Розширюючи рамки
Цьому тексту рівно вісім років! Особливо це варто прочитати тим, хто питає, де я був усі ці роки, чому я мовчав, чому не робив нічого?! Я не мовчав, я бив у дзвони, але дзвони виявилися солом’яними, а я залишився самотнім і голос мій розчинився у галасливій юрбі... Я втомився від ізольованості, нереалізованості, непотрібності цьому світові. Я ставлю собі занадто багато питань. Я не можу жити за принизливими правилами і протоколами, нав’язаними мені певними кастами. Я розумію значно більше, ніж мені потрібно, і відчуваю значно більше, аніж можу це виразити в слові і пісні... Колись я піду з цього світу так і не залишивши по собі жодного сліду, бо комусь було дуже вигідно, щоб мої сліди розчинялись у болотній твані, а зерна падали у мертвий придорожній пил... Я ще живий. Але заради кого? І заради чого?! Питання, які не дають заснути...
Знаю, що перед тим як писати ці рядки, варто було б поцікавитись, чи є для мене вільне місце в Палаті №6. І все ж я напишу. Тому що несила дивитись, як рефлективно і болісно українці реагують на те, що коїться довкола.
Як інформаційний простір моєї країни перетворюється у величезний смітник, де змішалися порожні обіцянки політиків, нескінченний побутовий кримінал, непристойний гумор шоуменів і голі тіла музичних телеканалів.
Як масово і безповоротно залишають мою країну інтелектуали і чесні трударі-заробітчани.
Як щодня вмирають цілі села, а ті, що лишились, заражені вірусом алкоголізму і невіри у позитивні зміни.
Як бездумно і потворно забудовуються наші міста. Як нищиться екологія нашого фізичного і духовного світу.
Як люди в метро і маршрутках їдуть із кам’яними обличчями від важкості побутових проблем, що множаться майже щодня.
Як продовжує нагнітатися істерія довкола окремих політичних лідерів, нібито вони і є коренем зла...
Що ж відбувається?! Мені, як і багатьом розумним людям, зрозуміло, що відповіді на ці питання ніколи не знайти в рамках дозволеної риторики.
Ні діючі політики, ні гумористи, ні філософи не дадуть вам відповіді на питання, чому так? Тому що інформаційна парадигма нашого часу і простору не дозволяє вийти за її рамки. Тому що відповіді на питання лежать не під ногами – вони значно вище. У метафізичних і духовних сферах, куди не дістатися з ураженим мозком і отруєною душею...
Частково відповіді на вічні питання дають духовні книги – Талмуд і Біблія, Коран і Бхагавад Гіта. Саме вони протягом багатьох століть продукують оті людські архетипи, які населяють сьогодні наші планету... Саме там можна знайти відповіді на багато питань. Зокрема, чому одні релігії пропагують всепрощення, другі споглядальність, а треті зациклені на власній обраності...
І зрештою починаєш поступово розуміти, що у світі воюють не країни, нації чи люди, а ідеї, які поселяються в цих людських спільнотах. І спробуйте мені довести, що ці ідеї – безплотні і невидимі – не є всесильними!
На зміну уявленням про світ Птолемея прийшли уявлення Галілея. На зміну розумному конфуціанству чи просвітництву Дідро прийшов прагматичний марксизм, а згодом комунізм, фашизм, сталінізм... Останні три це голови однієї гідри – того самого марксизму, що так геніально, абстрагуючись від людської душі, дослідив матеріальний бік існування і природу капіталу...
Розумний чоловік був Маркс. Як і багато його одноплемінників, людей освічених і книжних, які в силу свого історичного досвіду навчилися абстрагуватися і адаптуватися в будь-якому соціальному середовищі. Ба навіть структурувати це соціальне середовище під себе завдяки хитрим економічним і соціальним доктринам, які винайдені ними ж. Про це можна говорити дуже багато і врешті-решт визнати існування тієї ж конспірології, Теорії Всесвітньої змови, існування різних Протоколів і їхнього вражаючого рівня реалізації в нашій повсякденній реальності.
Але навіть цей рівень розширення є вузьким. Бо окрім мозку, куди інсталюються певні ідеї, як програми для виконання, існують ще людські душі, вічний дух Всевишнього, якщо хочете. Адже Душа людини також не ідеальна – навіть у того ж «обраного» народу в певний момент історії виникли проблеми, коли Мойсей шукав зустрічі з Богом на Синайських горах, а тим часом Аарон наказав відлити Золотого Тільця і закликав поклонятися йому. Мойсей, повернувшись із Скрижалями Заповіту, наказав убивати відступників від Всевишнього...
