Заручники штучного інтелекту…

Частина 1

Ми ще живемо у світі людей. Однак поступово і непомітно світом заволодівають машини – і це відбувається настільки стрімко, що люди навіть не можуть оцінити можливих загроз.

Візьмемо хоча б дату: 11 травня 1997 року. Тоді комп’ютер Deep Blue корпорації IBM у матчі з 6 партій обіграв чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова. Роком раніше, щоправда, переміг Каспаров, однак корпорації знадобився лише рік, щоб удосконалити алгоритми розумної машини. І вже наступного року в матчі з 6 партій двічі переміг комп’ютер, один раз – людина, і три партії зіграли внічию. Це був драматичний матч, який справив на Каспарова величезне враження: згодом він зізнався, що відчував під час матчу неймовірне пригнічення від думки, що купа металу може бути розумніша за людину.

Пройшло менше тридцяти років з того часу, і сьогодні ШІ (штучний інтелект) настільки глибоко увійшов у наше життя, що дехто навіть не уявляє. Ми вже спокійно ставимося до того, що сьогодні ШІ може піднімати і саджати на летовище величезні літаки, проводити складні хірургічні операції, керувати автомобілем у складних дорожніх умовах («Тесла» вже обладнана такою опцією). 

Сьогодні в кожному сучасному смартфоні є доступ до ШІ, який може за кілька секунд надати вам звіт на будь-яку запропоновану тему або написати науковий реферат. ШІ також може бути прекрасним співбесідником і підтримати з вами розмову на будь-які теми, що особливо подобається декому.

Мені, наївному, чомусь до останнього часу здавалося, що є певний рубікон, який ніколи не буде перейдений – і цей рубікон стосується створення мистецьких артефактів. І ось – подолана і ця, остання, межа, яка ще зберігала у митців ілюзію, що вони і тільки вони мають абсолютну прерогативу на творчість.

Виявляється, це вже не так. У 2016 році був створений проект Google Magenta, який розробив алгоритми для створення мелодій і пісень за допомогою нейронних мереж. АI-компанії, такі як Amper Music та AIVA, почали пропонувати послуги з генерації музики.

З 2020 року генеративні мережі, такі як Oрen All Jukebox, вже легко можуть синтезувати пісні, де присутнє і якісне аранжування, і будь-який стилістичний напрям, і навіть вокальна партія, заспівана чоловічим чи жіночим голосом. І весь процес «творчості» займає буквально кілька хвилин! А якщо трохи помучитись, то можна отримати пісню у виконанні, скажімо, Пугачової чи групи «Бітлз», ту пісню, якої НІКОЛИ не було в їхньому репертуарі! До прикладу, програма SUNO синтезує твір з вокалом за кілька секунд. Причому в будь-якому стилі: бардівському, блюзовому, шансонному, роковому, попсовому чи баладному. Ви просто засилаєте їй файлом уподобані вірші й отримуєте на виході кілька варіантів пісні. 

Більше того, якщо ви не маєте під рукою бажаних віршів, ви ставите ШІ завдання написати поезію на задану тему – і отримуєте такий собі ерзац, який цілком можливий для використання.

Можливо, ви про це не здогадуєтесь, але в інтернеті, на телебаченні і на радіо, особливо в рекламних роликах, вже повним ходом іде використання таких штучно згенерованих «шедеврів». Щоправда, вам ніхто й ніколи не скаже про це – а навіщо!? Технологічно процес значно спрощується і оптимізується: не треба замовляти композитору музику, а поету вірші, не треба аранжувальнику витрачати кілька напружених годин, а то і днів на роботу. Не потрібно мучитися звукорежисеру, щоб зробити якісний саундтрек. І ГОЛОВНЕ – не треба нікому платити гроші і витрачатися на створення аудіо продукту. Тепер він коштує копійки! 

Теж саме відбувається з відеопродукцією. Кожен більш-менш розумний юзер стає сам собі сценарист, режисер і оператор.

