Про свободу у світлі натуралістичного світогляду
Поняття свободи можна формувати у світлі натуралістичного світогляду, що засновується на ідеї природної цілісності світу: все, що існує на світі, існує за законами Природи. Звідси соціум теж існує за законами Природи, але це не закони фізичної природи чи біологічної природи, а ЗАКОНИ СОЦІАЛЬНОЇ ПРИРОДИ, відмінні від законів фізичної і біологічної природи.
Вчення, яке визнає існування (поряд з фізичною і біологічною формами Природи!) соціальної форми Природи, що існує за власними законами – законами соціальної природи, називається СОЦІАЛЬНИМ НАТУРАЛІЗМОМ.
Згідно із соціальним натуралізмом, що випливає з натуралістичного світогляду, СВОБОДА людини – це можливість жити за законами соціальної форми Природи. Цінність свободи людини полягає в тому, що вона дає можливість людям узгоджувати свою волю і свідомість з законами соціальної природи.
Закони соціальної природи – це правила, що випливають з природної необхідності, властивої суспільному життю людей. Зокрема, природною необхідністю, властивою суспільному життю людей, є дотримання незалежності людини від будь-якого свавілля, свобода підприємництва, свобода думки тощо.
Свобода – це незалежність від будь-чиєї волі, але не від законів соціальної природи. Таке розуміння свободи випливає з натуралістичного світогляду, згідно з яким «Мати-Природа – це Найвища Влада і Найвищий Законодавець для усього сущого на усі часи!».
Незалежність людини від законів соціальної природи є свавіллям.
Свобода, незалежна від законів соціальної природи, є свавіллям, що проявляється у формі Зла. А свобода, узгоджена з законами соціальної природи, – є волею, що проявляється у формі Добра.
Для протидії свободі, що проявляється у формі Зла і для сприяння свободі, що проявляється у формі Добра, в людей має культивуватися соціальна культура, заснована на принципі верховенства законів соціальної природи.
Ідеологія лібералізму й ідеологія консерватизму можуть і мають співіснувати, засновуючись на розумінні свободи в світлі натуралістичного світогляду. Дотримання лібералізмом і консерватизмом натуралістичного принципу верховенства законів соціальної природи є «спільним знаменником», що сприяє співіснуванню лібералізму і консерватизму як двох крил (праве і ліве) в одного птаха. Тоді лібералізм буде виправляти відхилення від законів соціальної природи в консерваторів, а консерватизм буде виправляти відхилення від законів соціальної природи в лібералів. Це сприятиме соціальному прогресу, який полягає в узгодженні суспільного життя людей із законами соціальної природи.
Сьогодні час для натуралістичного імперативу: «Майте сміливість жити, керуючись принципом верховенства законів соціальної природи!».
Про автора:
Олександр Костенко –
доктор юридичних наук, професор.