У пастці геополітики! Фрагментація росії як стратегічна необхідність нового світопорядку

Частина 2

Продовжуємо пропонувати власне бачення та підходи щодо розпаду росії (початок – Частина 1).

Зараз у складі рф 83 суб’єкта федерації (окуповані Крим і Севастополь в цей перелік не входять. Також не враховуємо чотири українські області, що рф включила у свій склад). Ділимо утворення потенційно нових держав за трьома принципами: управління власними природними ресурсами; за національною ознакою; через тісні економічні зв’язки з іншими країнами.

За першим принципом від рф можуть відокремитися наступні держави

Сибірська Республіка. У Сибіру є історичне підґрунтя для проголошення суверенітету. У середині 1850-х років в середовищі сибірської інтелігенції зародилося «обласництво» – рух проти самодержавства і за демократію. Тоді реальних наслідків у цих ідей не було, а учасників руху царська влада заарештувала. Проте у серпні 1917 року конференція в Томську прийняла постанову «Про автономний устрій Сибіру» в межах федерації з самовизначенням областей і національностей. У вересні того ж року Перший Сибірський обласний з’їзд ухвалив рішення, що Сибір повинен володіти всією повнотою законодавчої, виконавчої та судової влади, мати Сибірську обласну думу і Кабінет Міністрів, також існував Тимчасовий Сибірський уряд. 

У Сибіру є величезні поклади корисних копалин. Імовірна сибірська держава, окрім «серця Сибіру» − Красноярського краю – «притягне» до себе Іркутську область, Хакасію, Алтайський край, Кемеровську, Томську, Новосибірську і Омську області. Цікаво, що площа Сибіру і Якутії майже рівні, але населення Сибіру в 16 разів більше, ніж в Якутії.

Татарстан. У 1990 році Верховна Рада Татарської АРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Республіки Татарстан. У 1991 році – Постанову про Акт державної незалежності Татарстану. Нова держава побажала самостійно увійти в СНД. Тільки в 1994 році Татарстан підписав Договір про розмежування предметів ведення і повноважень між органами державної влади рф і РТ (Татарстану), тобто остаточно підтвердив, що він входить до складу рф. Крім того, Татарстан – третій регіон в росії з видобутку нафти. 

Уральська Республіка. Урал – кордон між Європою та Азією. «Серце» регіону – Свердловська область. Обласна влада у 1993 році зробила спробу підняти статус регіону з області до республіки, проголосивши Уральську Республіку, яка проіснувала півроку. Це рішення на референдумі підтримали жителі області, однак федеральна влада з цим не погодилися, і тоді президент Єльцин видав указ про розпуск Свердловської облради та відсторонення голови адміністрації від посади. Майбутня Уральська республіка складатиметься зі Свердловської, Челябінської, Курганської, Кіровської області і Пермського краю. Ці регіони – основа теперішньої російської металургії.

Югра. Югра – частина офіційного найменування Ханти-Мансійського автономного округу – Югра. Він, разом з Ямало-Ненецьким автономним округом, адміністративно входить до складу Тюменської області, хоча це три окремих рівноправних суб’єкта рф (тобто два рівноправні суб’єкта входять до складу третього). Тюменська область зі своїми автономними округами складуть єдину державу – Югра. Наразі там добувають 2/3 російської нафти і 85% газу, посідаючи перше місце в світі з видобутку цих ресурсів на душу населення.

Оренбурзька Республіка. Більшість населення – росіяни (76%), але й вона може відокремитися з економічних причин, добуваючи 3% російського газу і посідаючи 10 місце в світі з видобутку газу на душу населення.

Щодо потенційних держав, які можуть відокремитись від росії за національною ознакою, то у рф багато республік, де частка росіян невелика, а якщо вони все-таки становлять більшість населення, то частка титульної нації швидко збільшується. З часом корінне населення може відчути свою силу і зажадати незалежності. Тим більше, що росія практично завжди розширювала свої території силою.

Алтай. У росії є два суб’єкти федерації з назвою Алтай: Республіка Алтай і Алтайський край. Якщо перша стане частиною Сибірської Республіки з економічних причин, то друга стане незалежною державою, бо частка алтайців там становить 34% і постійно зростає.

Адигея. Чверть населення республіки – адигейці, більшість з них – мусульмани, саме тому висока імовірність того, що Адигея стане незалежною державою. Особливість Адигеї в тому, що вона з усіх боків оточена Краснодарським краєм, який у майбутньому стане частиною Донсько-Кубанської Республіки, тому й Адигея теж може увійти до її складу.

Калмикія. росія поширила свою владу на калмиків на початку 1600-х років, заснувавши Калмицьке ханство, а у 1671 році ліквідувала його. Після Другої світової війни радянська влада депортувала калмиків до Сибіру. Тоді нація втратила половину співвітчизників. Реабілітували калмиків тільки у 1956 році.

