Шановні читачі газети «Сурма»!

Шановні автори і рекламодавці! Шановні однодумці і опоненти! Шановні прихильники, друзі й критики! Словом, усі, хто з певного інтересу бере до рук кожен черговий випуск нашої щотижневої газети. 

У нас сьогодні малесенький ювілей — побачив світ поки що 10-й номер «Сурми». Віримо, що будуть свого часу й сотий, і тисячний номери. Віримо, що газета житиме. Але ми, видавці, дуже хочемо творити цю газету разом із вами. І дуже хочемо, щоб вона була вам потрібною. Щоб кожен із вас міг знайти на її сторінках щось важливе і цікаве для себе.

Ви, напевно, уже встигли помітити, що в газеті є багато політики. А куди ж без неї, якщо практично усі ми втягнуті сьогодні у вир політичного життя? Якщо не конкретною причетністю, то, принаймні, на рівні обговорення, обурення чи схвалення, претензій чи сподівань.

У нас є багато історії. А куди ж без неї, якщо ми мусимо, ми повинні знати своє далеке і не дуже далеке минуле, щоб, навчаючись на помилках і досвіді наших батьків і дідів, на власних помилках і власному досвіді (інколи доволі гіркому), обирати правильну дорогу у завтрашній день.

У нас є тема війни, тема захисників, які боронять рідну землю і віддають за неї своє життя. Присутність цієї теми навіть пояснювати не варто. Адже вона сьогодні скрізь: у публікаціях, в думках, в серцях, у відчуттях, у вірі в перемогу.

У нас є практичні поради психологів, педагогів і навіть кулінарів.

У нас є реклама, з якої повинні мати зиск і рекламодавці, і ті, на кого вона розрахована. Можливо, у нас поки що обмаль «живих», як мовиться, публікацій про життя українських громад у тих містах і штатах, куди ми надсилаємо газету. Зокрема і в Чикаго, де власне і зазвучала заново «Сурма», відродившись після багатьох років мовчання.

Ось тут ми та запрошуємо до співпраці із «Сурмою» кожного із вас. За нашим задумом, «Сурма» — це не просто газета для газети чи для обмеженої кількості, прізвища яких ви уже могли і побачити, і запам’ятати зі сторінок видання. Дописувачем «Сурми» може стати кожен із вас. Тому що усі ви — мислячі люди. І дні вашого життя наповнені не тільки роботою.

Вас щось приємно вразило, збентежило, обурило, розгнівало чи втішило, — пишіть до нас. Ваше єство переповнюють емоції, викликані якоюсь подією чи фактом, — пишіть до нас. Ви згадали якусь неординарну історію зі свого життя чи із життя своїх знайомих, — пишіть до нас. Можливо, серед ваших друзів є люди, які мають цікаві творчі захоплення, — напишіть про них або повідомте нам і ми про них напишемо. Можливо, ви любите гуляти вулицями міста з фотокамерою в руках і фіксувати особливі миттєвості життя, — надсилайте ці знімки нам для публікації.

Можливо, ви маєте потребу в питаннях оформлення певних документів чи в роз’ясненнях, які може надати Українське консульство, — звертайтеся до нас: ми переадресуємо ваші запити тим чи іншим фахівцям, і на сторінках газети ви знайдете відповіді на свої запитання.

Рекламуйте з нашою допомогою свої послуги. Повідомляйте, що буде відбуватися у ваших релігійних чи громадських організаціях, у ваших освітніх чи культурних установах, щоби про це розповіла потім наша «Сурма».

А, може, у ваших рідних чи друзів наближається певна ювілейна, чи пам’ятна дата у житті? Тоді ви можете зробити їм сюрприз, привітавши на сторінках газети... Словом, варіантів нашої з вами взаємокорисної співпраці є чимало. Тому запам’ятайте наші контакти:

Пишіть, телефонуйте, виходьте з нами на зв’язок, пропонуйте нові теми і рубрики, підтримуйте нас фінансово, що є дуже важливим для існування будь-якого видання. Тим паче ми за висловлення різних думок і можемо взяти до уваги саме ВАШУ точку зору для висвітлення її на сторінках газети.

Давайте ж будемо відчувати одні одних. І розуміти. І гуртуватися. Щоб українське слово звучало скрізь, де є хоча б один українець. І щоб це слово допомагало Україні утверджуватися у світі. Особливо сьогодні, коли наша рідна земля стікає кров’ю і сльозами. Але це до нас, нині сущих, звертається із глибини століть геніальний Шевченко, промовляючи: «Свою Україну любіть.//Любіть її...  во врем'я люте//В остатню тяжкую минуту//За неї Господа моліть...» Так, наче бачив, наче знав, що прийде «врем'я люте», свідками якого стали усі ми сьогодні. 

Але ми віримо, що Україна переможе. Що остання «тяжкая минута» настане для її кривавого окупанта. Що «На оновленій землі//Врага не буде, супостата,//А буде син, і буде мати,//І будуть люди на  землі».

Завжди з вами — Володимир Долинка