Як перемогти росію. До 125-річчя Юрія Липи

«Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви, як столиці російської наддержави». Так ще сотню років тому казав Юрій Липа і мав на те не просто підстави, а раціональні аргументи, які, як бачимо тепер, таки були правдивими.

«Для українців найголовніший меридіан світу – це той, що проходить через Україну». Так вважав Юрій Липа, а ми нині вкотре в тому переконуємося. І своїм життям і чином він був вірним тим словам. Поет і прозаїк Юрій Липа написав концептуальні твори з геополітики, які не може ніхто перевершити. У них автор поміж іншим показав і те, як завершиться російсько-українська війна.

Юрій Липа – борець за незалежність України у ХХ столітті. Багато є постатей, які пов’язані з українським рухом, про яких не говорять. У випадку Юрія Липи нам пощастило: донька його спочатку не знала, хто її батько, а потім, дізнавшись, розкопала значний матеріал, відтак почали проводити дослідження, а також, що закономірно під час заповнення лакун пам’яті, з’явилися і міти навколо постаті Юрія Липи. Наприклад, міт про одеське походження Юрія Липи. Хоча народився він на Полтавщині, а у 1910 році відомий громадський і політичний діяч, письменник, лікар Іван Липа його лише всиновив. Ймовірно, Юрій Липа був кровним сином Івана Липи. А народився Юрій 5 травня 1900 року в містечку Старі Санжари на Полтавщині. Доля його є цілковитим віддзеркаленням долі України того часу, зрештою він завжди робив вибір на благо України: «Єсть тільки довічна боротьба за власне “я” і “Я” моєї раси». 

Юрія Липу знають філологи як поета та автора літературознавчих розвідок. Хтось знає його як видатного лікаря, завжди професійно та по-людськи чулого, автора одного з перших підручників з фітотерапії, безумно закоханого у трави та природу України. Хтось чув про нього як про ідеолога українського націоналізму та борця за ідеали української революції. Він вчився літератури, надихаючись Франком, отримав персональне благословення від Липинського, формувався під впливом ідей Донцова, якого зрештою й критикував за надмірний поетизм! 

Але нам нині цікавіший він як автор геополітичних концепцій розвитку України. «Всеукраїнська трилогія» Липи: «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941) – це ключ до розуміння москви як одвічного ворога України та усвідомлення ролі України у світовій політиці та історії. У цих тьох працях Юрій Липа виступає як теоретик української геополітики. 

У роботі «Призначення України» Липа визначив геополітичну роль України як ключової ланки між Сходом і Заходом. Він розглядав Україну не як периферію, а як самостійний геополітичний центр, що здатний формувати нові регіональні та глобальні альянси. Липа стверджував, що Україна має стати об’єднавчим фактором для країн між Балтикою та Чорним морем. Липа підкреслював значення українських ресурсів – родючих земель, промислових потужностей і транспортних артерій – як основи для побудови незалежної держави. Він закликав до інтеграції цих ресурсів у європейську економіку, обминаючи москву. 

Культурно-історичний фактор теж відігравав неабияку роль у візії Липи. Він розглядав Україну як носія власної, окремішньої цивілізаційної місії, здатної стати культурним мостом між Заходом та Сходом. В умовах російсько-української війни і європейської інтеграції нашої держави Липина концепція набуває нового звучання.

У праці «Розподіл росії» дослідник висловив прогнози щодо дезінтеграції росії. Липа обґрунтував ідею, що росія – це штучне державне утворення, яке складається з низки поневолених народів і територій, інтегрованих силовими методами. Його аналіз базується на концепції геополітичних осей, які, за Липою, визначають слабкі місця російської імперської структури. Отож, по суті геополітична концепція Юрія Липи має такі аспекти погляду на росію, її сутність і неминучий розпад. Найперше він говорить про етнічний і регіональний сепаратизм. Липа акцентує увагу на багатонаціональному складі росії, де численні етнічні групи (татарські, кавказькі, сибірські народи) були асимільовані або пригнічені московським центром. Липа передбачав, що розпад імперії можливий через підйом сепаратистських рухів, особливо у стратегічних регіонах – на Кавказі, у Поволжі, Сибіру та Далекому Сході. Основна теза Липи – існує природний поділ росії на окремі геополітичні зони, які історично належать різним цивілізаційним просторам. Він розглядає можливість формування нових незалежних держав, орієнтованих на Китай, Японію, Туреччину або ісламський світ, що змінить баланс сил на світовій економіко-політичній шахівниці. 