Марій Ел. Марійці – фіно-угорський народ, який до початку ХХ століття не мав власної державності та жив у різних губерніях росії. І досі половина марійців живе за межами Марій Ел. У разі проголошення незалежності якась частина калмиків переїде жити до нової держави, що ще більше підвищить частку марійців.

Мордовія. Українцям Мордовія відома «мордовськими таборами», тобто комплексом таборів, в яких у радянські часи сиділи засуджені за «політичними» статтями. Тут сиділи митрополит Йосиф Сліпий, філолог, поет і журналіст Святослав Караванський, полковник УПА Василь Левкович, дружина Нестора Махна Галина Кузьменко. Корінне населення теж належить до фіно-угорської групи народів.

Тива. У Тиві, яка межує з Монголією, розташований один з двох можливих географічних центрів Азії (все залежить від того, як рахувати і чи включати в Азію деякі острови). Частка населення тувинців – 82%, росіян – 16,3%.

Дагестан. На цю територію претендує «Імарат Кавказ». Саме звідси почалася Друга Чеченська війна. Дагестан – найбагатонаціональніша республіка росії з високим приростом населення, де 98% віруючих – мусульмани.

Чечня. Найбільш неспокійна територія в росії. Після двох кривавих воєн тут встановилася диктатура одного клану – Кадирових. Є навіть думка, що росія насправді програла війну і платить данину Чечні.

Кабардино-Балкарія. Це невелика гірська держава на Північному Кавказі. Тут розташована найвища точка Європи – вулкан Ельбрус. Населення кабардинців становить близько 55%, росіян – 25%.

Північна Осетія – Аланія. Північна Осетія – одна з перших територій, які росія приєднала на Північному Кавказі. Владикавказ – столиця республіки – перша російська фортеця в регіоні. Зараз осетини розділені і живуть в різних державах: частина – в Північній Осетії (рф), частина – в так званій Південній Осетії. Юридично це територія Грузії, але там при російській підтримці керує залежний від москви режим.

Також потенційно, за національними ознаками, державами можуть стати Карачаєво-Черкесія, Інгушетія та Чувашія.

Щодо держав, які можуть відокремитися від росії через тісні економічні зв’язки з іншими країнами.

Далекосхідна Республіка. Далеким Сходом в росії називають ту частину, де течуть ріки, що впадають в Тихий океан, і деякі сусідні острови. До складу Далекого Сходу включають Амурську, Магаданську, Сахалінську області, Єврейську автономну область і Чукотський автономний округ, Камчатський, Хабаровський і Приморський краї. Побутує думка, що Китай може захопити Далекий Схід. Однак такий сценарій поки малоймовірний. Найімовірніше, Китай піде шляхом «трудової» колонізації.

Калінінградська Республіка. Кенігсберг, як раніше називався Калінінград, був частиною Німеччини, однак у 1945 році союзники передали регіон
срср, який утворив там Калінінградську область. До війни в місті жили 370 000 німців, згодом залишилося тільки 20 000, та й тих до 1947 року срср депортував до Німеччини. Зараз більшість населення Калінінградській області – росіяни, і серед них немає нащадків корінного населення, так що приєднання до Німеччини Калінінграду не загрожує. Калінінградська держава буде відчувати економічний вплив сусідніх Польщі чи Литви. 

Карелія. Відомо, що фіни нібито хочуть повернути Карелію, однак це не зовсім та Карелія. Якщо у Фінляндії говорять, що хочуть повернути Карелію, то мають на увазі не всю сучасну російську республіку, а Карельський перешийок, Петсамо, Салла-Куусамо, деякі острови Фінської затоки, які після радянсько-фінської війни 1939 року відійшли до срср. У разі розпаду рф уся Карелія перебуватиме у сфері фінського впливу – з іншими державами вона не межує. 

Курильські Острови. Курили – ланцюжок з 56 островів між російським півостровом Камчатка і японським островом Хокайдо. Після війни всі Курили відійшли до срср, однак Японія не визнає перехід під радянську (а тепер і російську) юрисдикцію островів Ітуруп, Шикотан, Кунашир і групи Хабомаї. На думку Японії, ці острови не входять у Курильську гряду, тобто не належать росії. Після розпаду росії Японія буде економічно домінувати над цими островами або навіть приєднає їх. На острові Ітуруп найбагатше в світі родовище металу ренію, також є поклади золота, срібла, титану, заліза.

Нова росія – російська республіка. Після нового «параду суверенітетів» те, що залишиться від нинішньої росії, буде займати лише 12% площі сучасної рф, а населення зменшиться удвічі. Зате ВВП на душу населення буде таким, як у Словенії. Нова росія повинна буде імпортувати енергоресурси, промислові товари і продукцію сільського господарства.

Попри все, такий дійсно у стратегічному сенсі правильний сценарій несе в собі кілька загроз, на вирішення яких наразі у колективного Заходу, особливо у США немає як доктринальних рішень, так і політичної волі розв’язувати цю проблему, яка включає в себе два фундаментальні аспекти: так званий «порожній» Сибір та можливе розповзання ядерної зброї у разі різкого розпаду рф.

