Науковий лайфхак: як не зриватися з дієти

Я вже казав, але повторюсь: хочеш схуднути – мусиш якось обмежити себе в їжі. Чи в певних продуктах, чи в кількості їжі, чи в кількості прийомів (якщо хтось тобі говорив інакше – вітаю, тебе обманули). А де є обмеження, там і спокуса, потяг і бажання. Часто непереборне бажання запхати до рота те, що клявся собі туди не класти. 

Між тим моментом, коли з’явився потяг напхатись дерунами і рішенням напихатись/не напихатись, в мозку йде справжня війна інстинктів.
Тобто хочеться і харчового блаженства, і вузьку талію. В такі моменти ми починаємо собі нагадувати про нашу ціль «мінус двадцять до Великодня», але багата уява заповнює всю свідомість спогадами приємного хрускоту дерунів на зубах, смаку суміші крохмалю, олії, солі і рум’яного та запашного результату реакції Маяра, і від того бажання стає таким непереборним, а передчуття насолоди настільки яскравим, що вузька талія відкладається до… після Великодня.
Знайомо? 

На щастя, вчені мають простий і дієвий інструмент в боротьбі зі спокусою на дієті.

Коли під час сильного харчового потягу твоя уява починає малювати екстазійне блаженство від поїдання забороненого плоду, варто спробувати перемкнути увагу на щось інше – заповнити свідомість думками про кохану, наприклад, або відволікти себе розмовами на харчові теми. Але є простіший, та, як показують наукові дані, ефективніший метод відволікання – так званий динамічний візуальний шум (dynamic visual noise).

Динамічний візуальний шум (ДВШ) – це відео, де чорно-білі пікселі рандомно змінюють своє розташування, щось на кшталт телевізора з нашого дитинства (якщо ти мого віку), коли «нема сигналу», як казали в моїй сім’ї. Коли виникає сильний потяг з’їсти щось не за планом, відкрий це відео на своєму смартфоні, і дивись його поки інтенсивність бажання не знизиться. Десяти секунд має вистачити. Вчені вважають, що ДШВ працює, бо забирає на себе увагу, не дозволяючи уяві розгулятись в уявленні наминання вареників із жирнючими шкварками чи таненні солодко-гіркуватих квадратиків шоколаду в роті.

Цікаво, що в цьому експерименті ДВШ не тільки ефективно впорався з харчовими спокусами, а й знижував споживання калорій (щоправда, згідно зі щоденниками харчування, що не надто надійно).

Зберігай собі цей динамічний візуальний шум або завантаж з будь-якого іншого джерела, в інтернеті того повно. Тримай під рукою, щоб в час непереборної спокуси… її перебороти.

НАЙБІЛЬШ ГИДКИЙ СПОСІБ ЗНИЗИТИ ТЯГУ ДО СОЛОДКОГО?

Знаю, тобі в інтернетах розказують байки, що твоя тяга до солодкого зумовлена браком хрому, що правильне харчування зніме чари шоколадки. Не зніме, і хром не поможе. Ти любиш солодке не тому, що щось в тобі працює несправно, ти його любиш, бо все якраз працює справно. Ти – людина, а любов до солодощів – наша видова особливість. Ти нормальний. Окей? З усіх п’яти базових смаків (солодкий, солоний, гіркий, кислий, умамі) лише солодкий ми любимо безумовно. Так, ти можеш навчитися любити гірку каву чи пиво, але любити десерти тобі не треба вчитись. Якщо малесенькому дитинчаті покласти на язичок цукор, воно вдоволено посміхнеться. В материнському молоці – єдиній їжі новонароджених – більше молочного цукру ніж в коров’ячому, тобто воно солодке. І дітки радісно споживають його… бо добре їм від солодкого.

Із поетичним вступом завершили, переходьмо до лайфхаку зниження тяги до солодкого.

Все, що ти помічаєш довкола себе з точки зору мозку – це стимули. Ти перманентно за допомогою вух, очей, носа та інших «інформаційних переносників» виокремлюєш із зовнішнього світу те, що важливо для твого виживання і репродукції. Бо ти – біологічна машина. Потужна, відточена мільйонами років еволюції машина. Все важливе, що було побачене, почуте і спробуване на смак не зберігається хаотично в твоїй голові, а у зв’язку з купою всього. 

Саме тому композиція зі шкільної лави викликає в тебе асоціації юності, бо в той час ти її і слухав на касеті і ці звуки мозок міцно поєднав з подіями того часу. 

Або якщо тебе покусав сусідський пес, то тепер ти боїшся не тільки сусідського пса, а й всіх псів, і навіть всіх великих чотириногих істот, а ще червоної куртки, бо саме в такій був господар злого пса того нещасливого ранку, коли ти вибіг на пробіжку. Поєднання між собою різних стимулів – те, як наш мозок вчиться. Вчиться орієнтуватись в середовищі, нам же на благо. Мозок собаки теж, до речі. Саме завдяки псам та Івану Павлову ми й дізнались про цю особливість нашої психіки. Умовний рефлекс, – маєш пам’ятати зі шкільної парти, – коли собаку навчили виділяти слину на засвічування лампочки.

НУ, ДО СУТІ

Вчені людям показували на 20 мілісекунд (0,02 секунди) якесь гидке зображення (зламана кістка, тарган), а опісля відразу демонстрували якусь смакоту типу морозива аж на 4 секунди. 

Незважаючи, що 0,02 секунди – це дуже мало, щоб усвідомити побачене, підсвідомий мозок все побачив і поєднав смакоту не тільки з гидким зображенням, а й з неприємною емоцією огиди і… знизив тягу до демонстрованої смакоти, зокрема солодощів. 

Але на цьому ігри мозку не завершились. Ти ж пам’ятаєш, що тисячатрьохсотграмове желе, що живе під черепною коробкою, любить поєднувати. Якщо людям показували якесь морозиво, то людям розподобалось не тільки це морозиво, а й будь-яке морозиво і все, що хоча б якось його нагадує! Що ж тут скажеш, генералізація у всій красі. І через 5 днів знижена тяга до смачненького зберігалась.

Instagram: viktor_mandziak

Facebook: Мандзяк Віктор