ОДУМ: Українська молодіжна організація збереження спадщини

Юний ОДУМ підтримує Україну, 2025.

«Ми й далі є і будемо». Ця фраза чи не найкраще передає незламний дух ОДУМ (Об’єднання Демократичної Української Молоді), організації, заснованої у 1950 році українськими біженцями зі Східної України. Після втечі від випробувань таборів для переміщених осіб (DP), тиранії та переслідувань, ці люди оселилися в США та Канаді з метою створити спільноту, яка збереже та вшанує українську спадщину та демократичні цінності.

Хоча такі організації, як Пласт і СУМ, створювалися в Європі, ОДУМ стало унікальним явищем північноамериканської діаспори. Засноване українськими біженцями, які пережили численні випробування, ОДУМ створило середовище, в якому їхні родини могли проживати в українському дусі, зберігаючи свою національну ідентичність і водночас пристосовуючись до життя у нових країнах.

Виступ на «Ми Колядуємо» школи бандури ОДУМ під керівництвом Оксани Родак, 25.01.

ОДУМ у 1953 році бере участь у протесті проти москви!

Знимка з колишнім президентом Віктором Ющенком і першою леді Катериною Ющенко, 23.09.

Відпочинковий табір у Jackson, MI, 2024.

Культурні заняття з виготовлення мотанок.

ЗСУ показують фото листів від дітей ОДУМ.

Лист подяки від ЗСУ

Заснування та розвиток ОДУМ в Чикаго

Філія ОДУМ в Чикаго була однією із перших, заснована у 1950 році, об’єднуючи приблизно 40 членів. Від 1950-х до середини 1960-х років серед перших активних діячів були брати Коновали – Олексій Коновал, який обіймав керівні посади понад 50 років, та його дружина Марія (Шкребець); Павло Коновал з дружиною Наталею; а також їхній молодший брат Василь Коновал. До інших основоположників входили Анатолій і Олександер Луппо з дружинами Марією та Зіною (Дубовик); Данило та Параска Завертайло; Олексій Пошиваник та його сестра Валя (Сидельник); Дмитро Грушецький з дружиною Галиною (Бойко); родина Василя Косогора; родина Василя Скиби; Василь Миритенко з родиною; Федір Ревенко з родиною; брати Іван та Петро Іващенки, а також такі, як Борис Шерстюк, Віктор Білоус, Анатолій Степовий та інші. Саме вони заклали міцний фундамент для подальшого розвитку ОДУМ.

Всі кошти для становлення організації збиралися через добровільні збори та пожертви членів і ширшої української громади. Проте лише в 1960-х роках ОДУМ зміцнило свої основи для процвітання – тоді члени організації придбали двоповерховий дім на Вест Дивижен вулиці, який став першою постійною домівкою
ОДУМ.

Завдяки власному приміщенню організація почала активно розвиватися. Щотижневі сходини стали невід’ємною частиною її діяльності. Було створено хорові гуртки, танцювальні ансамблі, струнні оркестри та перший ансамбль бандуристів.

Окремо варто відзначити внесок Данила Завертайла, який став рушійною силою розвитку гри на бандурі в Північній Америці. Завдяки його наполегливій праці було залучено 16 спонсорів для купівлі інструментів, а також замовлено бандури для Чикаго, Філадельфії та Торонто.

Музичне життя ОДУМ було також збагачене завдяки Анатолію Луппо – талановитому композитору, диригенту та виконавцю, який керував струнним ансамблем та оркестрою, а також довгі роки був музичним керівником ансамблю бандуристів.

Від 1960-х до 1990-х років ансамблі ОДУМ процвітали, виступаючи на місцевих та міжнародних сценах, зокрема в Канаді, і стали одними з найвідоміших українських мистецьких одиниць діаспори.

Вшанування визначних українців через ОДУМ

Серед найвидатніших особистостей, які зробили значний внесок у спадщину ОДУМ, були Григорій Китастий та Іван Багряний – два велетні української культури XX століття, чиї мистецькі та літературні досягнення глибоко вплинули на формування української ідентичності по всьому світу. Їхній внесок був тісно пов’язаний з ОДУМ, залишивши спадщину, що продовжує надавати натхнення поколінням.

Григорій Китастий – один із найвідоміших бандуристів і композиторів в історії України, був диригентом першого ансамблю бандуристів ОДУМ в Чикаго з 1964 до 1967
року.

Після цього ансамбль продовжував розвиватися під керівництвом Анатолія Луппо, який понад 20 років керував співочим ансамблем та ансамблем бандуристів (слід згадати і Євгенію Косогор). Г. Китастий відіграв важливу роль у формуванні музичної культури ОДУМ, заохочуючи молодь зберігати українську спадщину через мистецтво гри на бандурі. Його співпраця з Іваном Багряним дала світові неперевершені твори, зокрема зворушливу «Пісню про Тютюнника», присвячену генералу Юрію Тютюннику – героєві боротьби за незалежність України на початку XX століття. Разом вони також створили марш ОДУМ «Ми об’їхали землю навколо», який і сьогодні є центральним елементом ідентичності організації.