Розглянемо ці питання більш детально. По-перше, росіяни живуть на 10% своєї території, здебільшого у європейській частині. Загалом це близько 4 млн² км, де живе близько 110 млн населення. Решта – в межах 13 млн² км – це Сибір із загальним населенням трохи більше 33 млн людей, який з точки зору густоти населення направду можна назвати «порожнім». Саме тут сконцентровані найрізноманітніші ресурси планетарного значення: нафта, газ, метали, деревина, та найцінніший з них – прісна вода, сконцентрована в озері Байкал (понад 23 тис. кубічних км). «Дрейф» Сибіру, без огляду на кількість новоутворених держав на місці рф, у бік Китаю – лише питання часу. 

Вважаємо, що новий великий «Східний гегемон» у вигляді Китаю, уже за фактом прокинувся до світової домінації. Його теперішній, насамперед людський та воєнно-економічний потенціал помножений на сибірські ресурси неминуче породить політичну філософію абсолютного світового лідера. Тобто, підсилення Китаю сибірськими ресурсами, перш за все для чинного гегемона США, наразі видається неприйнятним.

По-друге, рф – друга країна у світі за сукупністю наявної ядерної зброї (ЯЗ) та носіїв до неї. Загальна кількість становить близько 1500 боєзарядів та понад 500 носіїв у стані постійної боєготовності з можливістю подальшого нарощування. Також росія має так звану «ядерну тріаду»: те, що можна запустити з повітря, з води і з суші. Подібною тріадою, окрім рф, володіють тільки США. 

Якщо винести за дужки саме застосування ЯЗ росією за певних умов, то усю стратегічну зброю, таку як пускові шахтні установки, 28 підводних ракетоносіїв, рухомі установки РС 24 «ЯРС» чи головні стратегічні аеродроми, де базуються Ту-95 МС, то імовірно, в разі колапсу рф, таку зброю можна буде взяти під контроль. Американська 101 Парашутно-десантна дивізія, яка має необхідні засоби для повітряного десантування з десантних кораблів класу «Восп» чи класу «Америка» на гелікоптерах типу «Супер Сталіон» і може просуватись на 800 км вглибину територій, могла би впоратися із таким завданням. Операція однозначно буде складною, та все ж таки можливою.

Справжню тривогу викликає тактична ядерна зброя. Тобто артилерійські снаряди ядерного комплектування. З відкритих джерел відомо, що у росіян є щонайменше 6,5 тис. боєзапасів такого типу, а це снаряди: 3 БВ 2, 3 БВ 3, 3 БВ 4; до гармат класу: «Піон», «Гіацинт», Д-20 тощо. «Вагнерівці» під час так званого «одноденного бунту» літа 2023 року були на ядерному складі «Воронеж 45», що є дуже тривожним сигналом. У світі знайдеться чимало радикальних угруповань, які в момент політичного колапсу росії можуть спробувати захопити подібну зброю. 

Зрештою, не знімається загроза застосування ЯЗ самим путіним. Ядерний «блеф» нескінченно присутній в риториці чільних осіб рф. Тут варто згадати Карибську кризу 1962 року, коли срср мало не завдав ядерного удару по США. У той час так званий «Годинник судного» дня перебував за дві хвилини до опівночі (умовна точка глобальної рукотворної катастрофи). Зараз «Годинник» переведений за 1 хвилину та 29 секунд до можливої точки неповернення. Зауважимо – тоді М. Хрущову, як і срср, нічого не загрожувало, а путіну Міжнародний Кримінальний Суд в Гаазі видав ордер на арешт.

Отже, розпад росії, позбавлення усіх новоутворених держав ядерної зброї, й особливо недопущення концентрації контролю над сибірськими мінеральними ресурсами – базова умова не тільки для безпеки України, а й для світу загалом. На нашу точку зору, розпад рф – не катастрофа, а благо. Він сприятиме поліпшенню політичної ситуації в регіоні, підштовхне до реформ, які так потрібні в самій сучасній ймовірній «новій росії», і яких вона не спроможна зазнати при чинному політичному режимі і в теперішніх кордонах. Головна проблема – ухвалити подібне рішення. Ключі до ухвали є виключно у Вашингтоні та Пекіні. Проте ні там, ні там політичної волі щодо ухвалення подібного рішення немає. З огляду на саме такий стан речей, Україні не залишається нічого іншого, як нарощувати власний бойовий потенціал, а також обов’язково вступати в НАТО. Чи як альтернатива – стратегічні двосторонні безпекові угоди за прикладом дійсно історичного «Сторічного пакту», укладеного Україною з Великою Британією на початку 2025 року. Ідеальний варіант – прямий воєнний союз України та США. Нагадаємо, майже два десятки країн у світі мають подібний статус. Ілюзії щодо пацифізму – прямий шлях до нового геноциду українців росіянами. «Si vis pacem para bellum»: хочеш миру – готуйся до війни.

Про автора: Петро Черник — полковник ЗСУ, воєнний експерт