Феномен Василя Зінкевича: На честь її Величності Держави Україна звучить висока музика!

Український соловейко. Легенда. Золотий голос. Маестро. Лицар України. Так величають українці Народного артиста України, загадкового, як всі великі таланти, Василя Зінкевича.

1 травня 2025 року Василю Івановичу виповнилося 80 років. Приємна новина: маестро отримав ще одну державну нагороду: «Орден князя Ярослава Мудрого» ІІІ ступеня.

Зінкевич не дає інтерв’ю. Не знімається у кліпах, «сторісах» і «рілсах». Виступає наживо. Звертається до людей з гарячим Словом. У такі хвилини співак є і Пророком, адже прорікає національні істини для всіх поколінь українців. Водночас ювілей артиста національного рівня спонукає до низки роздумів.

«50 ЛІТ ТОМУ Я ПЕРЕСТУПИВ ПОРІГ ЗОЛОТОЇ БРАМИ СЛАВНОГО ЛУЧЕСЬКА НАД СТИРЕМ»

Наше, українське, щастя вже у тім, що Лицар Української Пісні є з нами. Легендарний співак проніс крізь роки та кадебістські нетрі радянщини свою непохитну місію Служіння Українському Духу. Несе палкий вогонь душі й у часі нинішньому, кривавому і межовому. І то не просто слова. 

Упродовж 2024 року Василь Іванович виспівав чотири концерти «З Україною в серці» в Тернополі, Дрогобичі та Жовкві. При тому залучив до виступів поруч із собою молодших колег Володимира Пителя, Катерину Малицьку, Сергія Лазановського, Андрія Оленина, Марію Лемішку. 

Також спільно з Іваном Поповичем тричі на сцені Львівського театру опери і балету з повним аншлагом голос Зінкевича линув у зворушливо-піднесених концертних дійствах «Дві Легенди».

Далі: 8 червня у Львові вигравав мистецькими барвами фестиваль «Українська пісня», де глядачі очікували виступу Василя Івановича з особливим пожаданням та мали радість знову почути вічні хіти «Новий день над Україною», «Скрипка грає», «Червона рута».

18 червня вже в Луцьку сталася ще одна непересічна подія за участю Василя Зінкевича: ювілейний концерт у переповненій залі обласного Академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка з нагоди 85-річчя Волинської обласної філармонії. Саме тієї філармонії, де з 70-х років ХХ століття працює Василь Іванович.

– Ми все ж молоді, бо сьогодні у нашому складі – неповторний, незбагненний лірико-драматичний тенор, який разом із Назарієм Яремчуком, Володимиром Івасюком в далекому 1971 році геніальною «Червоною рутою» поставив на коліна москву – це Василь Зінкевич, – заявив, звертаючись до глядачів т.в.о. директора Волинської філармонії Сергій Єфіменко. – Починаючи з 1975 року з філармонією пов’язані золоті сторінки мистецької біографії Героя України, лауреата Шевченківської премії, Народного артиста України Василя Зінкевича.

На одній сцені з маестро дарували волинянам піднесений настрій Волинський академічний український народний хор, академічний камерний оркестр «Кантабіле», чоловічий вокальний квартет «Акорд», Народний артист України Василь Чепелюк, Заслужена артистка України Галина Овсійчук та інші відомі виконавці.

– 50 літ тому я переступив поріг Золотої брами славного Лучеська над Стирем, – звернувся до лучан та гостей міста Василь Зінкевич. – Тут є щось магічне… Де би не був у далеких краях, стомлений, я завжди повертаюся сюди, і тут обов’язково Господь мені посилає ідею, яку я реалізую. Саме від вас, з цього епіцентру, я обдаровую людей інших національностей від імені нашої України, від імені вас, братове волиняни.

Мені тут комфортно. Тут моя родина. Я тут не просто працюю. Я творю. І то важливо. Тому під час ювілею нашої і моєї філармонії я щасливий на цьому родинному святі…

Волинська джерело – одне з тих духовних і мистецьких джерел України, до якого приходить лиш той, хто має здатність відчути національну глибину цього джерела. Думаю, багато так відчувають. Мої колеги, браво вам. Бравіссімо!