Липа акцентує на важливості Чорного моря як ключової ланки, що об’єднує Балтійський та Середземноморський простори. Контроль над Чорноморським узбережжям дозволить створити нову геополітичну вісь, яка розіб’є моноліт росії. 

Розглянемо детальніше останню тезу, адже так звана чорноморська доктрина у виконанні Юрія Липи мала глобальну прогностичність і актуальність для Європи (і є такою подосі). Чорноморська доктрина Юрія Липи є однією з центральних концепцій його геополітичного мислення. У чому прогностичність? Липа чітко розумів, що росія намагатиметься утримати контроль над Чорним морем для забезпечення свого виходу до Середземномор’я і посилення впливу на Балкани. Сьогоднішні події підтверджують його прогноз – російська агресія проти України з 2014 року і окупація Криму спрямовані на зміцнення контролю над Чорноморським регіоном. У чому актуальність для Європи? У контексті сучасної війни в Україні Чорноморська доктрина Липи вказує на необхідність формування нового геополітичного альянсу держав, що оточують Чорне море – України, Туреччини, Грузії, Румунії та Болгарії. Це може стати новою стратегічною віссю для протидії російській експансії. 

Тут згадаймо проговорені нами й раніше на сторінках газети «Сурма» візії так званої Балто-Чорноморської осі і погляньмо на ймовірну реалізацію концепції Липи в сучасних умовах. Юрій Липа фактично передбачив концепцію Балто-Чорноморської осі – альянсу держав від Балтики до Чорного моря, які мають спільний інтерес у протидії агресивній політиці москви. Сьогодні такі проекти, як «Ініціатива трьох морів», фактично реалізують цю ідею, створюючи мережу економічних, енергетичних та оборонних зв’язків між країнами Балтії, Центрально-Східної Європи та Чорноморського регіону. Тож концепція Юрія Липи демонструє вражаючу актуальність. Вона не лише пояснює внутрішню слабкість росії як імперії, але й вказує на стратегії, які можуть стати основою нової архітектури безпеки в Європі. Дослідник наголошував, що саме контроль над Чорноморським басейном забезпечить Україні статус впливової держави. Липа визначає Чорне море як «геополітичну вісь», яка з’єднує Балтійське море з Середземним. Контроль над цією зоною дозволяє впливати на Південну Європу, Кавказ та Близький Схід. Контроль над транспортними шляхами має стати пріоритетом політики: не можна ігнорувати стратегічного значення торгових шляхів, що проходять через Чорне море. Це – шлях до зміцнення української економіки та розвитку портів Одеси, Херсона, Миколаєва. Липа попереджав, що росія й Туреччина будуть намагатися домінувати в Чорному морі. Україна ж, на його думку, мала б виступити противагою цій експансії, орієнтуючись на західні держави та формуючи власний оборонний блок. Реальність підтверджує передбачення Липи. Анексія Криму в 2014 році, контроль росії над Азовським морем, блокада українських портів – усе це свідчить про актуальність «Чорноморської доктрини». Сьогодні Україна намагається повернути контроль над Чорноморським узбережжям, що фактично відповідає Липиному стратегічному баченню.

Липа фактично заклав основу для формування української школи геополітики, яка розглядала Україну не як жертву імперій, а як активного гравця на міжнародній арені. Юрій Липа створив не просто геополітичну концепцію, а цілий стратегічний план для України, який залишається актуальним і сьогодні. Нині час повернутися до спадщини дослідника і використати її в інформаційних стратегіях протидії московській пропаганді та культурній дипломатії. Роботи Юрія Липи це дієва протидія на московські ІПСО, що маніпулюють історією, нав’язуючи українцям меншовартісність і провінційність. Варто використовувати концепцію Липи для формування наративу України як центру стабільності у Східній Європі та поширювати його ідеї в інформаційному просторі України та світу як доказ стратегічної спадковості української державницької думки.

Одним з найважливіших завдань України у зміцненні незалежності Юрій Липа вважав розбудову власного оборонно-промислового комплексу. Здавалось би, очевидна річ, але навіть під час повномасштабної агресії росії доводиться звертати на це увагу. У процесі налагодження роботи оборонної промисловості варто, вважав Липа, насамперед «змінити засвоєну традицію прагнення до кількості, а не до якості. Якість повинна стати кличем національно вільної української промисловості». Ці слова нам сьогодні перегукуються із раціональними зауваженнями (зокрема і колишнього Головкома Залужного) щодо розробки нової зброї, використанням нових технологій у війні.

Загинув від рук нквд після тортур 20 серпня 1944 року в селі Шутова поблизу Яворова на Львівщині.