Наше гасло «Або воюєш – або допомагаєш»: інтерв’ю з керівником Асоціації волонтерських команд України

В умовах складних викликів, з якими стикається наша країна, волонтерський рух став однією з рушійних сил, що об’єднує суспільство та надає допомогу тим, хто її найбільше потребує. Сьогодні ми спілкуємося з керівником ГС «Асоціації волонтерських команд України» Богданом Колодієм – організації, яка об’єднує небайдужих людей по всій країні, координує зусилля волонтерів та сприяє розвитку важливих суспільних ініціатив.

– Як давно Ви займаєтесь волонтерською діяльністю? Як і коли була заснована Громадська спілка «Асоціація волонтерських команд України»?

– Із початку воєнної агресії рф 11 років тому нагальною була тема, як допомогти регіонам України, які потрапили в окупацію. На нараді з колегами вирішили зробити громадську організацію, яка відтоді і почала функціонувати у волонтерському напрямі. Після цього було дуже багато виїздів на передові лінії, де безпосередньо велися бойові дії. Наша діяльність відповідала запитам, які надходили від військових із лінії розмежування чи так званої сірої зони. Після того, як нам стали зрозумілі ті чи інші потреби як військових, так і цивільних – утворився своєрідний хаб, до якого долучалися друзі-волонтери. 

Після повномасштабного вторгнення наші можливості були не такими, щоб допомогти великій кількості людей, адже й потреби зросли в десятки разів. Тому після того, як було вирішено зробити асоціацію, в яку були охочі доєднатися громадські організації, волонтерські об’єднання перейшли у велику Асоціацію, де й зібралися колеги-волонтери. Так, із початку 2023 року виникла Громадська спілка «Асоціація волонтерських команд України» як волонтерський мурашник для взаємодії окремих громадських організацій і волонтерських команд щодо організації спільних проектів допомоги ЗСУ та постраждалим від війни. Наразі в нас представлені волонтери з усіх регіонів України. 

Охочі допомогти знаходять про нас інформацію в соцмережах, також інформація розповсюджується через особисті контакти, оскільки за понад 10 років діяльності таких назбиралося чимало. Наразі до нашої організації долучилося понад 200 об’єднань, в кожному з яких може бути від кількох осіб до десятків волонтерів. 

– Яка головна місія вашої організації?

– Головною метою Спілки є об’єднання зусиль для посилення взаємодії між патріотичними громадськими волонтерськими організаціями та суспільством України для потужнішої та більш оперативної допомоги підрозділам ЗСУ і постраждалим громадянам. Наше гасло «Або воюєш – або допомагаєш»!

– На яких головних напрямах діяльності ви фокусуєтесь?

– Насамперед це допомога військовим на всіх напрямках, де ведуться бойові дії, найгарячіші точки. Майже всі військові бригади звертаються до нас: адже ми допомагаємо одним захисникам, інші від них чують про нас і теж звертаються. Також дізнаються через інтернет-ресурси, запити, проведення зборів, форумів, спортивні та творчі виступи й участь дітей на різних заходах тощо.

Діапазон напрямів широкий, зокрема: 

• безупинна допомога підрозділам ЗСУ, пораненим ветеранам у шпиталях, дитячим медичним закладам, ВПО з прифронтових територій;

• реабілітаційний напрям психологічно-духовної підтримки ветеранам та їхнім родинам;

• сприяння створенню нових громадських патріотично-волонтерських команд, пропагування патріотичних ідей на благодійних волонтерських заходах;

• підтримка інших організацій, об’єднання дорослих та молоді для їхнього духовно-патріотичного становлення і залучення до волонтерського руху. 

– Як ви організовуєте вашу діяльність?

– Громадська спілка «Асоціація волонтерських команд України» – це насправді великий волонтерський мурашник, де кожна команда є самодостатньою і не керується постійно єдиним центром. 

Нам важливі результати їхньої діяльності. Щодня всі волонтерські команди роблять свої добрі справи – хтось плете маскувальні сітки, кікімори для снайперів, нашоломники, подушки для воєнних, хтось збирає дрони та виробляє РЕБи, хтось робить окопні свічки тощо.

Комунікація відбувається за допомогою внутрішніх чатів та групи у фейсбуці. Центральний та координаційний штаби АВКУ допомагають комунікації та взаємодії волонтерських команд, а також наявними фінансовими та гуманітарними ресурсами, організовує і проводить спільні благодійні заходи для збору коштів на замовлення підрозділів ЗСУ, а також для патріотичної підтримки громадян.

– Як ви залучаєте нових волонтерів? Чим ви мотивуєте людей приєднуватись до АВКУ?

– Люди, які бачать нашу роботу, звертаються через штаби, хочуть допомогти – всі небайдужі патріоти. Якщо вони не мають фінансової змоги, то допомагають фізично, бо час і руки – це важливий ресурс. 

До нас постійно долучаються нові команди та волонтери, які бачать нашу діяльність і відчувають необхідність в гуртуванні. Результати нашої роботи можна побачити в соцмережах і Волонтерському ютуб-каналі України. До речі, ще одне наше гасло: «Волонтерство – єднання поколінь за покликом душі!»

