Право на конфіденційність

Керівниця Європолу Кетрін Де Болле (Catherine De Bolle) вимагатиме від техногігантів надати правоохоронцям можливість читати зашифровані повідомлення у «шифрованих» месенджерах типу Signal чи WhatsApp. Про цей намір вона заявила на всесвітньому форумі в Давосі, пише Financial Times.

На її думку, неможливість поліцейськими структурами читати зашифровані повідомлення «загрожує європейській демократії» і тому Європол планує посилити тиск на відповідні компанії.

«Анонімність не є фундаментальним правом», – додала пані виконавчий директор Європолу. І пояснила це так: «Коли у нас є ордер на обшук і ми перебуваємо на вході до будинку, двері зачинені, і ми знаємо, що злочинці всередині, населення не прийме того, що ми не можемо увійти».

Ну така собі аргументація, якщо чесно. Маніпулятивна.

Як на мене, то система наскрізного шифрування (E2EE) у сучасних месенджерах якраз і є запорукою демократії. Яка стоїть на захисті приватності та конфіденційності користувачів, яку забезпечує наскрізне шифрування. Якщо поліції надати можливість читати зашифровані повідомлення – це означатиме кінець приватності. 

Так, анонімністю та шифруванням сучасних месенджерів користуються наркокартелі, терористи, професійні злочинці, шахраї. 

Але не скрізь і не завжди можна провести чіткий кордон між «злочинцем» та, скажімо, «опозиційним політиком», «журналістом-розслідувачем» чи викривачем злочинів правлячого режиму. Інколи трапляється, що вчорашні «терористи» стають офіційним урядом (Сирія, Афганістан). Опозиційні політики часто стають правлячою партією. А «принципові журналісти» – високооплачуваними членами наглядової ради Укрзалізниці.

Якщо розробники шифрованих месенджерів прогнуться під тиском поліцейських сил, перебудують свої практики наскрізного шифрування та створять можливість в окремих випадках читати зашифровані повідомлення – політики отримають величезну спокусу назвати незгодних «злочинцями», доручити поліції сфабрикувати кримінальне розслідування і на підставі цього збирати компромат на опонентів, закривати роти журналістам й маніпулювати суспільством.

До того ж, якщо такий інструмент з’явиться у поліції – він неодмінно буде використаний тією ж організованою злочинністю, проти якої начебто був спрямований. Тому що проблема продажності деяких правоохоронців та їхня залежність від влади є актуальною не тільки для тоталітарних та напівдемократичних країн, а також і для «провідних світових демократій». АСАВ, як то кажуть.

Хороші новини полягають у тому, що навряд чи техногіганти приймуть сумнівну аргументацію Європолу. І не тільки тому, що вони такі вже принципові захисники конфіденційності чи «не хочуть допомагати боротися зі злочинністю».

А переважно тому, що серед людей планети Земля існує колосальний запит на приватність та конфіденційність.

У багатьох країнах велика частина суспільства вважає, що у поліції і так занадто багато повноважень, які далеко не завжди використовуються для захисту того ж суспільства.

Саме як відповідь на цей багатомільярдний суспільний запит і був свого часу винайдений механізм «наскрізного шифрування». Одним з ключових елементів якого є факт відсутності навіть у розробника месенджера можливості читати повідомлення користувачів: трафік (переважно) не зберігається на серверах компанії (Р2Р), а шифрування здійснюється безпосередньо на пристроях користувачів. І коли поліція приходить до компанії-власника месенджеру із судовим ордером по конкретному користувачу – месенджер просто не має можливості надати запитувані дані, оскільки просто не володіє ними. Готові співпрацювати, авжеж, але фізично не можуть надати те, чого у них немає.

До речі, про шифровані месенджери, наскрізне шифрування, що це і як це все слід використовувати, я детально розказую на моєму курсі «Особистий кіберзахист».

Силовикам різних країн вже багато років муляє оця ваша «конфіденційність». Вони давно топлять за деанонімізацію інтернету, взяття усіх користувачів на облік, ідентифікацію кожного повідомлення та пристрою. Найбільших успіхів у цій сфері добилися КНДР, КНР та росія. 

Але демократичні суспільства поки що успішно протистоять намірам загнати усіх під владу умовного «Скайнету». 

Тому що насправді кожна вільна людина має беззаперечне право на конфіденційність. У нашій країні, наприклад, це право зафіксовано у статтях 28, 31, 32, 34 Конституції України. Підозрюю, що у Конституції Бельгії, громадянкою якої є пані Кетрін Де Болле – також написано щось подібне.

Якщо права, закріплені у Конституції, не є «фундаментальним правом» – тоді неясно, що ним є.

А, може, заява Європоліції – це вже початок всесвітнього руху у напрямку згортання прав людини до всесвітньої Матриці?