Покрий нас, Маріє, своїм омофором, врятуй Україну від зла і біди

Свято Покрови Пресвятої Богородиці має для кожного християнина особливий зміст і є знаком опіки Марії, знаком її духовного материнства і милосердя над людьми. Адже добре відома історія про те, як у 910 році, осяяна небесним світлом й оточена ангелами, з’явилася Богородиця в Константинополі, де жителі міста молилися за визволення від ворогів. Пресвята Діва Марія зі слізьми почала молити Бога за християн, а потім, засвідчуючи, що бере народ під опіку, покрила людей у храмі своїм омофором – тканиною із хрестом, що була частиною її одягу. І дивовижний покров захистив місто, позбавивши його жителів від смертельної небезпеки. 

Напевно, читаючи ці рядки, кожен із нас, українців, перепускає історію свята Покрови через власне серце, через нинішню ситуацію на рідній землі, і слізно благає, аби Пресвята Богородиця захистила і наш край від тієї великої біди, що її принесли в Україну несамовиті московитські загарбники. Благаємо і віримо, що Господь Бог і Божа Матір зглянуться над нами і благословлять українську землю миром, чистим небом без смертоносних ракет, пшеничним колоссям на щедру долю, спокоєм і любов’ю у родинах на продовження роду українського.

Відзначаючи Покрову, українці мають цього дня й інші важливі свята – День захисників і захисниць України, День українського козацтва та День утворення Української повстанської армії. Особливим є це свято і для парафії святих Володимира і Ольги у Чикаго. Хоча їхній собор названий іменами інших покровителів, але саме на свято Покрови у 1972-му році парафіяни вперше увійшли до новозбудованого храму, який і сьогодні гостинно відчиняє двері перед кожним, хто спраглий слова Божого, хто приходить сюди із подякою за Господні ласки, хто приходить просити помочі для засмучених сердець.

Тому і цьогоріч, уже традиційно, парафія мала чудові Святопокровські святкування. Їх розпочали у суботу Великою Вечірньою з Литією, а продовжили у неділю двома Божественними Святими літургіями та Архиєрейською Божественною літургією, яку очолив Преосвященний владика Венедикт Алексійчук. Високого гостя зустрічали при вході до храму квітами і запашним короваєм. Відправляючи Богослужіння, владика Венедикт говорив у своєму слові до парафіян про те, як важливо мати у серці любов – до Бога і до ближнього, як важливо мати віру, як важливо довіряти Богові кожну мить свого життя, пам’ятаючи: якщо Бог у вас – на першому місці, то все інше буде на своїх місцях.

Продовжилися святкування в Українському культурному осередку. Присутніх тут гостей привітали владика Венедикт, настоятель собору святих Володимира і Ольги отець крилошанин Олег Кривокульський, а отець Роман Артимович запрошував до сцени усіх, хто хотів духовно збагатити зустріч приємними вітальними словами і творчими виступами.

Високо патріотичний і глибоко душевний тон задали концертній програмі юні скрипалі під керівництвом добродійки Ольги Карабінович, які подарували присутнім зворушливі пісні про Марію та чудові інструментальні твори – виключно українські народні або ж українських авторів. І це, за словами керівника колективу пані Ольги, є принциповим у підборі творів для розучування: пропагувати своє – те, що звучить в унісон з чутливою українською душею.

Такими ж були і пісні жіночого тріо у складі Оксани Олексин, Наталі Тейлор та Оленки Балабан (до слова, хор «Благовіст» під керівництвом пані Олени супроводжував чудовим співом Архиєрейську Божественну літургію). Авторський вірш про Марію – нашу Матір Небесну – прочитала Стефанія Яворська. А юні солістки із Української академії мистецтв Анастасія Пронюк, Вероніка Мазурик та Ярина Копильців (викладач вокалу – Заслужена артистка України Світлана Весна) заспівали про рідний край, про матір-Україну та про Зірку – Матінку Божую над нашою рідною землею, до якої засилаємо ми молитви за мирну і щасливу долю.

Про Господню любов, про мир, про Україну – їх згадували у своїх промовах усі, хто підходив до мікрофона. Друга радна парафіяльної ради добродійка Марія Щерб’юк коротко нагадала історію собору святих Володимира і Ольги, склала щиру дяку духовним отцям та усім прицерковним організаціям, які працюють на розбудову парафії. Серед них – і Сестринство Покрови Пресвятої Богородиці, яке очолює добродійка Марія Березецька. Приємно згадати справді красномовний факт: коли споруджувався собор (тоді це коштували близько 5 мільйонів доларів), то 2,7 мільйона надійшли на його будівництво саме від Сестринства. І зараз членкині спільноти гідно продовжують свою віддану працю на благо парафії. Смачні наїдки для парафіяльних свят, родинне частування після недільних Богослужінь, особисті пожертви для важливих справ – це доволі сердечне джерело заробітків Сестринства, завдяки чому і під час сьогоднішнього свята сестри передали на розвиток парафії 5 тисяч доларів. У знак вдячності за це були для них щирі оплески залу і розкішні троянди (їх, до речі, вистачило усім присутнім жінкам) від Братства святого Архистратига Михаїла, голова якого Володимир Скрупський також передав від своєї спільноти фінансову допомогу парафії.

