Чи є хакери у «справі адвокатів-хакерів»?
Зараз шумно обговорюють «справу адвокатів-хакерів», хоча правильніше її називати «справа Борзих» – підозрюю, що наголос у прізвищі припадає на останній склад, хоча ідеологічно мав би припадати на перший.
Одразу скажу, що «хакерами» ті адвокати є настільки формально, що нормальні блекхети мали б образитися та обуритися.
Загалом, на «хакерів» дуже зручно вішати безліч суто посадових злочинів.
Вкрали та розтаскали по кишенях закупівлі заліза та софта «на кібербезпеку» – аж потім раптом «хакерська атака» і все ж пропало: і портсігари, і куртки імпортні, і магнітофони, і кінокамери… Або списати мільйони на «захист реєстрів». Або легалізувати власну криворукість.
Але повернемося до суті справи: група адвокатів на чолі з колишнім заступником головного військового прокурора Дмитром Борзих надавала своїм топклієнтам вельми специфічні послуги: повідомляла їм про усі процесуальні дії щодо них, які планувалися різним структурами, зокрема НАБУ та САП. Вдавалося їм це доволі просто, цитата: «підозрювані незаконно отримали доступ до закритої частини ЄДРСР, включно з рішеннями ВАКС. Згодом було розроблено спеціальний скрипт, який кожні 12 годин збирав дані та зміст нових судових рішень щодо клієнтів адвокатів і дозволяв проводити ручний пошук у реєстрі».
Наразі у «справі адвокатів-хакерів» йдеться про близько 100 випадків незаконного доступу до матеріалів кримінальних проваджень. А їхніми клієнтами, на секундочку, були чувачки типу Коломойського та Кауфмана, а також ексміністр аграрної політики Сольський, ексголова НБУ Шевченко і багато дрібніших
чортів.
Задокументовано також дуже тісний контакт ватажка злочинної групи з «непотопляємим» та всемогутнім заступником керівника ОП Олегом Татаровим.
А тепер поясню, чому «хакерами» фігурантів цієї справи називати у мене язик не повертається.
Обслуговує та забезпечує безпеку реєстру судових рішень (ДСРСР) державне підприємство «Інформаційні судові системи», яке підпорядковане Державній судовій адміністрації. І я щось не чув, щоб хтось звідки повідомляв про «хакерську атаку» на ДСРСР. Атаку на реєстри Мін’юсту – чув, а про реєстр судових рішень – не чув. Хоча, за моїми спостереженнями, він «лежить» частіше, ніж працює, і ось це якраз історія про криворукість&корупцію.
Ну тобто повідомлень про «зовнішню» атаку не було. А отже, нелегальний доступ до закритої частини системи доступ був наданий або самими працівниками ДП ІСС, або цей доступ надав той, у кого він був легально, а таких людей у різних «правоохоронних» структурах дуже багато: судді та працівники судів, працівники Державної судової адміністрації, поліція, СБУ, ДБР, прокуратура, міністерство юстиції, НАЗК. Думаю, йдеться про тисячі людей. Зокрема НАБУ, яке, власне, оголосило про підозру групі бариг-адвокатів.
Тож, найімовірніше, мав місце тупий корупційний договорняк між чортами: «ми тобі бабло, ти нам доступ». Все, ніякого вишуканого хакінгу. Суто формально це підпадає під статтю 362 ККУ «Несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється «..в автоматизованих системах..». Ніяк не «хакерська» стаття.
А «хакерською» вважається стаття 361, і ще (з великою натяжкою) 361-1.
Зате як звучить: «справа адвокатів-хакерів»! Топовий клікбейт.
НАБУ не повідомило працівник якої структури надавав підозрюваним несанкціонований доступ до реєстру судових рішень – не виключено, що то був хтось із співробітників самого НАБУ. Та по якій статті ККУ оголошено підозру – теж не сказали.
Про що хотів сказати. Я люблю історії «про хакерів». І люблю їх розказувати. Але в цій історії хакерів немає. Зовсім.
facebook.com/kostiantyn.korsun