Нові пригоди Швейка

Лівацтво та споживацтво з’їло мізки місцевих еліт на Заході. Цю хворобу вони розносять по всьому Світу. Якісь інші країни теж інфікуються, а якісь — ні. Думаю, що ті країни, які раніше вже перехворіли на комунізм, перенесуть цю хворобу в легкій формі. Тим більше, у нас грошей немає, щоб довго  хворіти...

Від автора: Деякі мої друзі вже почали асоціювати мене зі Швейком. Це неправильно. Швейк — це літературний герой, в якого я вклав частину свого гумору. Це саме стосується й інших героїв моїх дописів. Якби я хотів писати про себе, то я б і писав про себе — Олексій Павлюк, позивний «СКС». Всі образи збірні, у них є певні прототипи в реальному житті, але не треба думати, що вони на 100% збігаються з реальністю.

P.S. За деякі мої дописи дружина вже обіцяла набити мені мордяку. Так що навіть близькі родичі та друзі попали під ілюзію асоціації мене зі Швейком .

* * *

Швейк нарешті зрозумів, за яким 

принципом формується його «штрафбат»... Виявилося, що всі роти, які сюди потрапили, або набили морду своєму комбату, або збиралися.

І що цікаво — всі воювали...

* * *

Інструктор вистроїв у шеренгу бійців.

— Тааак, значить, післязавтра у вас всіх важливий екзамен із тактики, тому завтра будете бігати і тренуватися до упаду!!!

— Тренере, так ми післязавтра не зможемо й кроку ступити, після того як завтра побігаємо в повній викладці протягом цілого дня! — мовив Швейк.

— Нічого, все зробите! Ми про все подумали: Той, хто післязавтра не побіжить, буде оштрафований на місячну премію! — весело і радісно посміхнувся інструктор…

* * *

Швейк зустрівся з дружиною після 

двох із половиною місяців війни. Дружина каже, що «я так за тобою скучила». На що Швейк відповів, що до війни вона хотіла, щоб він частіше бував на роботі, бо вже дістав.

На що дружина сказала, що вона НЕ ТАКОГО хотіла.

«Пізно, — сказав Швейк. — Твоє бажання вже виконується небесною канцелярією».

Жінки, формулюйте власні бажання правильно!

Наша попільничка

* * *

Жуй ананаси, рябчики жуй.

День твій останній приходить буржуй...

У Швейка знову був приступ меланхолії.

* * *

Одне воєнне маля спитало: «Ти ж 

був снайпером, то скількох ворогів ти вбив?»

«Нікого...» — впевнено сказав Швейк. А потім тихо додав: «А якби і вбив, то я б ніколи про це не зізнався».

* * *

— Швейк, а за що ти опинився в «штрафбаті»? — спитав Марек.

— Я багато говорив і постійно підколював керівництво, — сказав Швейк.

— І що, багато у нас таких ? — знову причепився Марек.

— Є ще ті, хто занадто багато знав, — відповів Швейк.

— Коли багато знаєш, чи багато говориш, то довго не живеш, — сумно додав він.

* * *

Марек спитав Швейка: «Який сьогодні день тижня?»

Швейк довго думав, а потім сказав: «А яка різниця? Кожний день, як попередній. Вчора війна, сьогодні війна і завтра теж буде війна...».

* * *

Сьогодні від нас пішов в інший підрозділ дуже «цінний» боєць із клікухою «Сінєглазка». Позивний він отримав за великий бланш під оком.

* * *

Прийшов до нас водій, якого ми між собою називаємо «Дюймовочка».

Черево таке, що єдина машина, в яку він вліз, був вантажний ЗІЛ. Та і то довелося переварити спинку крісла. Жодний бронік на нього не налазить. Якщо його поранять, то витаскувати доведеться евакуатором, якого у нас немає. Простіше добити...

* * *

Згадуючи великого «лікаря», бувшого міністра МОЗу Супрун, головні вороги нашого здоров’я — це сіль, цукор та війна.

* * *

— Дракон, а тобі це зоряне небо над головою ні про що не каже? — запитав побратим Філін.

— Ну каже, що завтра буде відмінна погода. 

— А мені це зоряне небо каже про те, що в нас вкрали тент… — тихо вилаявся Філін.

* * *

«Тааак гарненько пішов за вітром сьогоднішній день», — розмірковував собі Швейк, відмахуючись від комарів та вкладаючися спати просто неба.

Встали о 3 ночі, шукали друг дружку до 4 ранку, далі вийшли маршом о 4:30, щоб потім до 5:45 чекати інші підрозділи, які чомусь проспали…

А потім цілий ранок блукали, мов ті їжаки в тумані — так ми блукали в тумані пилюки ґрунтових доріг…

«Дійсно, на війні головне Маневри, а не Люди…».

Промовив сам до себе Швейк і провалився в царину сновидінь…

* * *

Швейк прокинувся о 5:00 через те, що виспався... Він тепер почав спати на радянських плакатах, а не просто на бетоні. «Царське ложе», — подумав він. Вперше за півроку війни йому вдалося три дні поспіль поспати по 8 годин. Через постійні чергування доводилося спати уривками. І тепер сон поламався повністю…

* * *

«Коли Бог зачиняє одні двері, то він обов’язково відчиняє інші», — подумав Швейк, коли його не пустили в їдальню, та пішов в магазин.

* * *

Привіз Швейк зброю, цілу фуру, а сам залишився з ковiнькою з оптичним прицiлом, з башти прикривав дупи побратимiв, а тут два «покемони»...

Але вони нашi ... залiзнi нерви треба мати …

(На військовому сленгу «покемон» — ПКМ — кулемет калашникова модернізований — прим. ред.).