Бюджет України-2025: на чиє благо працює Верховна Рада?

Читаю обговорення проекту українського бюджету на 2025 рік, який планують прийняти у ВР, де збільшення зарплат чиновникам планується таке, що ми немовби найбагатша країна у світі і це багатство досягнуто саме завдяки праці цих чиновників. Хоча усі ми знаємо, що український бюджет останніми роками здебільшого формується завдяки допомозі союзників.

Я взагалі не розумію, як із коштів, які йдуть на допомогу під час війни, та підвищення податків для залишків власних, ще працюючих підприємств, формувати такі зарплати чиновникам?

Нещодавно прем’єр-міністр Шмигаль сказав, що виплати 40 млн гривень премії голові правління Укренерго перед звільненням – це все правильно, якщо є рішення «наглядової ради». А декілька днів тому з’явилося повідомлення, що суддям варто щомісячно давати від зарплати 40% премії і т. д...

Я уже не говорю, що це аморально і злочинно щодо народу, який збирає копійки на допомогу ЗСУ. Ось уявляєте пересічного європейця чи американця, які також читають цю інформацію у своїй пресі про розподілення українського бюджету, значною частиною якого є їхні податки? Той же американець, який через півтора місяця має голосувати за свого нового президента... То як ви думаєте, він після такої інформації про підняття зарплат українським чиновникам проголосує за того, хто буде пропонувати Україні допомогу, чи за того, хто питає «А “Ні хр*на” пишеться разом чи окремо»? То на кого працюють ці «прострочені» Верховна Рада і Кабмін?

*****

Коли ми говоримо про приватизацію, то більшість розуміє це лише як приватизацію матеріальних активів. Але це не так. І мене навіть більше хвилює те, що приватизація відбувається як в історичній, так і духовній сферах. І відбувається це тисячоліттями.

Ось для прикладу, нещодавно з’явилася інформація про те, як Тімоті Снайдер каже, що «Дев’яносто істориків світу переосмислюють і пишуть нову історію України на три мільйони слів…». І все це організовує і фінансує Віктор Пінчук. Найбільше вражає ось це – «…переосмислюють і пишуть нову історію…».

А я то думав, що опис будь-якої історії має відображати все, як було насправді… Але ж ні, історію України ще мають «переосмислити» і написати нову за гроші Пінчука.

То скажіть – невже це не приватизація історії? Хоча, мені було б цікаво прочитати цю історію, але за умови, що там першим розділом буде – «історія України із 1994 по 2004 рік», але щоб правдива. На що, мабуть, і націлено це «переосмислення».

А ось ще один цікавий спосіб приватизації, але уже Бога. Коли я щось згадую про Бога, то мені ж іноді закидають, що ці питання мають розглядати лише богослови. Тому я звернувся до богословів, і ось у книзі «Вісім релігій, що панують у світі», автор Стівен Протеро – викладач релігієзнавства Бостонського університету пише, що юдаїзм зумів подарувати світові християнство й іслам, і якщо сам юдаїзм сповідують лише дві людини з тисячі, то його проростки – кожен другий. Так що, як бачимо – релігію нам подарували, історію напишуть, ну а Землю – територію ми продаємо самі…

Про автора: Сергій Медвідь –
письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.