112 років найбільшій та найстарішій молодіжній організації України
Вітаючись на урочистостях, вони промовляють одне одному «СКОБ!», здіймаючи д’горі десницю із випростаними трьома пальцями. Скоб – це орел білохвостий, а три випростані пальці означають три обов’язки. Йдеться про українських скаутів – організацію Пласт.
Після заснування скаутського руху Робертом Бейден-Павелом у 1907 році мода на такі організації поширилася світом. Його книжку «Скаутинг для хлопців» переклав український педагог, доктор наук Олександр Тисовський, заснувавши 1911 року при Академічній гімназії Львова пластовий гурток. Тисовський бачив певні хиби у шкільній освіті, зокрема лакуну виховання. Йому видавалось доцільним зробити такий гурток для української молоді, щоб та молодь ставала повносправною й лідерською основою Української Держави. Основний принцип його педагогічної системи у Пласті був таким: наполеглива праця над собою веде до розвитку, а відтак до гартування характеру людини. Ключем до виховання молоді, вважав Тисовський, є ігрова форма та шляхетні змагання за найкращу реалізацію свого пластунського обов’язку. А головну увагу Тисовський покладав на самовиховання. Як і нині, 1911 року українська молодь шукала форми своєї участі у вирі суспільно-політичних подій, тож логічним був різким підйом патріотизму, а відтак та інтерес до національних військових традицій. Сьогодні ж, як і століття тому і далі протягом ХХ століття, пластуни в рядах перших стали до лав ЗСУ, щоб боронити Україну від агресора. З 2014 року десятки пластунів відійшли у засвіти, загинувши на війні з російським агресором.
Андрей Шептицький на Соколі
Отож, 12 квітня 1912 року у Львові перші пластуни склали свою пластову присягу – обіцянку неуклінно дотримуватися пластового закону та сумлінно виконувати головні обов’язки організації. Після присяги людина стає дійсним членом Пласту. Засновниками організації стали Олександр Тисовський, Іван Чмола та Петро Франко, син Івана Франка. Перед Першою світовою війною у всіх містах Галичини був Пласт, а з метою координації гуртків у лютому 1914 року ві Львові було скликано перший Пластовий З’їзд, на якому організовано керівництво Пласту — Центральну Пластову Управу (ЦПУ). ЦПУ зайнялась реєстрацією пластових осередків, розділивши їх на округи. Налагодили й видання пластової літератури, тоді ж було затверджено пластовий однострій та пластові відзнаки. Фундаментальною стала книга Олександра Тисовського під назвою «Пласт», яка стала обов’язковою для усіх пластових осередків. Кількість пластунів тоді сягала майже тисячі. Пласт має яскраву й сповнену цікавинок історію, яку самі пластуни поділяють на кілька періодів. Перший період (1911-1920) «На заранні» ознаменований заснуванням організації, розробленням принципів гуртка, діяльністю під час Першої світової війни та поширенню пластунських ідей та організацій на ширші терени України, зокрема на Схід. Другий період називається «Віднова Пласту» (1920-1930). Він тривав до повної заборони організації на Волині (1928), а тоді й на Галичині у 1930-му. Третій період (1930-1944) позначений спробами вести підпільну нелегальну діяльність, адже українці опинилися під окупацією спочатку Польщі, а тоді й нацистської Німеччини. З 1945 по 1950 була «Друга віднова Пласту», діяльність пластових організацій охопила українців у всьому світі, тобто це була емігрантська розбудова Пласту. Наступним періодом (1950-1989) став розквіт Пласту в Аргентині, Австралії, США, Німеччині тощо. Активно видавалася профільна література, розвивались структури Пласту. А з 1990 року Пласт відродився на теренах України, спочатку під радянською окупацією в більш-менш вільних умовах перед розпадом срср, а відтак і в незалежній Україні. Історія українського Пласту є відображенням тяглості боротьби українського народу за незалежність України. І навіть в еміграції, коли на українських землях хазяйнували московські комуністичні зайди, рух пластунів інформував про Україну західний світ і фактично репрезентував Україну через символічну приналежність та конкретні дії та акції по всьому світові.