Абсолютно ідентичні програми існують для генерування картинок чи зображень. Варто вам погуглити і перед вами відкривається небачене поле діяльності. Варто лише точно описати в деталях відповідній програмі, що або кого ви хочете бачити на картинці і в якій саме ситуації чи в якому сюжеті, і все буде зроблено. Фантазії практично немає меж... 

Що цікаво: у світі сьогодні є мільйони людей, які дуже активно підсіли на ці нейронні мережі. Аякже, це ж так заманливо – в один момент раптом відчути себе крутим художником, композитором, поетом чи кліпмейкером.

І якщо сьогодні професійне вухо ще може відрізнити згенерований комп’ютером продукт від продукту, створеного людським талантом, і майстерністю, то вже завтра це буде зробити просто неможливо. ШІ має в своєму розпорядженні мільйони файлів, які ретельно аналізуються і варіативно відтворюються за бажанням будь-якого комп’ютерного юзера.

Можливо, хтось у захваті від таких можливостей штучного інтелекту, але не поспішайте сильно радіти. Ви просто ще не уявляєте собі наслідків!

Перший і найочевидніший наслідок: скоро вся креативна сфера талановитих і творчих людей, що так довго вчилася, розвивала свої здібності, виробляла власний стиль і почерк, у гіршому випадку залишиться без роботи, а в кращому – потоне в бурхливому потоці штучно згенерованих мелодій, пісень, картин, естампів та відеокліпів. Непосвячена публіка радісно вживатиме те, що створив комп’ютер, орієнтуючись на їхні смаки.

Другий наслідок: технології аудіовізуальних засобів дозволять фальсифікувати будь-яких людей в будь-яких обставинах. Немає значення: чи це ви на Мальдівах, де ви зроду не були, чи це президенти держав в якомусь жахливому порнофільмі. Усе буде зроблено так, що жодне око не зможе відрізнити реальне відео від штучно згенерованого. Ви будете змушені вірити всьому, що чуєте і бачите! Це і є ознакою того, що філософи іменують постправдою. Світ потопає в маніпуляції свідомістю.

Наслідок третій: мистецтво як найвищий ступінь самовираження людської особистості, як ознака обраності талановитих людей, як форма донесення важливих світоглядних меседжів людству, як найвищий прояв людського розуму і Душі втрачає будь-який сенс! Людина цифрового світу, навіть найталановитіша просто не може змагатися в своїй продуктивності з глобальною нейромережею! 

Чомусь мимоволі згадується неймовірний фільм Стенлі Кубрика «Космічна Одіссея», створений аж у далекому 1968 році за оповіданнями Артура Кларка. У фільмі комп’ютер, якого називали Хел (у перекладі звучить як пекло) був здатний не тільки розпізнавати мову, зорові образи і спілкуватися звичайною мовою, а також читати по губах, створювати предмети мистецтва, проявляти емоції. У підсумку цей ХЕЛ ледве не знищив екіпаж космічного корабля.

Тож висновок четвертий напрошується сам собою: чи не вирішить ШІ у недалекому майбутньому, що існування людства є нераціональним і шкідливим. І тоді нас чекає сюжет фільму «Термінатор»...

Ви пам’ятаєте, з чого я почав цю оповідь? З поєдинку кращого гросмейстера світу Гаррі Каспарова проти прототипу майбутнього ШІ, суперкомп’ютера Deep Blue. 

Цікаво, що дідусь Каспарова – Мойсей Рубінович Вайнштейн – був, виявляється, відомим бакинським композитором! Знав би він, до чого все йде, напевне сказав би: «Гарік, і не думай грати з тою мертвою залізякою у шахи!»

І він таки мав би рацію!

Р.S. До речі, малюнок згенеровано ШІ за моєю ідеєю.

Далі буде...

Про автора: Анатолій Матвійчук – Народний артист України, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог, науковець.