– З якими найбільшими викликами доводиться стикатись у волонтерській діяльності?

– Основна проблема – це неможливість виконати всі запити, коли їхня кількість перебільшує наш ресурс. Ми відкликаємось на всі, але час на їхнє виконання розтягується. 

Також, на жаль, це фізичне та психологічне виснаження. Звісно, що і фінансова складова: люди видихаються, волонтери критично втомлюються… Але підтримка кожного: і тих, хто в Україні, і тих, хто за кордоном, але вмотивовані, – це дуже цінно.

Натомість є те, що допомагає рухатись далі. Наприклад, у нашій організації волонтерських команд є спілка – дитяча юнацька школа, Dance Studio Luna: коли ми залучаємо молоде покоління, це один з напрямів, який допомагає підтримці та покращенню морального стану. Окрім цього, на заходах із їхнім залученням збирається чимало коштів, які допомагають волонтерам реалізовувати запити. Взагалі єднання поколінь у добрій справі – це те, що мотивує тебе працювати ще більше. 

– Які запити наразі є найбільш гострими?

– Запити дуже різносторонні. Тенденція ведення війни їх диктує – основні запити щотижня змінюються. Але є те, що потрібно щодня: фпв-дрони, РЕБи, засоби зв’язку, транспорт. Військові все більше й більше потребують нових технічних засобів для ураження ворога та для нашої оборони – це потребує значних фінансових внесків, тому нам критично потрібна допомога друзів України з-за кордону.

Водночас є запити на харчування. Маємо підписаний меморандум з виробником військового харчування по ДСТУ, що затверджений міністерством оборони. У цьому фінансово допомагає іноземна фірма, що дозволяє постачати дуже велику кількість харчових наборів – десятки тисяч щомісяця. 

До речі, маємо чимало підписаних меморандумів: з міжнародними організаціями, державними адміністраціями, міністерством юстиції, благодійними фондами, військовими частинами. Це свідчить про ефективні результати нашої діяльності! 

– Як ви знаходите фінансування або ресурси для благодійних та гуманітарних проектів?

– Основним джерелом фінансування діяльності АВКУ є особисто мої та внески моїх друзів бізнесменів. Також ми постійно здійснюємо збори в соцмережах та на благодійних заходах. При цьому всі волонтерські команди самостійно активно шукають і залучають благодійників, які фінансово допомагають їм. 

– Чим і як можуть допомогти люди, що бажають підтримати вашу організацію? Як, на вашу думку, суспільство може краще підтримувати волонтерські ініціативи?

– Ми завжди відкриті до спілкування, завжди будемо раді будь-якій допомозі. Якщо йдеться про фінансову участь – маємо благодійний фонд, який співпрацює з АВКУ. Долучатися можна також через соцмережі. 

А щодо підтримки волонтерських ініціатив, то тут відповідь проста й коротка, як наше гасло «Або воюєш – або допомагаєш».

– Які проекти та ініціативи ви плануєте реалізувати найближчим часом?

– Проектів дуже багато. Один із найбільших запланованих – реабілітаційні центри для людей, які приходять з фронту, вимушено переселених осіб, які втратили домівку, і загалом людей з психічно нестабільним станом. Є різне бачення, як адаптувати людей до цивільного та стабільного життя, тому ми взаємодіємо з психологами, психотерапевтами, з духовенством Православної Церкви України. 

У взаємодії з «Інтелект-клубом цивілізаційного розвитку України» запроваджуємо «Академічний навчальний центр системного управління» для демократичного реформування повоєнної України.

Також плануємо створити хаб-музей волонтерської діяльності для збереження пам’яті про самовідданих патріотів та проведення в ньому патріотичної просвітницької діяльності для молоді. У нас накопичилося багато мілітарної атрибутики – тубуси, прапори, шеврони – нам їх передають військові. У нашому штабі можна побачити невеличкий музей: наприклад, прапор, підписаний 95 десантно-штурмовою бригадою; нам був переданий прапор від об’єднання всіх десантно-штурмових військ – 13 бригад, яким ми допомогли. Нам дуже важливо мати прямий зворотній зв’язок із захисниками. Шеврони залишали військові, які під час ротацій приїжджали до нас за своїми замовленнями або були привезені волонтерами безпосередньо з фронту. Складний момент в тому, що деяких з них вже немає з нами. Це боляче, але пам’ять про них буде вічною. 

– Чи є у вас моменти або події, які особливо запам’яталися під час Вашої волонтерської діяльності?

– Почнемо з найнеприємнішого. Приїжджали військові і ми відкривали для них збір на системи РЕБ для захисту від дронів. Зібрали необхідну суму, закупили РЕБ, зателефонував військовим, що готовий відправляти, – вони були не на зв’язку… Я зв’язався з командуванням і мені повідомили, що хлопці загинули. Це велике потрясіння. 

Щодо приємного. Моя донька навчається в шостому класі – вони в ліцеї провели благодійний ярмарок і назбирали коштів на кілька дронів! Я не просив, а патріотично налаштовані діти просто вирішили доєднатися до волонтерства і прискорити нашу перемогу.