Жовто-блакитний прапор України
23 серпня Україна відзначила державне свято «День українського прапора». І це важливе свято, адже прапор є одним із основних символів держави. Існує фраза: «Символи керують світом». На мою думку, це швидше не фраза, а метафізичний принцип.
В масову свідомість українців (та не лише українців) вже давно закидається думка, що символи — це щось таке, що здебільшого несе виключно естетичне навантаження і надавати глибшого змісту не варто.
Це вкладається в масову свідомість тими людьми, які чітко розуміють протилежне. Наприклад, — захоплення Криму московитами. Що перше вони зробили? Знищили все, що нагадувало б про Україну. Забороненим стало все: прапори, тризуб, пісні, вишиванка тощо. Українських патріотів загнали у повністю вороже середовище, де їх психологічно ламали, де не було нічого свого — все чуже, але принесене руками не тільки московитів, а й кадирівців, якутів, хохлів, малоросів та ін. Додайте до цього свідому зрадливу бездіяльність влади в Києві, відсутність наказів та взагалі будь-якої визначеності, погрози сім’ям тощо. Але початок своєї перемоги орда заклала саме в символах. Бо це була перемога на духовному рівні, за якою йшла перемога на рівні історично-світоглядному.
Українська влада щось схоже зробила? Та вона навіть війну війною не називає, що має жахливі юридичні наслідки. А це ще тільки початок — квіточки будуть потім. Прослідкуйте, як змінювалася риторика щодо добровольців: високопосадовці відкрито казали (до повномасштабного вторгнення), що це незаконні бандформування! Чи можливо це було у 2014-16?
Та повернімося до символів. Вони несуть глибинний метафізичний та сакральний зміст. Хрест, сварга, алатир, тризуб, бережа. Всі вони мають своє походження, глибинну вкоріненість в багатотисячну історію, своє значення та своє енергетичне наповнення. І нехай плебс собі думає, що це все так просто. Вороги йому ще й допоможуть так думати. Від того їм тільки легше буде керувати.
До речі, саме тому нещодавно відбулась чергова атака на українські символи — з боку агенції Banda та міністра культури України Олександра Ткаченка. Іншим аналогом атаки на українські символи було топтання по державному прапору під час святкування Дня Незалежності в 2020 році.
Щоб зламати волю народу, ослабити його силу, необхідно обірвати його вікову вкоріненість, його зв’язки з предками, із землею. Наші символи повинні служити українському народу, давати йому силу, бути для нього животворним джерелом. Так має бути.
Проте ворогів це не влаштовує. Тому є досить багато різних спотворень та викривлень. У цій статті йтиметься про наш стяг. Жовто-блакитний, а не синьо-жовтий.
Ви навіть з точки зору словесності вдумайтесь: наскільки легко і природно вимовляється «жовто-блакитний».
Я не ставлю собі за мету заходити в суперечки, робити посилання на історію чи ще щось. Такого в інтернеті вже давно є дуже багато і ви без проблем можете з ним ознайомитись. Я хочу розглянути це з іншої точки зору.
Який символізм з метафізичної точки зору несе жовто-блакитний стяг?
Жовтий колір — колір вогню, сонця, енергії. Блакитний (синій) — колір води, інформації.
Жовтий — практично у всіх релігіях має одне і те ж значення, яке дуже спрощено можна звести до вогню — духовної енергії, що наповнює, зігріває, очищає.
Вода — те, що протиставляється вогню, але насправді складає з ним певну нерозривну дуальність. Так само, як енергія та інформація.
До речі, символ «інь-янь» в багатьох східних філософіях зображається саме жовто-блакитним, на чому мало хто в Україні наголошує.
Із точки зору гармонії всесвіту, яка має своє спрощене відображення і в метафізичних принципах та законах геральдики, саме жовтий колір повинен бути зверху. Духовне стоїть вище від матерії, матерія є вторинною. Гармонійна природовідповідна світобудова. Світобудова, яка відповідає Творцям, а не браконьєрам.
Порушуючи гармонію та ставлячи зверху синій колір, ми руйнуємо метафізичний, духовний символізм. Замість природовідповідності, притаманної морально-здоровим творчим людям, ми отримуємо споживацький світогляд, притаманний браконьєрам. «Після нас — хоч потоп» — таке їхнє життєве кредо.
Вогонь є легшим ніж вода, відповідно повинен розташовуватися зверху. Інакше вогонь буде «гаситись» водою. Напрошується аналогія із тотальною перенасиченістю інформацією — неструктурованою, негативною, непотрібною, безглуздою, за якою стає дуже важко віднайти в собі духовне начало, адже і в цьому напрямі брехні багато — від усіляких модних вчень, філософсько-релігійних течій і до сект різного розряду. В Україні свою секту зміг створити навіть темношкірий, добре при цьому заробивши. До цього варто додати й діяльність майже всіх провідних україномовних ЗМІ, та й не тільки україномовних. Колись, до речі, в наукових колах була популярна думка, що люди настільки неосвічені, бо немає доступу до інформації. Але з появою інтернету питання вирішилось. Тільки чи стало краще? Чи більше стали люди читати? Розуміти та усвідомлювати? Чи відбулось саме перенасичення інформацією із реалізованим принципом: «на мою свободу слова браконьєри виливають потоки свободи брехні».
Проаналізуйте шлях України з 1991 року. Хто перебуває при владі та в бізнесових колах? Творці чи браконьєри? А що за цей час відбулось із українським народом — з його багатством, генофондом, здоров’ям, з його чисельністю, врешті-решт? А що відбувається з екологією: повітрям, питною водою, річками, лісами? Браконьєри переконливо перемагають. Природа та український народ (особливо творці) знищуються. І вороги ніколи не зупиняться — їх зупинимо тільки ми.
Я не був та не стану прихильником тези «перевернемо прапор — і заживемо». Це абсурд, бо цього недостатньо. Але майбутнє твориться в теперішньому вже зараз. І наше завдання його творити. Первинними є метафізичні рівні існування людини. І якщо ми прагнемо перемоги, то повинні працювати на усіх фронтах. Без перемоги на духовному, історично-світоглядному та інформаційному рівнях — не бачити нам перемоги і на фізичному рівні.
А щоб перемогти на духовному рівні, український народ, починаючи зі своєї природної еліти, повинен використовувати свій тисячолітній спадок, наповнений справжніми потужними символами. І одним із дуже важливих символів є саме «жовто-блакитний» стяг!
Війна за Незалежність із Московією, що почалась у 2014 році та перетворилась у повномасштабну в 2022 році, також додала певний доказ «правильності» жовто-блакитного стяга. Коли кров потрапляє на жовто-блакитний військовий шеврон, той стає червоно-чорним.
Ютуб-канал Назара Мухачова:
«Свій до Свого по Своє».