоч би яким я був художником, хоч би яким модерністом, абстракціоністом, ким завгодно – в Україні треба бути пейзажистом.

Обидва простори єднає символічний тунель, проходячи крізь який, людина відчуває запахи трав, сіна та чує звуки природи. Це нагадує перехід від внутрішнього до зовнішнього сприйняття світу.

ЗНАКОВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ГЕНІЯ

Іван Марчук є Народним художником України, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, кавалером ордена Свободи та відзнаки президента України «Національна легенда України». Він також є членом «Золотої гільдії» Міжнародної академії сучасного мистецтва у Римі.

Єдиний українець у списку «100 живих геніїв» за версією The Daily Telegraph 2007 року та винахідник власного стилю малярства, що зветься «пльонтанізм», народився 12 травня 1936 року на Тернопіллі в селі Москалівка. 

Рівно 60 років тому, у серпні 1965 року, переїхав зі Львова до Києва. 

До Спілки художників України Марчука прийняли без його відома аж 1988 року. Тоді ж виїхав до США. 

В еміграції мешкав 12 років, переважно у США. Відвідував також Канаду й Австралію. Після теракту у США 11 вересня 2001 року повернувся в Україну. За понад 70 років творчості створив близько 5 тисяч полотен і провів близько 200 монографічних виставок в Україні та світі. 

За три останні роки (2022-2025) в еміграції встиг створити ще близько 200 нових полотен та представити у Відні. Також нові роботи експонувалися в Швейцарії, Чехії, Чорногорії, Литві, Іспанії, Таїланді, США, Молдові, Польщі, Словаччині. 

У червні 2024 Іван Марчук фактично став найдорожчим художником України: його пейзаж «Зійшов місяць над Дніпром» продали на аукціоні за 300 тисяч доларів.

Картини Марчука стають лотами на аукціонах для збору коштів на допомогу ЗСУ.

Одна з озвучених мрій Івана Степановича: щоб в Києві з’явився «Музей Івана Марчука».

ПОСТСКРИПТУМ

– Зараз важливо, щоб світ знав правду про нашу війну, – резюмує Іван Марчук. – Щоб засудив новітнього гітлера і розумів, що українська армія прийняла удар на себе і бореться зі світовим злом. Тільки в єдності наша сила…

Вірю, що світло в нас попереду, бо не може зло побороти добро, а правду накрити така брехлива нація. Цю дикість у ХХІ столітті треба побороти, бо це не лише трагедія України і Європи, це загроза світові. Тому з Україною в серці треба тримати оборону на всіх фронтах, де б ми не були, скільки треба, аж до перемоги…

За сприяння у втіленні знакового мистецького проекту «Іван Марчук. Пробудження» Музей історії міста Києва дякує Музейно-культурному центру сучасного мистецтва Івана Марчука та БО «Благодійний фонд «Модерн Арт Фаундейшн», а також партнерам виставки – засновниці Pelekh&Partners Зоряні Пелех та Андрію Кратюку.