Пішов в небуття каральний ЛГБТ-законопроект Шмигаля 5488

Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті

Він мав назву «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації».

І стосувався насамперед запровадження специфічних форм правового захисту гендерної ідеології. 

Проект викликав численні та серйозні правові питання. 

У ньому було представлено специфічний підхід до переліку заборонених видів поведінки щодо осіб «за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова, або іншими ознаками».

Натомість з цього переліку були виключені такі групи людей, які відрізняються за своєю природою: лисі, короткозорі, глухі тощо, а також ті, хто відрізняється за уподобаннями чи звичками, такі як: алкоголіки, розпусні люди, ігромани, власники котів тощо. 

Адже і ці групи людей також іноді зазнають «відкритого, упередженого та негативного ставлення»... 

Якщо серйозно, то розгляньмо ці шмигалівські бздури sine ira et studio. 

Стаття 24 Конституції України зазначає, що «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

Чинне законодавство України, гарантуючи рівний захист для всіх громадян, не ґрунтується на ієрархії класів чи соціальних груп, що надає одним більший рівень захисту, ніж іншим. 

Крім того, вже існують численні правові норми, які захищають кожного (незалежно від будь-яких рис, схильностей чи самоідентифікації) від погроз, наклепу, образ та насильства.

Також існує цивільно-правовий захист особистих прав, включно з можливістю вимагати, серед іншого, усунення наслідків порушення, виплати компенсації або відшкодування збитків (якщо було завдано майнову шкоду).

Щодо так званого «євроінтеграційного зобов’язання та європейських стандартів рівності», то українське законодавство відповідає всім міжнародним угодам та конвенціям, обов’язковим для України. 

Питання полягає в іншому.

Воно стосується тлумачення терміну «гендерна ідентичність», яка внесена до переліку інших захищених характеристик (інвалідність, вік, стать, сексуальна орієнтація). 

У Конвенції про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству та боротьбу з ними, також відомій як Стамбульська конвенція, поняття гендеру розуміється як соціальний конструкт, а не як об’єктивна, біологічна реальність.

Прийняття такого розуміння гендеру по суті означає, що заява людини про самоідентифікацію з певною статтю, тобто її «гендерна ідентичність», має перевагу над об’єктивно існуючою статтю (біологією) і таким чином породжує специфічні нормативні наслідки. 

Простіше кажучи, заява чоловіка про те, що він ідентифікує себе як жінка, має на меті надати йому особливі права, які застосовуються до жінок (і навпаки). 

Наприклад, засуджений чоловік може заявити, що він ідентифікує себе як жінка, і вже з цієї причини повинен бути ув’язнений у жіночій в’язниці. Як варіант, спортсмен, який заявляє, що він ідентифікує себе як жінка, може брати участь у змаганнях, призначених виключно для жінок.

Внаслідок прийняття змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України особа, яка висловлює незгоду з тим, щоб дозволити чоловікам, які видають себе за жінок, входити до жіночих роздягалень, туалетів або поміщати злочинців, засуджених за зґвалтування, в одну камеру з жінкою, може бути притягнута до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Це ставить під загрозу свободу слова, гарантовану статтею 34 Конституції України, де «кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань». 

Крім того, тут не можна ігнорувати соціальний контекст вимог ЛГБТ-організацій, які суперечать фундаментальним нормам, на яких базується функціонування сім’ї та категорії людського існування, – такі як біологічно детермінована сексуальність.

Серед ЛГБТ-вимог є: інституціоналізація одностатевих стосунків, переосмислення шлюбу, усиновлення дітей одностатевими парами, доступ таких пар до штучного запліднення або сурогатного материнства (фактичного купівлі дитини), юридична можливість «зміни» статі виключно на основі заяви зацікавленої особи та можливості каліцтва дітей внаслідок операцій зі «зміни статі».

Досвід країн, які запровадили подібні зміни, показує, що наслідком є радикальне обмеження обговорення питань, пов’язаних із сексуальністю, шлюбом, сім’єю та вихованням дітей, а також виключення цілком законних поглядів із публічних дебатів. 

Неналежна, негативна або несправедлива поведінка може вплинути на будь-кого та бути пов’язана практично з будь-якою рисою.

Запобігання та реагування на упереджене, негативне ставлення щодо деяких категорій осіб є насамперед сферою виховання та освіти, етичних принципів та індивідуальної відповідальності. Не кожна така поведінка потребує криміналізації.

Наприклад. Насміхання з чиєїсь інвалідності чи вульгарна поведінка щодо літньої людини, що виходить за межі простої грубості, не є жодною позицією щодо соціально значущої проблеми. Вимоги, висунуті організаціями інвалідів, загалом користуються широкою підтримкою, а їхній реалізації перешкоджають, перш за все, обмеження державного бюджету. Те саме стосується і людей похилого віку. 

Крім того, ці організації не звинувачують у «ненависті» та не вимагають кримінальної відповідальності тих, хто підтримує, скажімо, підвищення пенсійного віку чи зниження пенсій. Це пояснюється тим, що немає цивілізаційного конфлікту між, скажімо, працездатними людьми та людьми з інвалідністю, або між молодими та старими.

В чому полягала мета подібних змін?

У розширені списку «захищених категорій осіб», включенням до нього сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. 

Поєднання їх з характеристиками такої принципово різної природи як стать, вік та інвалідність, служить для приховування ідеологічного характеру змін під позитивними асоціаціями, пов’язаними із захистом жінок, людей похилого віку та інвалідів.

А по суті переслідуванням нас за:

- сприйняття політичних вимог ЛГБТ як неприйнятних;

- переконання у відсутності дискримінації щодо геїв та лесбійок;

- переконання, що гомосексуальні люди поводяться непристойно та чинять гріх.