Легальний спосіб зробити дієтичну їжу смачнішою

Об’єктивно дієтична їжа менш смачна, ніж калорійні бомби, як-от бургер, хліб зі згущеним молоком і шоколадні цукерки. Бо в експериментах прослідковується чітка закономірність: чим більше в продукті калорій – тим він смачніший. 

Ми можемо покращити суб’єктивну смачність менш калорійної їжі, сідаючи до столу, добре зголоднівши, термічно обробляючи їжу, додаючи різні спеції. Але є ще дещо, що робить їжу смачнішою і про що я маю намір розповісти далі.

У 2014 році команда вчених на чолі з Шарлем Мішелем годували піддослідних трьома варіантами салату з ідентичним складом продуктів, але з різним оформленням. Одній групі салат змішали «як годиться» – все на купу; другим інгредієнти розкласти по тарілці так, що все лежало окремо; а третім – естетично, у вигляді абстрактної «картини N 201» художника Кандинського.

У результаті виявилось, що естетично оформлений салат смакував піддослідним на 18% більше. І це дивно лише на перший погляд. Насправді в англійській мові є слово «flavor», яке не має точного аналога солов’їною і означає «смак», але в ширшому значенні, ніж ми звикли. Flavor – це смак їжі, який формується через смак, запах, текстуру, звук, консистенцію їжі та… зовнішній вигляд. Flavor визначає не тільки через рот, ніс, вуха, а й через очі теж. Гарно оформлена страва смакує більше, бо очі доносять до мозку інформацію: я насолоджуюсь не просто їжею, я насолоджуюсь красивою їжею. От і плюс 18
відсотків.

ЩО ТИ МАЄШ ВЗЯТИ ІЗ СОБОЮ З ЦІЄЇ СТАТТІ?

Нам важливо, щоб наша дієтична їжа була смачною, з огляду на те, що їжа для людини – це насамперед джерело задоволення, якщо наша дієтична їжа нам не смакує, вона перестає бути нашою, звільняючи місце для ковбаси і шпондера. 

Гарно оформлюючи свої страви, ти покращиш суб’єктивну смачність своєї їжі. І ти не мусиш стати кулінарним митцем рівня мішленівських ресторанів. Просто гарно викласти їжу на тарілці – вже достатньо. А якщо додаси трішки творчості в процес, то не тільки отримаєш насолоду від їжі, а й задоволення від творчого процесу.

ІГРИ РОЗУМУ, ЯКІ ЗАВАЖАЮТЬ ТОБІ ХУДнуТИ

Якщо ти вважаєш себе прагматичною і раціональною людиною, то в мене для тебе новина: ти представник тваринного царства і, як будь-яка інша тварина, підкоряєшся біологічно обумовленим законам психічної діяльності. І ці закони не про раціональність, а про виживання і репродукцію в палеолітичній савані. Ми всі такі, від безхатьків до світових лідерів. Гіперенцефалічні мавпи. ОК, до суті питання. 

Після якогось просоціального вчинку люди схильні до асоціальної поведінки: віддав 10 гривень на ЗСУ, а потім зрадив жінці з гускою. І навпаки, після «неприйнятної» поведінки ми несвідомо намагаємось реабілітуватись, наприклад, купивши коханці новенький «Лексус». Ми ніби балансуємо між «хорошими» і «поганими» вчинками.

Коли ми сидимо на дієті, бо маємо випуклу талію, а хочеться ввігнуту, то несвідомо можемо відступати від дієтичного плану, знаючи, що завтра можна буде виправити ситуацію. І це не гола теоретизація…

В одному експерименті піддослідним дали вибір поласувати печивом чи випити дієтичний йогурт. 57% вибрали печиво. Хм, можливо, цих 57% не обмежують себе в їжі, або не люблять нежирний йогурт. Так ти подумав? ОК, але коли їм запропонували той же вибір, сказавши, що через тиждень процедура повториться, печиво вибрали аж 83,3%. Все те саме, лише одна відмінність – через тиждень можна буде виправитись – змусила більшість людей вибрати калорійний снек. Люди просто не відчували вину перед собою за «нездоровий» вибір, бо «завтра» ми все виправимо. Нікого не нагадує?

Ми прагнемо змін, але старі звички не пускають. І замість того, щоб використовувати мозок за призначенням, змушувати його приймати рішення, які узгоджуються з нашими вузькоталієвими цілями, ми використовуємо його, щоб виправдати небажану поведінку обіцянками все виправити завтра. 

Звідси ж це РХПшне «відпрацювати тренуванням кусок торта». А обіцянка сісти на дієту «після» дозволяє без докорів сумління жерти паску-ковбаску-яєчко так і стільки, ніби нас морили голодом цілу вічність. Чого опускаєш очі?

Твоє завтра визначається тим, що ти робиш сьогодні. Якщо ти сьогодні виправдовуєш свою нездорову поведінку (і відсутність здорової) обіцянками все виправити завтра, то в тебе не поступальний рух, ти задкуєш від своєї цілі.

Мораль цієї байки в тому, що тваринну примітивність з себе не вирвеш. Але розуміння принципів роботи мозку дає нам певний люфт для маневру. Бути свідомим ігор, які грає з нами мозок, – це справжня сила, ймення якій самосвідомість. Один маленький крок в напрямку своєї цілі – це ніщо. Але якщо ти його робитимеш щодень, то приречеш себе на успіх. Світ ділиться на тих, що роблять, і тих, що виправдовують свою бездіяльність. Шлях пройде лише той, що крокує.

Instagram: viktor_mandziak

Facebook: Мандзяк Віктор