План «Б»: чи існує альтернатива Starlink

Успіхи блискучої гоп-дипломатії швидко наближають нас до припинення американської допомоги. Зокрема, актуалізувалося питання наслідків для ЗСУ можливого відключення Старлінка.

Тому давайте глянемо на існуючі альтернативи цій системі супутникового зв’язку.

HughesNet: Американський оператор супутникового інтернету, пропонує тарифні плани зі швидкістю завантаження до 100 Мбіт/с за ціною від $90 до $110 на місяць з обмеженням високошвидкісного трафіку до 200 ГБ на місяць. Швидкість вивантаження становить не більше 5 Мбіт/с. Затримка сигналу 500-700 мс.

OneWeb: Британська компанія, яка спільно з французькою Eutelsat надає послуги супутникового Інтернету. У квітні 2024 року «Київстар» оголосив про тестування технологій OneWeb в Україні. Вартість послуги: близько $1400 на місяць за безлімітний доступ зі швидкістю завантаження 50 Мбіт/с. Послуга не доступна для приватних осіб, лише для організацій. Має близько 700 супутників на висоті ~1200 км, що забезпечує більш-менш прийнятну затримку у 30-50мс.

Satcube: Шведська компанія, яка в серпні 2023 року передала Україні близько 100 своїх супутникових терміналів. Тарифи: пакет з 1 ГБ трафіку коштує $110 на місяць, 50 ГБ – $3000/міс., а максимальний пакет з 1000 ГБ – $5750/міс. Термінали компактні та портативні, їх швидко розгортати. Але набір обладнання коштує близько 20 тисяч доларів. Затримка сигналу 600-700 мс (геостаціонар).

Tooway (Viasat): швидкість завантаження до 50 Мбіт/с, вивантаження – до 6 Мбіт/с. Затримка сигналу 600-700 мс завдяки геостаціонарним супутникам на висоті десь 36 000 км. В Україні послуги надає компанія «Датагруп».

І це далеко не усі наявні альтернативи. Круто, правда?

Але не поспішаймо з висновками.

Головна проблема (зокрема для ЗСУ) полягає навіть не стільки у вартості послуг передачі даних, скільки у доступності послуги, а також у швидкості та стабільності передачі даних. А ці параметри напряму залежать від кількості супутників та на якій висоті вони літають. Більше супутників = більша доступність/стабільність. Нижча висота супутника = швидша передача даних.

Скажімо, у шведського Satcube кінські тарифи та захмарна вартість обладнання: запаришся потім відписуватися за втрату такого обладнання після «прильоту».

Завеликий пінг у HughesNet, Satcube та Tooway суттєво ускладнює виконання деяких бойових завдань, зокрема по ураженню ворога FPV-дронами, ведення онлайн-розвідки та прийняття бойових рішень у режимі реального часу.

Занадто важкі термінали складно нести у наплічнику по умовній Kill Zone, де будь-яка техніка знищується дронами за кілька хвилин.

І знов таки, кількість супутників: скажімо, у OneWeb їх близько 700, тоді як у Старлінка їх понад 8 тисяч й літають вони низенько – на висоті близько 550 км – що прямо впливає на стабільність сигналу та час проходження пінгу. А це критично важливо при ведені сучасного високошвидкісного бою та в умовах щільного застосування ворогом засобів РЕБ та РЕР.

Отже, висновки. 

Чи є альтернатива Старлінку? Звісно, що є.

Чи є РІВНОЦІННА альтернатива Старлінку? На жаль, цього не можна сказати.

Сухі терміни «стабільність-доступність» та «кількість/висота супутників на орбіті» – буквально означають чи зможуть твої солдати та офіцери виконати бойове завдання. І чи залишаться взагалі серед живих.

Тому я б не поспішав плювати на Старлінк й тикати факи в бік напівбезумного техноолігарха.

Starlink від початку проекту був націлений на світове стратегічне лідерство, і байдуже, що перші років 10-15 він не буде приносити прибутку: США достатньо багата країна, щоб інвестувати у довгострокові стратегії. Зате коли роки та інвестиції спрацюють – це буде фактично світова монополія. І ось тоді почнуться справді колосальні надприбутки, які кратно компенсують усі довгі роки очікування. Це називається «довгострокове планування», в яке нелохи/недурачки не вміють. 

Але менше з тим, тут і зараз Збройним Силам України для захисту від орди садистів кров з носа потрібен стабільний зв’язок на полі бою, тому питання «альтернативи Старлінкам» стає все більш актуальним. І над цим питанням активно думають, не чекаючи на чергові заскоки емоційно-нестабільних американських партнерів. І не тільки думають, а вже роблять. І давно. Ще відтоді, коли Старлінки вперше вимкнули у Чорному морі напередодні спецоперації ГУР МО.

Особисто я не думаю, що роботу терміналів Starlink в Україні буде припинено – це все ж таки бізнес для Маска, живі гроші. Показовим є свіжий випадок з Карлосом Слімом, коли внаслідок свого образливого твіту Ілончик збіднів на $7 мільярдів.

Але за останні три роки трапилося багато чого такого, що більшість вважала малоймовірним.

Тому завжди корисно мати «план B». А ще краще – і «план С».