Їх і сьогодні найбільше серед цього народу – тих, хто служить своєму Золотому Тільцю, заробляючи капітал на чужій важкій праці, на стражданні і горі, на пристрастях і низьких інстинктах, на довірливості і обмеженості людей. Нічого особистого – для них це просто бізнес. Сфери впливу. Ринки збуту. Рейтинги і графіки. Цифри на рахунках...
У їхніх руках необмежені фінансові ресурси і схеми, вони контролюють практично весь медійний простір християнського світу. Голлівуд і світовий шоу-бізнес – рейтинги, чарти, хіт-паради, престижні премії – це також їхнє дітище, що на весь світ поширює свої тренди, а також штампує своїх зірок. Це – їхня матриця, яка, починаючи із 50-х років минулого століття, працює, як добрий конвертаційний пункт за формулою «гроші-товар-гроші». Вони контролюють торгівлю, юриспруденцію, медицину, видобуток нафти і дорогоцінних металів...
На жаль, імена більшості темних геніїв матеріального світу і їхня діяльність відомі значно більше, аніж імена Світлих Праведників цього світу. І ця біблейська війна між вірою і зневір’ям, між різними кланами і родами триває у всіх можливих вимірах. Хоча в полі зору ми бачимо частіше ляльок, а не самих ляльководів...
І знову, все б то нічого, хай собі як знають. Але якби ж то історія певного народу (чи то пак його міфологія) не проектувалися сьогодні так жорстко на увесь наш світ і усе наше сьогодення!
Я не беруся стверджувати, хто у нинішній війні двох мега монстрів – Ротшильдів і Рокфеллерів є Мойсеєм, а хто Аароном, але, схоже, що війна різних колін Ізраїлевих досягла сьогодні глобального масштабу. Під рушниці і знамена поставлені країни і континенти. А в інформаційному просторі точиться непримиренна кривава сакральна Біблейська війна Старого Заповіту.
Людей, які страждають на юдофобію, прошу одразу ж заспокоїтись. Немає особливої ненависті до українців, як до нації, особливої ненависті у «народу обраного». Як немає її і до інших народів землі. Ми просто інструмент для їхнього перетворення світу. Ми просто плутаємось у них під ногами у їхній багатовіковій міжусобній розбірці. Відтак, нас чавлять, як мурах. У кращому разі використовують як живу силу чи гарматне м’ясо. Ми – лише фігурки на їхній шаховій дошці, а яка може бути жалість до пішаків, офіцерів чи ферзів, чи навіть королів-президентів!?
До речі, президенти, канцлери чи прем’єр-міністри – це найбільш вартісні фігури. Їх приводять до влади, щоб вони в потрібний час слухняно робили потрібні ходи – підписували важливі закони, розпочинали війни, тощо.
Тому не валіть усю вину на грішного Гітлера чи того ж Сталіна. У них була така обмежена кількість ходів, а фігурок на дошці так багато. Але, знайте, в разі чого, відповідальність завжди буде скинута саме на них – королів!
І, нарешті, ще одне максимальне розширення теми. Як би ми не демонізували чи сакралізували гравців за глобальною шахівницею – вони все ж лише люди. Їхнім душам, як і душам простих смертних, притаманні ті ж самі вади. А вірніше, духовні хвороби, що спонукають їх боротися за світове панування – Жадоба і Гординя. А це – найдієвіші інструменти із арсеналу Сатани в Боротьбі проти Бога.
А що робити маленьким і безпорадним людям на цьому гігантському і багатовимірному полі бою Світла і Темряви? Ми не такі вже маленькі і безпорадні, якими уявляє нас ця Матриця. Наші пращури говорили – чини по совісті. А моя мама казала так: «Синку, між розумом і мудрістю обирай Мудрість. Бо Розум у голові людини, а Мудрість у Душі».
Кожний наш крок, продиктований голосом Душі, змінює реальний світ на краще.
Адже Реальність – це лише гігантський фрактал – усе в усьому. Проекція Світу Духовного на світ Матеріальний...
Про автора:
Анатолій Матвійчук –
Народний артист України,
поет, композитор, журналіст,
телеведучий, музичний аналітик,
педагог, науковець.