Вплив Г. Китастого виходив далеко за межі його керівництва ансамблем. Він став натхненням для багатьох, зокрема для Оксани Родак, колишньої членкині ОДУМ в Торонто, яка почала вчитися грати на бандурі у дев’ятирічному віці під наглядом своєї матері Валентини – організаторки та диригентки одумівського Ансамблю Бандуристів ім. Гната Хоткевича протягом 25 років. Пізніше Оксана переїхала до Чикаго, де тепер керує Школою гри на бандурі при ОДУМ, забезпечуючи продовження музичних традицій організації. Її діяльність виходить далеко за межі ОДУМ – вона також є співмистецьким керівником і диригентом Ансамблю Бандуристок Північної Америки, зміцнюючи спадщину української музики та культури.

Іван Багряний – відомий прозаїк, поет і політичний діяч, також залишив глибокий слід в історії ОДУМ та української діаспори. Його літературні шедеври, такі як «Тигролови» і «Чому я не хочу вертатись в СРСР»,
викривали страшну реальність радянських репресій, одночасно вселяючи силу та надію українцям. У 1963 році ОДУМ ініціював кампанію номінації Багряного на Нобелівську премію з літератури – це підтвердження його глибокого літературного впливу. На жаль, ця ініціатива перервалася через його передчасну смерть, але його твори залишили незабутній відбиток у пам’яті українців по всьому світу.

Як один із лідерів Української революційно-демократичної партії (УРДП) та редактор її газети «Українські вісті», Іван Багряний ідейно підтримував місію ОДУМ: плекати вільну, демократичну Україну, зберігаючи українську культуру та ідентичність за кордоном.

Новий розділ в історії ОДУМ

У грудні 2024 року оновлено керівництво у філії ОДУМ; обрано нову управу, віддану продовженню багатої спадщини організації, адаптуючи її до потреб сучасної української діаспори. До новообраної управи входять:

• Голова: Наталія Коновал;

• Заступники голови: Петро Чорній, Орися Курбатова (Завертайло);

• Референт членства: Таня Скиба, Валентина Вашчук;

• Референт юнацтва: Катя Колорин, Федя Курбатов, Ніна Бараник, Софія Чорній;

• Скарбники: Марія Бараник (Луппо), Таня Сауседо;

• Секретар: Катя Колорин;

• Референт преси: д-р Микола Скиба, Оксана Родак, Орися Курбатова.

Катя Колорин – нинішня координаторка молоді та онука одного з засновників ОДУМ Павла Коновала відіграла ключову роль у відродженні молодечих програм організації. Відновлення щотижневих сходин у Св.-Андріївській Українській Православній Церкві в Блумінгдейлі, штат Іллінойс, стало важливим кроком до відродження ОДУМ.

Завдяки її ініціативі та участі українських родин, які нещодавно прибули до США, організація зараз нараховує понад 50 молодих членів. Новий член управи Петро Чорній та його дружина Софія, які емігрували з України 15 років тому, приєдналися до ОДУМ в 2019 році разом із дочками. Їх залучив д-р Микола Скиба, колишній голова філії ОДУМ, і відтоді вони стали важливою частиною зростання організації, залучаючи нові іммігрантські родини.

Катя Колорин поділилася своїм баченням:

«Для мене було важливо повернути ОДУМ до життя, тому що ця організація багато дала мені в дитинстві. Я навчилася української культури, традицій, знайшла друзів на все життя – і хочу, щоб наступні покоління мали ті ж можливості».

Організація продовжує розширювати свою діяльність, пропонуючи дитячі літні табори в Мічигані, групові поїздки, зимові катання на лижах, ночівлі та кінні прогулянки.

Цього року ОДУМ вже організував колядування 11 січня, а також виступ Школи гри на бандурі під керівництвом Оксани Родак у межах щорічного концерту «Співаємо разом».

Окрім культурної діяльності, ОДУМ активно підтримує Україну під час війни:

• Діти писали листівки солдатам, піднімаючи їхній моральний дух;

• Збирали кошти на підтримку військових;

• Організовували творчі майстер-класи, щоб навчати молодь про місію ОДУМ.

ОДУМ продовжує зберігати свою спадщину

Голова філії ОДУМ у Чикаго Наталія Коновал зазначила: «Я погодилася стати головою філії або я погодилася очолювати філію через своїх батьків – Павла та Наталію Коновал – і їхню працю в розвитку цієї організації. ОДУМ багато мені дав, і я відчуваю відповідальність продовжувати їхню справу».

Я, Орися Курбатова, разом із новообраними членами управи вважаю за важливе висловити подяку тим, хто перед нами заклав фундамент цієї організації. Ми вшановуємо наших батьків, дідусів і бабусь, чиє бачення та відданість 75 років тому створили ОДУМ. Серед них – Анатолій і Марія Луппо, Данило і Параска Завертайли, Василь і Ліна Скиби, Микола Скиба, Павло і Наталія Коновали, Віра Коновал, а також Петро і Валентина Родаки з Торонто, Канада.

Ця стаття присвячена їм як знак пошани та як визнання їхніх зусиль у створенні української демократичної організації, яка береже нашу спадщину та плекає почуття громади. Завдяки їхній самовідданості ОДУМ і сьогодні залишається вірним своїй місії.

Сьогодні, хоч організація невелика, вона продовжує бути потужною силою у збереженні української культури, цінностей і громади для майбутніх поколінь.

ОДУМ «Ми й далі є і будемо». Ще 75 років вперед! Слава Україні!

Орися Курбатова, Чикаго,

«Сурма»