Під час концерту співак презентував музичний етюд майбутньої імпрези «Українська пісня єднає світ». І треба віддати належне обласній владі: з нагоди 80-річного ювілею Василя Зінкевича Луцький міський голова Ігор Поліщук подарував йому сертифікат на суму 100 тисяч гривень на подальшу реалізацію його творчого проекту. А голова обласної ради Григорій Недопад презентував портрет, виконаний із бурштину, видобутого КП «Волиньприродресурс», наголосивши, що це – знак шани і вдячності від усіх обранців волинської громади.

– Вам, братове, Україна промовляє на весь світ: «Я люблю вас! Ай лав ю. Же тем. Ті амо. Лібе діх, – розчулено мовив маестро Зінкевич. – Хай завжди! Завжди! На честь її величності держави Україна звучить висока музика!»

«УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ ЄДНАЄ СВІТ»: МЕЦЕНАТИ, ВІДГУКНІТЬСЯ! 

Водночас варто наголосити на наступному. Бачимо безліч сучасних виконавців, які вдаються інколи до найдикіших сценічних вивертів, аби привабити публіку. Виставляють на позір скандали з особистого життя, хизуються оголеними торсами, розмахують всіма кінцівками тіла, апелюючи почасти тільки до сексуальності. Так, ніби у людини немає і бути не може жодних інших поривань та устремлінь, окрім як їсти, злягатися та розважатися. Але. 

Навіть у соціальних мережах сексапільні «шоумени» майже ніколи не набирають того шквалу захоплених, щирих відгуків від слухачів, як Василь Зінкевич або інші виконавці справді високого рівня. Попри факт, що спеціальною «розкруткою» зіркового артиста у соцмережах системно ніхто не займається. 

У чім секрет? Василь Іванович своїм співом пробуджує в людині Людину. Не біологічну істоту, а творіння Боже «за образом і подобою». Люди виходять з його концертів окриленими, одухотвореними. Висока енергія його пісень струмує всюди, де чути голос Зінкевича.

З моїх особистих бажань: хотілося би бачити великий ювілейний концерт Василя Зінкевича у тому ж Палаці «Україна». Але не сталося. На превеликий жаль. 

Водночас у медійному просторі України у зв’язку з ювілеєм здійнялася хвиля різноманітної цікавості до постаті й творчості істинно Народного артиста. Хтось докопувався до історій його особистого життя. Ще хтось пробував піймати увагу читачів-глядачів на темі пенсійних виплат Герою України.

З одного боку, є в тім позитив: ім’я справжньої зірки ширше популяризується у нинішніх реаліях, що є найнеобхіднішим чинником виховання молодих поколінь українців. Бодай хай буде так, щоби, запитавши у перших ліпших захоплених «тік-током» підлітків, хто такий Зінкевич, отримати усвідомлену відповідь.

З іншого боку, є і негатив: роздмухуючи скандальні теми, майже ніхто не звернув увагу на сутнісний факт, що Василь Зінкевич уже більше 10 років (!) працює над тим, аби здійснити всесвітній тур «Українська пісня єднає світ», що асоціюється з відомою культурною дипломатією Хору Кошиця. Попередньо планувалося представити імпрезу в кожному обласному центрі України та щонайменше в таких країнах Європи як Іспанія, Італія, Франція, Австрія, Німеччина. 

Міркуймо логічно: для подібного вагомого проекту потрібні відповідні кошти. Чи підтримали ідею чиновники на вседержавному рівні? Чи сказав своє слово Мінкульт? Чи відгукнувся хтось із когорти меценатів? 

Тим часом промоція українства у Європі й світі залишається гіперактуальною. Щось мені підказує (хочу помилятися), що в будь-якій розвинутій, стабільній країні маестро рівня Зінкевича вже мав би у подібному випадку всебічне сприяння. Чому у нашій державі не так? Коли позбудемося постколоніальних синдромів заниженого поцінування українських національних талантів?