З цікавістю переглянули присутні фотофільм із прощі наших парафіян до місць об’явлення Богородиці у Фатімі (Португалія) та Мосарат (Іспанія), який презентувала добродійка Люся Кривокульська. Десятки фотографій, розповідь про побачене і про неймовірні відчуття, які сповнюють душу, коли перебуваєш у таких місцях, дозволили навіть тим, хто там ще не був, уявити себе серед паломників і пройнятися великим умиротворенням, яке зсилає Божа Матір, навчатися від Неї великої любові і великого милосердя.

А далі на святі знову були привітання, теплі слова і грошові подарунки – від представників кредитівки «Самопоміч» (Христина Сютрик), фундації «Спадщина» (Тарас Дрозд), катедри святого Миколая (отець Сергій Ковальчук), парафіяльної ради собору (Ганя Шалева). Усі їхні датки – це не просто підтримка парафії і фізичного стану собору, це щире піклування про те духовне місце, яке стало місцем і християнського, і родинного єднання українців, яких доля закинула так далеко від рідного дому, які передають уже тут своїм дітям і онукам батьківську віру, любов до України, щире вболівання за її долю.

Особливо сьогодні, коли такі важкі страждання терпить наша рідна земля, коли там, на її обороні, стоять найкращі і найсміливіші у світі захисники, коли кожен із нас старається докласти і свою лепту до допомоги Україні у боротьбі за її мирний
день.

А тому приємним був на святі момент, коли Стефанія Яворська, яка підтримує зв’язок з волонтерами та ініціативними людьми в Україні (вони виготовляють дрони для наших захисників), передала голові Братства святого Архистратига Михаїла Володимиру Скрупському Подяку для всіх братчиків за велику допомогу у зборі коштів на потреби військових.

Хвилюючими були моменти коли і на Літургію до церкви, і на зустріч в осередку прийшли поранені, але кожен – уже на протезі замість втраченої ноги, українські захисники Владислав Жайворонок та Роман Кашпур. Неймовірні хлопці! Такі і справді тримають над Україною небо, щоб прогнати із нього чорні хмари війни.

До речі, Роман приїхав до Америки, щоби взяти участь у марафонському забігу. Так-так, він долатиме 42 кілометри на протезі. Уявляєте?! До того ж, уже не вперше. Це вже буде його шостий забіг – після аналогічних спортивних акцій у Лондоні, Вашингтоні, Нью-Йорку, Токіо та Берліні, на яких з кожним разом вдавалося покращувати часовий результат. А якщо додати, що іще перед повномасштабною війною, але вже після поранення і протезування, Роман встановив рекорд України, зрушивши з місця 16-тонний літак, то, погодьтеся, навіть важко підшукати найбільш влучні слова, щоб висловити своє захоплення.

 Його сформулювала Ірина Ващук, засновниця благодійного фонду «Revived Soldiers Ukraine», який посприяв Роману із приїздом до Америки: «Такі хлопці засвідчують своїм життям, що українці є незламною, невмирущою і непереможною нацією…»

Думаю, що згаданий фонд особливого представлення не потребує, адже українці Чикаго добре знають про його діяльність із організації протезування в Америці важко поранених воїнів. Знають і самі неодноразово долучаються до збору коштів на підтримку Фонду. Ось і сьогодні Ірина Ващук, а також Оксана Таратула з Ukrainian Women’s Association of America (асоціація опікується долею сиріт в Україні) отримали для благодійних установ та своєї благодійної діяльності фінансову допомогу від парафії святих Володимира і Ольги – із коштів, зароблених на парафіяльному фестині.

Усе це є прикладами тих справ, без яких наша віра була би мертвою. Без яких навіть найкращі слова про любов до ближнього були би просто порожніми словами. Справ, через які кожен, хто про це насправді турбується, має добру нагоду проявити свою найвищу сутність у земному житті – сутність Людини і Християнина.

… За приємними розмовами, за смачним частуванням, за цікавим спілкуванням і роздумами про життя кілька годин Святопокровського празника проминули навдивовижу швидко. І легко. Так, ніби над нами і справді був невидимий покров Божої Матері, який дарує душевний спокій, який захищає від прикрощів і печалі. Молимось до Тебе, Богородице. І Ти молися за нас, Свята Невісто. Стражденній нашій Україні поможи…

Фото редакції газети.