Вітаються тактильно одне з одним пластуни лівицею. Чому? Бо вона ближче до серця. Ой цей український кордоцентризм! А що ж за привітання у пластунів, про яке сказано впочатку. Три випростані пальці – це є три обов’язки пластуна: бути вірним Богові й Україні; допомагати іншим; жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу. Що є пластовим законом? Пластовий закон має чотирнадцять пунктів вимог до того, яким має бути пластун (Пластун є …), але їх можна скомпільовано подати узагальнено. Отже, пластун є:
- у своїх ділах словним (не порушує слова), сумлінним, точним і ощадним;
- у поведінці й ставленні до інших справедливим, ввічливим, братерським, доброзичливим та зрівноваженим.
- для добра України й Пласту корисним, слухняним і здоровим.
- для оточення дбайливим про красу, а також завжди має погідний настрій. ДО речі, як зауважив вихованець Пласту Борис Гудзяк, саме пластунський бекграунд дозволяє триматися здорового глузду у таких складних ситуаціях, як, скажімо, сучасна війна.
Найвищою ціллю Пласту є розвій всього людства. Досягається вона посередництвом дрібніших цілей: народні цілі, родинні цілі, особисті цілі, реалізація яких є корисною суспільству, в якому проживає пластун.
Коли Пласт засновувався, це була організація для виховання націоналістично налаштованої української молоді, яка мала стати осердям у формуванні здорового, тверезомислячого, патріотичного українського суспільства. Але корозія глобалізму торкнулася й Пласту, коли за допомогою грантів та фінансів появляються випади поширення звироднілого поняття гендерності, лгбт тощо. Якщо поспостерігати уважно за діяльністю деяких пластунів, що вибились в люди і стали, наприклад, нардепами, то можна бачити, що, на жаль, Пласт відійшов од засадничих першопочаткових принципів та засад організації, даних Начальними пластунами століття тому. …бо коли ти стоїш за розпродаж України (землі і надр), то чи не зрадив ти Пласт і присягу свою? А ось Пласт 1990-х, одразу після відродження, капітально взявся до виховання української молоді. Саме завдяки тому імпульсу маємо у цій війні (з 2014-го) стільки добровольців, готових вмирати і вбивати за Україну.
За понад 110-літню історію десятки тисяч вихованців Пласту долучилися до формування й збереження українського суспільства та зробили внесок в історію України. Від інших скаутських організацій у світі Пласт вирізняється виразним національним та націоналістичним складником у вихованні своїх членів. Пластунами були і є такі достойники: генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА Василь Кук, патріарх УГКЦ Любомир Гузар, поет та політик Олег Ольжич, історик Орест Субтельний, останній Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк, чільний науковець компанії IBM, інженер Любомир Романків, історик, географ, перша у світі жінка-офіцер Олена Степанів, американська астронавтка українського походження Гайдемарі Стефанишин-Пайпер, співачка Квітка Цісик, політик і державний діяч Роман Шухевич, член Римського клубу економіст Богдан Гаврилишин, митрополит УГКЦ, громадський діяч Борис Гудзяк. І, звісно, страх усіх живих і мертвих росіянців Степан Андрійович Бандера теж був членом Пласту. Це лише окремі імена, але в рядах пластунів виховались тисячі свідомих людей, та виховуються досі.
Нині пласт налічує приблизно десять тисяч членів, будучи найбільшою скаутською та й взагалі молодіжною організацією в Україні. І якщо ви вагаєтесь, чи віддавати дитя своє в Пласт, то відповідь однозначно ствердна. Адже Пласт не просто вчить, як на світі жить. Пласт вчить досягати поставлених цілей. Учить відділяти зерно від полови та заряджає вічну батарейку в людині, дає запал на все життя. Привчає до щоденної праці, мотивує step by step йти до своєї мети, не забувати, що ти є частиною більшого національного організму й маєш йому прислужитися. Зрештою Пласт вчить жити яскраво та на повну, осяваючи всебічний розвиток особистості, виховуючи справжніх патріотів, активних громадян та лідерів, що здатні змінювати, а за потреби й ламати систему.